ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2020Справа № 910/13382/20
За позовом Приватного акціонерного товариства «ДХЛ ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000»
про стягнення 71 468,08 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «ДХЛ ІНТЕРНЕШНЛ Україна» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТЕМП-3000» (відповідач) про стягнення 71 468,08 грн на підставі Договору № IEV 16/01/15 від 16.01.2015, з яких: 63 288,86 грн основного боргу, 5 806,66 грн пені, 1 049,00 грн 3% річних, 1 323,56 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач лише частково оплатив надані позивачем відповідно до умов Договору послуги.
Безпосередньо у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ДХЛ ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
06.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали від 14.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «ДХЛ ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13382/20 та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/13382/20.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/13382/20.
27.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 про відкриття провадження у справі № 910/13382/20, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 1 155,00 грн судових витрат на переклад авіанакладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
16.01.2015 між Приватним акціонерним товариством «ДХЛ ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА» (далі - ДХЛ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» (далі - Клієнт) було укладено Договір № IEV 16/01/15 (далі - Договір або Договір № IEV 16/01/15 від 16.01.2015), відповідно до п. 1 якого Клієнт замовляє і оплачує, а ДХЛ надає послуги з міжнародних експрес перевезень та експрес перевезень в межах України, згідно Положень та Умов, які наведено у Додатку 1 до цього Договору та на зворотному боці авіа накладної ДХЛ, і які становлять невід'ємну частину даного Договору. ДХЛ не бере на себе зобов'язань за жодною з угод, що мають на меті зміну даних Положень та Умов.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. Договору Клієнт оплачує послуги за тарифами, наведеними у Додатку 2 до цього Договору. Вартість послуг ДХЛ, які не зазначені у Додатку 2, визначається у відповідності до тарифів, що діють на момент надання відповідної послуги. 3 метою уникнення будь-яких сумнівів, слід розуміти, що можливість надання Клієнту тієї чи іншої послуги в кожному конкретному випадку визначається ДХЛ і залежить від ряду умов, що включають, але не обмежуються особливостями і географічним покриттям надання відповідної послуги, особливостями вантажу, та інших умов. В свою чергу, Клієнт може звернутися в найближчий офіс ДХЛ в Україні щоб з'ясувати можливість надання послуги, отримати інформацію про додаткові послуги і суми доплати за них, та розмістити замовлення на надання послуги для кожного конкретного відправлення.
Згідно п. 2.3 Договору з метою отримання можливості користуватися послугами ДХЛ в кредит з оплатою на підставі щотижневих консолідованих рахунків Клієнт відкриває в ДХЛ внутрішній рахунок № 957076062, який використовується для приймання замовлень та обліку сум до сплати за послуги з міжнародних експрес перевезень імпортних відправлень.
Відповідно до п. 2.4 Договору будь яка особа, що користуватиметься номером рахунка Клієнта вважатиметься такою, що вступає в договірні відносини за Договором перевезення з ДХЛ від імені Клієнта. Клієнт несе повну відповідальність за використання його рахунків третіми особами. Умови та терміни надання кредиту (максимальна сума, строки оплати та інше) встановлюються ДХЛ.
На початку кожного тижня ДХЛ надсилає Клієнтові консолідований рахунок за Послуги, надані за попередній період (п. 2.5 Договору).
В інформаційному додатку до рахунка вказані номери транспортних накладних, вартість послуг щодо кожного відправлення та загальна сума до сплати за надані послуги (п. 2.6 Договору).
Згідно пунктів 6.1, 6.2 Договору Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом одного (1) року. Цей Договір подовжується автоматично на період кожного наступного року, якщо жодна з Сторін не повідомить іншу в письмовому вигляді про своє рішення не подовжувати Договір за один (ї) місяць до закінчення його дії. Будь-яка з Сторін має право припинити дію цього Договору, письмово попередивши про це іншу Сторону:
а) у зв'язку з банкрутством чи неправоздатністю іншої Сторони;
б) у зв'язку з тим, що інша Сторона порушила умови цього Договору, і дане порушення неможливо виправити, або якщо таке порушення не було виправлено протягом тридцяти (30) днів з моменту отримання іншою Стороною письмової скарги, де йдеться про характер такого порушення.
Додатком № 1 до Договору, сторони погодили положення та умови перевезення.
Відповідно до Додатку № 2 до Договору сторони погодили тарифи та послуги.
