ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.12.2020Справа № 910/6088/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Метрополія"
про розстрочення виконання судового рішення
у справі
позовом Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Метрополія"
про стягнення 455 806,50 грн
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Воробей Є.В.,
від відповідача: Левтринський Д.С.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Метрополія" про стягнення 455 806,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/6088/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Метрополія" на користь Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" борг у розмірі 455 806,50 грн та судовий збір у розмірі 6 837,10 грн.
12.11.2020 на виконання вказаного рішення Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ.
23.11.2020 через відділ діловодства суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Метрополія" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/6088/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Метрополія" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/6088/20 призначено на 07.12.2020.
02.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення.
У судовому засіданні 07.12.2020 представник відповідача підтримав заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/6088/20 до 01.08.2021 зі щомісячним графіком платежів.
Представник позивача в судове засідання заперечив проти задоволення вказаної заяви, зазначивши про її необґрунтованість.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Метрополія" про розстрочення виконання рішення у справі № 910/6088/20, суд зазначає таке.
В обґрунтування зазначеної заяви заявник вказує про те, що боржник не має фінансової можливості одразу та у повному обсязі виконати судове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 № 910/6088/20 у зв'язку з тим, що сума стягнення є досить великою, а також враховуючи обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, а саме, запровадження карантину на усій території України та пов'язаних з ним низки обмежувальних заходів, що законодавчо віднесено до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). За твердженнями відповідача, вказана обставина дуже негативно впливає як на діловий клімат в Україні вцілому, так і на фінансовий стан боржника, зокрема. Виконання рішення одразу і в повному обсязі поставить ТОВ "НТК "МЕТРОПОЛІЯ" у дуже скрутне фінансове становище, що завдасть шкоду інтересам самого товариства, його контрагентів, зокрема, в частині виконання товариством зобов'язань за укладеними договорами, а також інтересам працівників товариства, у зв'язку з реальною загрозою скорочення чи виникнення заборгованості з виплати заробітної плати.
Крім того, відповідач не вбачає своєї вини у виникненні спору, що просить суд врахувати при розгляді заяви про розстрочення виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 326 Господарського кодексу України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.
Тобто перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.
Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.
Водночас, слід враховувати, що 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" (п. 35) зазначено, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
Також, відповідно до позиції Європейського суд з прав людини, зазначеної у його рішеннях, межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що відповідачем не подано до суду жодних доказів в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що він не має фінансової можливості одразу та у повному обсязі виконати судове рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 № 910/6088/20.
При цьому, саме лише посилання на запровадження карантину суд не бере до уваги в якості обґрунтованої підстави утруднення виконання рішення суду, оскільки просто існування такої обставини сам е по собі не свідчить про наявність у відповідача труднощів у погашенні заборгованості перед позивачем. Натомість, боржник мав би довести належними доказами ускладнення чи неможливість виконання судового рішення саме через запровадження карантину, чого у даному випадку останнім здійснено не було.
Самі лише твердження боржника про труднощі у виконанні судового рішення, за відсутності відповідних доказів, суд вважає недостатніми для висновку про наявність виключних підстав для розстрочки виконання судового рішення.
Посилання боржника на відсутність його вини у виникненні спору суд також відхиляє, оскільки стягнуті рішенням грошові кошти Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Метрополія" утримує безпідставно ще з травня 2018 року та мало достатньо часу для їх повернення позивачу ще до карантину.
Отже, оскільки відповідачем не доведено існування виключних обставин, які б підтверджували дійсне ускладнення або неможливість виконання судового рішення, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Метрополія" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/6088/20 задоволена бути не може.
Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна компанія "Метрополія" про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/6088/20 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 09.12.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко