79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.12.2020 справа № 914/1755/20
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрошляхбудсервіс-Стрий”, с. Дуліби, Стрийський район, Львівська область
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів
про визнання недійсним та скасування рішення особи, що уповноважена організувати придбання послуг та товарів на суму від 50000,00грн до 1 млн.грн, робіт від 50000,00грн до 5 млн.грн АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, яке оформлено протоколом №86 від 13.07.2020 та визнання укладеним договору
Суддя У.І. Ділай
Секретар В.Д.Андрусик
За участю представників:
Від позивача: Станько М. М. - адвокат
Від відповідача: Вук У. І. - адвокат
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрошляхбудсервіс-Стрий”, до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, про визнання недійсним та скасування рішення особи, що уповноважена організувати придбання послуг та товарів на суму від 50000,00грн до 1 млн.грн, робіт від 50000,00грн до 5 млн.грн АТ “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, яке оформлено протоколом №86 від 13.07.2020 та визнання укладеним договору.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2020, справу №914/1755/20 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 22.07.2020 відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 01.09.2020.
У судовому засіданні 01.09.2020 оголошено перерву 15.09.2020.
Ухвалою від 15.09.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020.
Ухвалами від 29.09.2020 та від 20.10.2020 розгляд справи відкладено з підстав зазначених в ухвалах.
Ухвалою від 23.11.2020 судове засідання призначено на 01.12.2020.
Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2020 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
У судовому засіданні 01.12.2020 представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 02.07.2020 Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” оголошено про проведення спрощеної/допорогової закупівлі UА-2020-07-02-009381-а, через електронну систему Рrozorro, на предмет закупівлі Реконструкція газопроводу низького тиску Д-108, 89, 57мм в с. Погірці, Самбірського району (земляні роботи), ДК 021:2015-45230000-8-Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь. Встановлено кінцевий строк подання тендерних пропозицій до 17.00 год 10.07.2020.
08.07.2020 позивач подав тендерну пропозицію. Аукціон з розгляду тендерних пропозицій відбувся о 12.43 год 13.07.2020.
Як зазначено в позові за результатами розкриття тендерних пропозицій, ТзОВ “Агрошляхбудсервіс-Стрий” надало найнижчу цінову пропозицію, відтак на думку позивача фактично є переможцем закупівлі.
Проте о 15.26 год 13.07.2020 АТ “Львівгаз” в електронній системі закупівель опублікувало протокол №86 від 13.07.2020, яким відмінено процедуру закупівлі. Причиною відміни зазначено, неможливість усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель. В коментарі щодо відміни названо причину, а саме: “у зв'язку з необхідністю уточнення об'ємів робіт та матеріалів по об'єкту”.
Оскільки обсяг робіт вже визначений відповідачем у додатку 2 до Інструкції-Технічній специфікації, відтак позивач вважає, що спірне рішення не відповідає вимогам ч. 17 ст. 14 Закону України “Про публічні закупівлі”, відповідно до якої замовник відміняє спрощену закупівлю в разі: відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт і послуг; неможливості усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель; скорочення видатків на здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг.
На думку позивача всупереч вимогам Закону відповідач неправомірно відмінив процедуру закупівлі, при цьому останній зобов'язаний укласти договір про закупівлю робіт, в запропонованій редакції в складі тендерної документації, з урахуванням найнижчої цінової пропозиції на аукціоні.
Відповідно до поданого позову позивач просить визнати недійсним та скасувати рішення, особи, що уповноважена організовувати придбання послуг та товарів на суму від 50 тис.грн до 1 млн.грн, робіт від 50 тис. грн до 5 млн. грн Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», яке оформлено протоколом №86 від 13.07.2020. А також визнати укладеним договір про закупівлю робіт між АТ “Львівгаз” та ТзОВ “Агрошляхбудсервіс-Стрий”.
Відповідач заперечив проти позову з огляду на таке.
