ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.12.2020Справа № 910/14987/20
За позовом Національної поліції України
до Приватного підприємства «АЛЛЕН-БІЗНЕС»
про стягнення 118 658,40 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Національна поліція України (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємство «АЛЛЕН-БІЗНЕС» (відповідач) про стягнення 118 658,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором № 198 НП від 08.10.2019 належним чином не виконав, товар вчасно та у повному обсязі не поставив, у зв'язку з чим позивач простить стягнути з відповідача на його користь 118 658,40 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 позовну заяву Національної поліції України прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14987/20 та призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/14987/20.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/14987/20.
09.11.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
23.11.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
30.11.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якою вбачається, що позивач не погоджується із викладеними у відзиві поясненнями та аргументами.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
08.10.2019 року між Національною поліцією України (покупець, позивач) та Приватним підприємством «АЛЛЕН-БІЗНЕС» (постачальник, відповідача) було укладено Договір про закупівлю форменого одягу (костюм (кітель, брюки)) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) № 198НП (далі - Договір або Договір № 198НП від 08.10.2019, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2019 році поставити покупцю костюми (кітель, брюки) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), далі - товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна Договору визначається у Специфікації товару (Додаток № 1 до Договору) і Ростовці товару (Додаток № 2 до Договору) (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 3.1 ціна Договору становить 9 450 000,00 грн, у тому числі ПДВ 1 575 000,00 грн.
До ціни даного Договору включається вартість товару, оплата податків та зборів (інших обов'язкових платежів) у відповідності до вимог законодавства України, усі види послуг, всі витрати, що пов'язані з пакуванням, маркуванням, вартістю тари, транспортні витрати, вартість вантажно-розвантажувальних робіт у місці завантаження та розвантажування товару, вартість доставки товару, у тому числі й ті, які будуть доручатися до виконання третім особам, вартість розвантаження товару у місці поставки: вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115 та інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням умов цього Договору (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому Договорі, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення розрахунків є накладна (накладна повинна бути оформлена та містити обов'язкові реквізити відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Зміст та обсяг господарської операції, зазначеної в накладній, повинен відповідати специфікації товару (Додаток № 1 до Договору), підписаній уповноваженими особами сторін.
У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 45 календарних днів включно з дати набрання чинності цього Договору за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 12.1 Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов цього Договору.
В матеріалах справи наявні Додатки № 1 - № 4 до Договору № 198НП від 08.10.2019, в яких сторони погодили специфікацію та ростовку товару, його технічний опис та інші характеристики товару.
За умовами специфікації товару (Додатку № 1 до Договору) відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу костюм (кітель, брюки) у кількості 4 500 комплектів на загальну суму 9 450 000,00 грн з ПДВ.
Таким чином, виходячи з умов пункту 5.1. Договору, та з урахуванням сорокап'ятиденного строку поставки, відповідач повинен був поставити позивачу товар на суму 9 450 000,00 грн у строк до 22.11.2019 року включно.
Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе за спірним Договором обов'язок щодо поставки усіх партій товару в установлений строк (до 22.11.2019 року) виконав неналежним чином, поставивши позивачу частину товару (1 партію) з простроченням. Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією накладної № 1093 від 22.11.2019 на суму 5 212 200,00 грн.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за Договором, оскільки не поставив товар у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 8.2.1 Договору покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі або частково у випадках, передбачених законодавством України та цим договором, письмово повідомивши рекомендованим відправленням (або особисто під підпис) про це постачальника за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання цього договору.
Згідно з п. 8.5 Договору, кожна із сторін договору має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір у разі істотного порушення Договору (невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором) іншою стороною, письмово повідомивши рекомендованим відправленням (або особисто під підпис) про це іншу сторону за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання цього договору.
Оскільки відповідач не здійснив поставку товару у кількості 4 500 комплектів на суму 9 450 000,00 грн у строк до 22.11.2019 включно, 09.12.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 14144/09/31-2019 про розірвання Договору № 198НП від 08.10.2019.
20.12.2019 між сторонами погоджено та підписано Угоду № 1/244НП, відповідно до п. 1 якої сторони погодили вважати Договір № про закупівлю форменого одягу (костюм (кітель, брюки)) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) № 198НП від 08.10.2019 розірваним в односторонньому порядку з 20.12.2019.
При цьому, у вказаній Угоді сторони зазначили, що ціна непоставленого товару за Договором становить 4 237 800,00 грн, у тому числі ПДВ 706 300,00 грн.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором № 198НП від 08.10.2019, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1139/26/3-2020 від 12.03.2020, відповідно до якої, просив останнього сплатити штрафні санкції за Договором у розмірі 118 658,40 грн.
Враховуючи, що відповідач відповіді на претензію не надав та не сплатив штрафні санкції, позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 118 658,40 грн пені за порушення строків поставки товару.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити обумовлений у специфікації товар, а позивач - прийняти і оплатити такий товар.
Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 5.1 Договору відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару у кількості 4 500 комплектів на суму 9 450 000,00 грн протягом 45 календарних днів включно з дати набрання чинності цього Договору, тобто у строк до 22.11.2019.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару в обсягах та у строк, визначений за домовленістю сторін.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару на суму 4 237 800,00 грн належним чином доведений, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Позивачем нараховано пеню за період з 23.11.2019 по 20.12.2019, тобто до моменту розірвання договору.
Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 23.11.2020 через відділ діловодства суду.
В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення пені, передбаченої п. 9.2 Договору № 198НП від 08.10.2019, оскільки зазначений пункт Договору протирічить приписам ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України. У відзиві відповідач також зазначив, що позивачем не наведено та не підтверджено доказами розміру збитків, які він поніс внаслідок порушення відповідачем строків поставки товарів. Відповідач вважає розмір пені, нарахований позивачем, неспівмірно великим та таким, що не узгоджується із збитками та фактичними обставинами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заперечення відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необгрунтованими, з огляду на наступне.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 118 658,40 грн пені повністю.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «АЛЛЕН-БІЗНЕС» (02152, м. Київ, вул. Серафимовича, буд. 15/1, кв. 90; ідентифікаційний код 30682460) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10; ідентифікаційний код 40108578) 118 658,40 грн (сто вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім гривень 40 коп.) пені та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 07.12.2020.
Суддя Гумега О.В.