ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.12.2020Справа № 910/13183/20
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 96 975,75 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 96 975,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено терміни доставки вантажу при виконанні перевезення за залізничними накладними у кількості 97 шт.,у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення штраф за порушення строку доставки вантажу у розмір 96 975,75 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13183/20, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
25.09.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від відповідача надійшов відзив на позов.
05.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 поновлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк для подання відзиву у справі № 910/13183/20.
18.11.2020 на електрону пошту суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
03.12.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/13183/20 від 02.10.2020 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення уповноваженим представникам позивача та відповідача.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Акціонерним товариством "Українська залізниця" зі станції Славків на станцію Грекувата Придніпровської залізниці було здійснено перевезення порожніх власних вагонів одержувачу - Приватному акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" за такими міжнародними залізничними накладними від 17.01.2020: №№ 77929, 77930, 77931, 77935, 77937, 77933, 77928, 77927, 77952, 77951, 77950, 77949, 77948, 77943, 77942, 77941, 77939, 77940, 77946, 77944, 77962, 77965, 77960, 77966, 77964, 77963, 77961, 77981, 77976, 77973, 77975, 77974, 77947, 77945, 77972, 77938, 77936, 77934, 77932, 77959, 77957, 77956, 77953, 77954, 77955, 77958, 77977, 77970, 77969, 77968, 77978, 77971, 77967, та такими міжнародними залізничними накладними від 15.02.2020: №№ 82107, 82105, 82111, 82112, 82113, 82114, 82116, 82117, 82118, 82103, 82104, 82110, 82108, 82087, 82086, 82085, 82084, 82083, 82071, 82072, 82073, 82075, 82076, 82077, 82074, 82099, 82078, 82079, 82080, 82081, 82082, 82089, 82088, 82100, 82098, 82096, 82097, 82095, 82094, 82093, 82091, 82102, 82101, 82115.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними залізничними накладними, визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі також - УМВС), у зв'язку із чим просить суд з стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 96 975,75 грн на підставі ст. 45 УМВС.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що претензії про стягнення штрафу за прострочення терміну доставки були пред'явлені позивачем після спливу позовної давності, у зв'язку з чим відповідні вимоги були залишені відповідачем без задоволення. Відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з цих підстав.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Згідно з частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно ст. 4 Статуту залізниць перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу та вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні сполучення.
За приписами ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.
Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів та згідно якої здійснюється перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному вантажному між станціями у внутрішньому залізничному сполученні країн, залізниці яких приймають участь в даній Угоді, за накладними, передбаченими даною Угодою.
Угода про міжнародні вантажні сполучення встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому залізничо - поромному сполученні (параграф 1 ст. 3 УМВС)
Згідно зі ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пунктів 22, 23 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.
З наведених норм права вбачається, що між сторонами спору на підставі залізничних накладних виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні.
Відповідно до параграфів 2, 3 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм:
для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;
для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км.
Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
За умовами параграфів 5, 7 ст. 24 УМВС перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною.
Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомив отримувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Відповідно до ст. 2 Угоди та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів" розділу 1 пункту 2.1 відправка - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.
Згідно зі ст. 23 Статуту дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
З матеріалів справи вбачається, що фактичний термін доставки вантажу перевищено за відправленнями №№ 77929, 77930, 77931, 77935, 77937, 77933, 77928, 77927, 77952, 77951, 77950, 77949, 77948, 77943, 77942, 77941, 77939, 77940, 77946, 77944, 77962, 77965, 77960, 77966, 77964, 77963, 77961, 77981, 77976, 77973, 77975, 77974, 77947, 77945, 77972, 77938, 77936, 77934, 77932, 77959, 77957, 77956, 77953, 77954, 77955, 77958, 77977, 77970, 77969, 77968, 77978, 77971, 77967 на 12 діб, №№ 82107, 82105, 82111, 82112, 82113, 82114, 82116, 82117, 82118, 82103, 82104, 82110, 82108, 82087, 82086, 82085, 82084, 82083, 82071, 82072, 82073, 82075, 82076, 82077, 82074, 82099, 82078, 82079, 82080, 82081, 82082, 82089, 82088, 82100, 82098, 82096, 82097, 82095, 82094, 82093, 82091, 82102, 82101, 82115 на 19 діб.