АТ «Львівгаз» за організаційно-правовою формою є акціонерним товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права, за якими посвідчуються акціями. Корпоративними правами є сукупність майнових і немайнових прав акціонерів - власників акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством.
Згідно із інформаційної довідки від 16.01.2020 № 4995, виданої ПАТ «Національний депозитарій України», 100 відсотків акцій Товариства належить юридичним та фізичним особам (на момент подання відзиву змін не відбулось).
АТ «Львівгаз» створене відповідно до чинного законодавства саме з метою отримання прибутку (пп. 2.1.1. п. 2.1. розділу 2 Статуту). Товариство на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається майном, що знаходиться у його власності (пп. 1.5.3. п. 1.5. розділу 1 Статуту).
Відповідач зазначив, що вимоги Закону України “Про публічні закупівлі” не поширюються на Товариство з огляду на те, що АТ “Львівгаз”, як суб'єкт підприємницької діяльності, закупівлю для потреб держави та територіальних громад, не здійснює. Закупівля Товариством здійснюється з метою отримання прибутку та економії коштів. До приватних компаній, якою є і АТ “Львівгаз", вимоги зазначеного закону застосовується лише за наявності спеціального або ексклюзивного права, яким відповідач не володіє.
Також відповідач звернув увагу на положення ст. 2 Закону України “Про публічні закупівлі”, якою передбачено, що лише здійснення діяльності в окремих сферах не достатньо для того, щоб суб'єкт господарювання вважався замовником.
Крім цього, відповідач повідомив про відсутність у АТ “Львівгаз” статусу замовника в розумінні Закону України “Про публічні закупівлі” через відсутність спеціальних або ексклюзивних прав.
Щодо вимоги позивача про визнання укладеним договору саме з ним відповідач зазначив, що така суперечить ст. 627 ЦК України.
АТ “Львівгаз” скористалось електронною системою закупівель Рrozorro з власної ініціативи, з метою раціонального та економного використання коштів, оскільки через дану систему є можливість знайти контрагента, який пропонує найбільш економічно вигідну ціну за виконання запропонованих робіт.
Оголошення процедури закупівлі не означає публічної оферти укладення договору. Це запрошення взяти участь в процедурі, за результатами якої визначається переможець і з яким уже укладається договір.
Позивач не оголошений переможцем процедури закупівлі. Рішення про визнання позивача переможцем АТ “Львівгаз” не приймалось, повідомлення про намір укласти договір саме з ним теж.
За твердженням відповідача АТ “Львівгаз” має право укласти договір на закупівлю товару з будь-яким контрагентом на власний розсуд. Питання підписання/не підписання договору в силу статті 44 Господарського кодексу України відноситься до виключно компетенції відповідача.
Крім цього, відповідач звернув увагу, що АТ “Львівгаз” 23.07.2020 повторно оголошено закупівлю “Реконструкція газопроводу низького тиску Д-108, 89, 57мм в с. Погірці, Самбірського району (земляні роботи), ДК 021:2015 - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь”.
Проте, позивач не взяв у ній участі, що на думку відповідача свідчить про те, що його дії і позовна заява не спрямовані на отримання фактичного результату у формі укладення договору.
При прийнятті рішення суд виходить і такого:
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив:
-визнати недійсним та скасувати рішення, особи, що уповноважена організовувати придбання послуг та товарів на суму від 50 тис.грн до 1 млн.грн, робіт від 50 тис. грн до 5 млн. грн Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», яке оформлено протоколом №86 від 13.07.2020.
-визнати укладеним договір про закупівлю робіт між АТ “Львівгаз” та ТзОВ “Агрошляхбудсервіс-Стрий”.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову за заявленими вимогами суду необхідно встановити їх відповідність вимогам чинного законодавства.
Також обов'язковою умовою задоволення заявлених вимог є порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає й обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, 02.07.2020 Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” оголошено про проведення спрощеної/допорогової закупівлі UА-2020-07-02-009381-а, через електронну систему Рrozorro, на предмет закупівлі Реконструкція газопроводу низького тиску Д-108, 89, 57мм в с. Погірці, Самбірського району (земляні роботи), ДК 021:2015-45230000-8-Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь. Встановлено кінцевий строк подання тендерних пропозицій до 17.00 год 10.07.2020.