Як встановлено судом, на підставі рахунку-фактури № IEVI08953 від 29.02.2020 позивачем надано відповідачу послуги відповідно до умов Договору на суму 17 681,66 грн, що підтверджується авіанакладною, № 8404546150, яка вказана у цьому рахунку та наявна в матеріалах справи.
На підставі рахунку-фактури № IEVI09274 від 16.03.2020 позивачем надано відповідачу послуги відповідно до умов Договору на суму 72 788,86 грн, що підтверджується авіанакладною № 3376988134, яка вказана у цьому рахунку та наявна в матеріалах справи.
Всього за вказаними вище рахунками-фактурами позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 90 470,52 грн.
Згідно п. 2.7 Договору консолідований рахунок доставляється на адресу Клієнта і повинен бути оплачений Клієнтом протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати його формування. Оплата за послуги здійснюється за безготівковим розрахунком у національній валюті України. Якщо оплата не надійде у встановлений термін, буде нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Проте, відповідачем не було виконано своїх зобов'язань за Договором та своєчасно не було проведено розрахунки згідно рахунків-фактур за надані позивачем послуги.
05.06.2020 позивач звернувся до відповідача з Досудовою вимогою № 235789 від 04.06.2020 про погашення заборгованості на суму 90 470,52 грн. Вказана вимога була отримана відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
У відповідь на зазначену вимогу відповідач надіслав письмову відповідь № 530 від 05.06.2020, в якій зазначив, що гарантує погашення заборгованості на суму 90 470,52 грн до 05.07.2020 включно.
Позивач вказує, що 03.07.2020 відповідач частково сплатив існуючу в нього заборгованість в сумі 27 181,66 грн.
З огляду на зазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає 63 288,86 грн (90 470,52 грн - 27 181,66 грн = 63 288,86 грн).
Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши замовнику (відповідачу) послуги з перевезень, згідно Положень та Умов, які наведено у Додатку № 1 до Договору, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не оплатив надані послуги в повному обсязі та має перед позивачем заборгованість з оплати останніх в сумі 63 288,86 грн.
Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 63 288,86 грн основного боргу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 5 806,66 грн.
Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк повну оплату наданих послуг з перевезень не здійснив належним чином, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 2.7 Договору, якщо оплата не надійде у встановлений термін, буде нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Як вбачається з умов Договору, рахунок-фактури № IEVI08953 від 29.02.2020 на суму 17 681,66 грн мав бути сплачений відповідачем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати формування консолідованого рахунку, тобто у строк до 14.03.2020, а рахунок-фактура № IEVI09274 від 16.03.2020 - у строк до 30.03.2020.
Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
У силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, долучений до позовної заяви, суд погоджується з визначеними позивачем періодами для нарахування пені.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 5 806,66 грн пені повністю.
Щодо вимог позивача про стягнення 1 049,00 грн 3 % річних та 1 323,56 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми 3 % річних дійшов висновку про повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 049,00 грн 3 % річних.
Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 323,56 грн інфляційних втрат частково у сумі 1 184,95 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн, витрат на правову допомогу у сумі 14 500,00 грн та 1 155,00 грн витрат на переклад авіанакладних.
З огляду на наведене, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів (пункт 3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 1 ст. 128 ГПК України передбачено, що, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Позивач не надав суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в розмірі 14 500,00 грн.
В обгрунтування заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на переклад у розмірі 1 155,00 грн позивач подав копію рахунку на оплату № 409 від 23.09.2020 на суму 1 155,00 грн; копію акту надання послуг № 408 від 23.09.2020 на суму 1 155,00 грн; копію дебетового повідомлення на 1 155,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 097,92 грн та витрати на переклад у сумі 1 152,76 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 231, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 45; ідентифікаційний код 31778043) на користь Приватного акціонерного товариства «ДХЛ ІНТЕРНЕШНЛ УКРАЇНА» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 11-Б; ідентифікаційний код 22925230) 63 288,86 грн (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 86 коп.) основного боргу, 5 806,66 грн (п'ять тисяч вісімсот шість гривень 66 коп.) пені, 1 049,00 грн (одну тисячу сорок дев'ять гривень 00 коп.) 3 % річних, 1 184,95 грн (одну тисячу сто вісімдесят чотири гривні 95 коп.) інфляційних втрат, 2 097,92 грн (дві тисячі дев'яносто сім гривень 92 коп.) судового збору та 1 152,76 грн (одну тисячу сто п'ятдесят дві гривні 76 коп.) витрат на переклад.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 09.12.2020.
Суддя Гумега О.В.