Параграфом 1 статті 45 УМВС визначено, що якщо перевізником не був дотриманий строк доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 термін доставки вантажу, перевізник сплачує відшкодування за перевищення строку доставки у вигляді неустойки.
Згідно з параграфом 2 ст. 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення - терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення терміну доставки і розраховується, як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до загального терміну доставки, а саме:
- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не зверху однією десятою загального терміну доставки;
- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше за одну десяту, але не понад три десятих загального терміну доставки;
- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше трьох десятих загального терміну доставки.
В свою чергу, відповідачем обставини прострочення виконання свого зобов'язання із вчасної доставки вантажу не заперечувались, як не спростовувалось обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку штрафу.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Акціонерним товариством "Українська залізниця" не надано жодних доказів на підтвердження того, що мали місце незалежні від відповідача об'єктивні причини, що зумовили затримку у доставці вантажу, які згідно законодавства дають право залізниці на збільшення терміну доставки.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних відповідачем доставлено вантажоодержувачу вантаж із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 УМВС, що відповідно до ст. 45 вказаної Угоди є підставою для застосування до відповідача як перевізника відповідальності у вигляді штрафу.
З урахуванням викладеного, у зв'язку із простроченням відповідачем термінів доставки вантажу, визначених УМВС, позивачем згідно з наданим розрахунком нараховано відповідачу 30% штрафу у загальному розмірі 96 985,75 грн, виходячи з загальної вартості послуг перевезення за залізничними накладними.
Як наголошувалось судом вище, враховуючи фактичні обставини до спірних правовідносин застосовуються положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення зі змінами та доповненнями від 01.07.2019 року, якою встановлюється пряме міжнародне залізничне сполучення для здійснення перевезення вантажів між залізничними дорогами, в тому числі, Польщі та України (стаття 1 УМВС).
Відповідно до частини 6 статті 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Наразі, відповідальність залізниці за несвоєчасну доставку вантажів у міжнародному вантажному сполученні передбачена ст. 45 УМВС, розрахунок здійснюється на підставі ст.ст. 24, 45 УМВС.
Згідно частини 3 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У частині 1 статті 19 ГПК України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до параграфу 1 ст. 46 УМВС право пред'явлення претензії до перевізника належить відправникові і одержувачеві.
Так, претензія пред'являється з відповідним обґрунтуванням і зазначенням суми відшкодування. Претензія пред'являється в паперовому вигляді, а при наявності домовленостей між учасниками перевезення - в електронному вигляді.
Згідно параграфу 3 ст. 46 УМВС претензія пред'являється по кожній відправці окремо за винятком: 1) претензії про повернення переборів провізних платежів. Така претензія може пред'являтися по декільком відправленням; 2) випадків, коли по декільком відправленням складено один комерційний акт, у таких випадках претензія пред'являється на всі відправлення, зазначені в комерційному акті.
Претензія по одному відправленню на суму, еквівалентну 23 швейцарським франкам і менше, не підлягає задоволенню. Якщо претензія пред'являється на більшу суму і вона визнається такою, що підлягає задоволенню в розмірі, еквівалентному 23 швейцарським франкам і менше, то ця сума відшкодування заявникові не виплачується (параграф 4 ст. 46 УМВС).
Параграфом 5 ст. 46 УМВС передбачено, що до претензії долучаються документи передбачені Правилами перевезення вантажу. Претендент зобов'язаний обґрунтувати претензію у відповідності з Правилами перевезення вантажів.
Відповідно до параграфу 1 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику.
Параграфом 2 статті 47 УМВС передбачено момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Відповідно до параграфу 7 ст. 46 УМВС претензійні вимоги, що випливають із договору міжнародного залізничного вантажного перевезення розглядаються перевізником протягом 180 днів з дня її отримання.
При частковому або повному відхиленні претензії перевізник повідомляє претенденту підстави відхилення претензії та одночасно повертає документи, прикладені до претензії (параграф 8 ст. 46 УМВС).
Згідно з параграфом 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлено, якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії; якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особу, яка звернулася з претензією, про її відхилення повністю або частково.
Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 137 Статуту залізниць України встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.
Згідно з частиною 2 статті 137 Статуту залізниць України зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Проте, як зазначено у п.2.12 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" строки, встановлені статтею 315 ГК України та статтею 136 Статуту, не поширюються на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, які регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення.