08.07.2020 позивач подав тендерну пропозицію. Аукціон з розгляду тендерних пропозицій відбувся о 12.43 год 13.07.2020.
13.07.2020 о 15.26 год відповідач в електронній системі закупівель опублікував протокол №86 від 13.07.2020, яким відмінено процедуру закупівлі. Причиною відміни зазначено, неможливість усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель. В коментарі щодо відміни названо причину, а саме: “у зв'язку з необхідністю уточнення об'ємів робіт та матеріалів по об'єкту”.
Покликаючись на положення Закону України "Про публічні закупівлі", позивач вважає, що він є переможцем спрощеної/допорогової закупівлі, оголошеної відповідачем.
Господарський суд Львівської області відхиляє покликання позивача з огляду на таке.
Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Поняття "замовники" наведено у пункті 11 частини першої статті 1 Закону.
У практиці застосування закупівельного законодавства, гармонізованого із законодавством Європейського Союзу згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, замовники умовно поділяються на "звичайних" та таких замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання.
Так, частиною четвертою статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлені категорії замовників, що використовуються у цьому Законі:
1) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті;
2) органи соціального страхування, зазначені у пункті 2 частини першої цієї статті;
3) підприємства, установи, організації, зазначені у пункті 3 частини першої цієї статті;
4) юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті.
Категоризацію замовників, виокремлення органів соціального страхування в окрему категорію замовників, віднесення правоохоронних органів до категорії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування запроваджено для чіткого та однозначного віднесення цих суб'єктів під дію Закону, а також для зручності користувачів електронної системи закупівель.
До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать:
1. Органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади) та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад;
2. Пенсійний фонд України, цільові страхові фонди зі страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування та страхування на випадок безробіття (далі - органи соціального страхування).
3. Юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім зазначених вище) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
Отже, замовниками у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" є суб'єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, у тому числі платників податків, які має забезпечити держава та які витрачають для здійснення придбання публічні фінанси.
При цьому, визначення замовників у сфері відбувається за наявності одночасно двох критеріїв:
1.Юридичні особи та/або суб'єкти господарювання мають здійснювати діяльність в одній або декількох окремих сферах господарювання.
2.Такі особи та/або суб'єкти відповідають хоча б одній з ознак:
1) органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування або іншим замовникам належить частка у статутному капіталі юридичної особи та/або суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи чи інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі юридичної особи та/або суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради юридичної особи та/або суб'єкта господарювання;
2) наявність спеціальних або ексклюзивних прав.
У разі якщо юридичні особи та/або суб'єкти господарювання здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, встановлених Законом, та одночасно відповідають хоча б одній з цих ознак, то такі суб'єкти є замовниками у сфері та мають здійснювати закупівлі з дотриманням вимог цього Закону.
У разі якщо юридичні особи та/або суб'єкти господарювання здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, встановлених Законом, але не відповідають жодній з цих ознак, то такі суб'єкти не є замовниками у сфері, Закон до них не застосовується.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено види діяльності в окремих сферах господарювання.
Згідно інформаційної довідки від 16.01.2020 № 4995, виданої ПАТ «Національний депозитарій України», 100 відсотків акцій АТ “Львівгаз” належить юридичним та фізичним особам.
Відповідно до пп. 1.5.3. п. 1.5. розділу 1 Статуту АТ “Львівгаз” на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, що знаходиться у його власності.
Згідно з підпунктом 2.1.1. пункту 2.1 Статуту основною метою (цілями) діяльності товариства є, зокрема, отримання прибутку.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ “Львівгаз” не належить до сфери управління центрального чи місцевого органу виконавчої влади.
Щодо наявності спеціальних або ексклюзивних прав у відповідача суд звертає увагу на таке.
Згідно з абзацом третім пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі", наявність спеціальних або ексклюзивних прав означає наявність прав, наданих у межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах.
При цьому не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, що надані за результатами конкурсів (тендерів, процедур закупівель), інформація про проведення яких разом з критеріями відбору попередньо оприлюднювалася та була наявна у публічному доступі, можливість участі у таких конкурсах (тендерах, процедурах закупівель) не була обмежена та якщо надання таких прав здійснювалося на основі об'єктивних критеріїв.
Своєю чергою, Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Разом з тим, виходячи зі змісту статей 1, 2, 3, 7, 9 і 10 Закону України "Про публічні закупівлі" та принципів державної політики у сфері ліцензування, право провадження суб'єктом господарювання визначеного виду господарської діяльності на підставі ліцензії, виданої у встановленому законодавством порядку, не обмежує провадження діяльності у сферах, визначених Законом, однією чи кількома особами, у зв'язку з однаковими умовами для отримання ліцензії будь-яким суб'єктом господарювання у разі дотримання ним встановлених законодавством вимог, тому не може розглядатися як спеціальне або ексклюзивне право.
У листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3302-06/13747-07 від 12.05.2016 зазначено, що право провадження суб'єктом господарювання визначеного Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» виду діяльності на підставі ліцензії не обмежує провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом однією чи кількома особами, у зв'язку з однаковими умовами для отримання ліцензії будь-яким суб'єктом господарювання у разі дотримання ним встановлених відповідним законодавством вимог, тому не може розглядатись як спеціальне чи ексклюзивне право.
Згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 №850, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Львів та Львівської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користування чи експлуатації публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”.
Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України, як Уповноваженого органу, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель, №2415-06/41039-07 від 02.07.2020, “спеціальні та ексклюзивні права” не виникають при передачі об'єкта господарювання державою чи органом місцевого самоврядування окремого індивідуально визначеного майна, яке може бути складовою частиною розподільної мережі, на виконання договорів чи в ході інших господарських операцій.
Отже, наявність ліцензії на розподіл природного газу у АТ “Львівгаз” - не означає наявність ексклюзивних прав.
Виходячи із вищенаведеного, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач належить до категорії замовників у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування та органом соціального страхування, пенсійним фондом; не є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування не мають голосів в органах управління Товариством та не мають права призначати своїх представників до їх складу; у статутному капіталі Товариства немає державної або комунальної частки акцій; діяльність Товариства здійснюється на комерційній основі з метою отримання прибутку; не наділений спеціальними або ексклюзивними правами.
При цьому, суд констатує, що укладення договорів через конкурс чи торги є способами укладення господарських договорів. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, АТ “Львівгаз” не позбавлено права скористатись електронною системою закупівель ProZorro та укласти договір на закупівлю товару (робіт) з будь-яким контрагентом на власний розсуд.
Доказів про визнання позивача переможцем АТ “Львівгаз” та повідомлень про намір укласти договір між сторонами за результатами конкурсу суду не надано.
За вказаних обставин Господарський суд Львівської області приходить до висновку, що заявлені вимоги є не обґрунтованими, а позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів порушення відповідачем суб'єктивного права ТзОВ “Агрошляхбудсервіс-Стрий” щодо невиконання вимог законодавства про публічні закупівлі. Також позивачем не доведено, що об'єктом захисту є його охоронюваний законом інтерес у сфері публічних закупівель. Відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.
Крім того, суд звертає увагу, що 23.07.2020 АТ “Львівгаз” повторно оголошено закупівлю “Реконструкція газопроводу низького тиску Д-108, 89, 57мм в с. Погірці, Самбірського району (земляні роботи), ДК 021:2015 - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь”. Однак, відповідач не скористався правом повторної участі у конкурсі та про причини неприйняття участі у повторній процедурі закупівлі суду не повідомив.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 08.12.2020.
Суддя У.І. Ділай