Стаття 60 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) строк позовної давності для позовів, що ґрунтуються на договорі перевезення, встановлює в один рік, а в передбачених у цій статті випадках - 2 роки, які призупиняються на час розгляду залізницею заявленої до неї претензії. Припинене за давністю право на пред'явлення позову не може бути реалізоване шляхом зустрічного позову або заперечення.
Згідно зі статтею 48 УМВС позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення строку доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців.
Вказані в параграфом 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в параграфі 2 статті 47 Угоди «Вимоги за договором перевезення. Підсудність» даної Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається.
Пред'явлення претензії, оформленої у відповідності зі статтею 46 «Претензії» цієї Угоди, зупиняє перебіг терміну давності, передбаченого в параграфі 1 цієї статті.
Перебіг строку давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претенденту про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, установленого в параграфі 7 статті 46 цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Повторне пред'явлення претензії з тих самих підстав не зупиняє перебіг строків давності, передбачених в параграфі 1 цієї статті.
Із наведених правових норм вбачається, що Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено обов'язкове досудове врегулювання шляхом звернення одержувача вантажу з претензією до перевізника, з вини якого порушено терміни доставки вантажу.
Зокрема, статтею 46 УМВС встановлено порядок звернення з претензією, а також порядок її розгляду. Зокрема, в цій статті вказується на те, що повернення перевізником претенденту такої претензії не є її відхиленням і не дає претенденту права звернення з позовом у судові органи.
Крім того, в статті 48 УМВС передбачено, що позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії, а також позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються протягом 2 місяців.
Відповідно до параграфу 40 УМВС, якщо перевезення здійснювалось по паперовій накладній, до претензії додаються наступні документи в оригіналах: в разі перевищення терміну доставки вантажу - «оригінал накладної» (лист 1 накладної), «лист повідомлення про прибуття вантажу» (лист 6 накладної).
Судом встановлено, що 16.03.2020 та 19.03.2020 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було повідомлено про прибуття вантажу, що підтверджується календарним штемпелем у графі 35 залізничних накладних.
Як підтверджується матеріалами справи та стверджує позивач, 26.06.2020 ним було оформлено 97 претензій про стягнення штрафу у розмірі 997,75 грн за прострочення доставки вантажу за кожною накладною з перерахованих вище, які направлено на адресу відповідача 01.07.2020 та отримано ним 06.07.2020.
Усі вказані претензії відповідач повернув без розгляду по суті у зв'язку з пропуском позивачем строку на пред'явлення претензій, який закінчився 16.05.2020 та 19.05.2020 відповідно, що підтверджується листами від 16.07.2020 та 24.07.2020.
Разом з тим, вирішуючи питання про строк позовної давності за цим позовом, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013)
Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Як вказано вище, статтею 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення терміну доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців.
Тобто, вказаною спеціальною нормою міжнародного договору встановлено скорочену позовну давність,що відповідає ч. 1 ст. 258 ЦК України.
Суд звертає увагу, що, згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з п. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№540-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, №№ 40 - 44, ст. 356) доповнили пунктами 12 -14 такого змісту:
"12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції постанови №215 від 16.03.2020) з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, який триває до цього часу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлений законом (міжнародним договором) скорочений строк позовної давності є продовженим на період карантину автоматично та у даному випадку не є пропущеним позивачем, оскільки розпочався 16.03.2020 та 19.03.2020.
Поряд з викладеним, щодо заяви позивача про поновлення строку позовної давності суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Суд зазначає, що, враховуючи вказаний висновок суду щодо продовженого строку позовної давності, в будь-якому разі доведення позивачем поважності причин пропуску позовної давності у даному випадку не є доцільним та необхідним, в тому числі, подання доказів на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин.
В контексті наведеного суд зазначає, що оскільки зі змісту положень УМВС вбачається, що претензії до залізниці пред'являються в межах двомісячного строку позовної давності, який наразі є продовженим, то звернення позивача до залізниці з претензіями відбулося в межах продовженого строку позовної давності.
Отже, оскільки факт прострочення відповідачем строків доставки вантажу за спірними накладними належним чином доведений і документально підтверджений, суд дійшов висновку, що є позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 96 975,75 грн обґрунтованою та правомірною.
Заперечення відповідача суд відхиляє як такі, що спростовуються встановленими вище обставинами та здійсненими судом висновками.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" неустойки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 5006, ідентифікаційний код 00190977) неустойку у розмірі 96 975,75 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.12.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко