ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.11.2020Справа № 910/9435/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Київської місцевої прокуратури № 2 Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу
до Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод"
про відшкодування збитків у розмірі 707762,60 грн.
за участі представників:
від прокуратури: Греськів І.І., за посвідченням,
від позивача: Хазанов А.В., за наказом,
від відповідача: Котул А.М., адвокат,
Київська місцева прокуратура № 2 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод" про відшкодування збитків у розмірі 707762,60 грн., завданих порушенням вимог природоохоронного законодавства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
21.07.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою суду від 24.09.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та повернення позовної заяви без розгляду, про що також зазначено в мотивувальній частині рішення суду.
Ухвалою суду від 15.10.2020 суд витребував у Державної екологічної інспекції Столичного округу оригінали акту від 12.02.2020 № 37, припису від 17.02.2020, протоколів про адміністративне правопорушення від 12.02.2020 № 002371, 000005, 000022, постанов про накладення адміністративного стягнення від 14.02.2020 № 000098, від 18.02.2020 № 000133, від 17.02.2020 № 001749.
Під час судового засідання 29.10.2020 судом здійснено огляд оригіналів вищевказаних документів та встановлено їх відповідність наявним у матеріалах справи копіям.
Також судом під час судового засідання 26.11.2020 судом здійснено заміну найменування прокуратури на Київську міську прокуратуру.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про незаконність акту перевірки від 12.02.2020 № 37, відсутність доказів засмічення земельної ділянки, не надання відповідачу часу для підготовки заперечень на вказаний акт.
У відповіді на відзив прокурор зауважив на підставах звернення з даним позовом до суду в інтересах держави, а також вказав на безпідставність тверджень відповідача щодо відсутності доказів засмічення земельної ділянки, оскільки надані відповідачем фотографії в якості підтвердження даних обставин не містять дати їх здійснення. При цьому, відповідачем не надавалися жодні заперечення на вказаний акт перевірки та добровільно сплачено накладений на директора адміністративний штраф.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив на неможливості здійснення замірів за допомогою рулетки та в квадратних метрах. Крім того, відповідач вказав, що сплатив штраф у зв'язку з тим, що при його несплаті сума штрафу подвоюється. Відповідач також зауважив, що предмет спору в справі відсутній, оскільки засмічення земельної ділянки не було та наразі також немає.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Державною екологічною інспекцією Столичного округу з 03.02.2020 по 12.02.2020 на підставі наказу від 24.01.2020 № 64-п та направлення від 24.01.2020 № 2/4/000078 здійснено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони навколишнього природного середовища ПрАТ «БДМЗ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Є. Харченка, 64. За результатами перевірки встановлено порушення вимог ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. ст. 96, 163, 211 Земельного кодексу України та ст. ст. 17, 32, 33, 43 Закону України «Про відходи».
У ході державного нагляду (контролю) встановлено, що відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Є. Харченка, 64, допущено засмічення відкритої земельної ділянки змішаними відходами площею 40,5 кв.м (висота засмічення - 1 метр), а також засмічення відкритих земельних ділянок будівельними відходами: площею 17,5 кв.м. (висота засмічення - 0,6 метра), 4,95 кв.м. (висота засмічення - 0,5 метра), 17,2 кв.м (висота засмічення - 1 метр), 5,28 кв.м (висота засмічення - 0,8 метра), 8,75 кв.м. (висота засмічення - 0,6 метра).
Вимірювання здійснено за допомогою повіреної рулетки, про що свідчить свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки від 08.07.2019 № 23-25/0000649, видане ДП «Укрметртестстандарт».
Зазначена земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:232:0038) використовується ПрАТ «БДМЗ» відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03.09.2002, укладеного між Київською міською радою та ПрАТ «БДМЗ», строком на 25 років.
Результати зазначеної перевірки засвідчено в акті, складеному за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів від 12.02.2020 № 37.
Зазначений акт підписано 12.02.2020 із отриманням його примірника генеральним директором Павловським Є.В.
За результатами перевірки на адресу ПрАТ «БДМЗ» скеровано припис від 17.02.2020, який згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отриманий ПрАТ «БДМЗ» 20.02.2020 року.
Також за допущене порушення вимог статті 17 Закону України «Про відходи» позивачем 12.02.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення № 000005 та 14.02.2020 постановою про накладення адміністративного стягнення № 000098 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 82 КУпАП.
ПрАТ «БДМЗ» листом від 02.03.2020 № 11 повідомив позивача про вжиття організаційних заходів щодо ліквідації засмічення відкритих земельних ділянок з проханням продовжити кінцевий термін пункту 3 припису до 17.02.2020 у зв'язку з великим обсягом роботи.
Накладений відповідно до постанови від 14.02.2020 № 00005 про накладення адміністративного стягнення штраф сплачено 28.02.2020 ПрАТ «БДМЗ» у добровільному порядку.
Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 05.05.1998 за № 285/2725, розмір заподіяних ПрАТ «БДМЗ» державі збитків становить 707 762,60 грн.
Із матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача з претензією від 04.03.2020 № 16/2020 про відшкодування шкоди в розмірі 707 762,60 грн., однак остання залишена відповідачем без задоволення.
Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтею 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Згідно з положеннями статті 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Приписами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи» передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема, запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам; забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів. На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
При цьому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «БДМЗ» складено акт, з якого вбачається, що відповідач здійснював господарську діяльність з порушенням вимог природоохоронного законодавства, у зв'язку з чим внаслідок засмічення відкритої земельної ділянки змішаними та будівельними відходами порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. ст. 96, 163, 211 Земельного кодексу України та ст. ст. 17, 32, 33, 43 Закону України «Про відходи».
Порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами встановлюється Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (надалі - «Методика»), затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007.
Згідно з п. 3.1 Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення).
Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини.
При цьому, пунктом 3.3 Методики встановлено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Відповідно до пункту 4.1. Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, упродовж шести місяців з дня виявлення порушення.
Судом встановлено, що розрахунок шкоди Державною екологічною інспекцією Столичного округу здійснено на основі акту перевірки від 12.02.2020 № 37 з урахуванням вимог Методики від 04.04.2007 № 149, відповідно до якого загальна сума збитків становить 707 762,60 грн. При цьому, в акті від 12.02.2020 № 37 зазначено ризик настання негативних наслідків від засмічення відкритих земельних ділянок товариством - погіршення якісного стану земель. У свою чергу, відповідачем розрахунок шкоди не заперечувався.
Щодо посилань відповідача на відсутність жодних доказів наявності засмічення території та надання ним відповідних фотографії в якості підтвердження відсутності засмічення земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Порушення відповідачем вимог законодавства зафіксовано в акті перевірки від 12.02.2020 № 37, яким встановлено факт засмічення відкритої земельної ділянки змішаними та будівельними відходами та ризик настання негативних наслідків від засмічення відкритих земельних ділянок.
Даний акт не визнано недійсним та в установленому порядку не скасовано, а відтак останній слугує належним доказом порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.
При цьому, надані відповідачем фотографії на підтвердження відсутності засмічення спірної земельної ділянки не містять дати їх здійснення та не спростовують встановлені актом порушення.
Відтак судом визнаються необґрунтованими твердження відповідача щодо відсутності предмета спору у справі внаслідок незасмічення земельної ділянки.
Суд зауважує, що предметом спору є відшкодування завданої державі шкоди в розмірі 707762,60 грн. внаслідок порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що встановлено проведеною перевіркою та зафіксовано у відповідному акті. Відтак, навіть у випадку виконання відповідачем приписів щодо ліквідації засмічення земельної ділянки, спір у справі продовжує існувати до моменту відшкодування відповідачем шкоди або встановлення обставин відсутності підстав для її відшкодування.
Одночасно, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем жодних зауважень до вказаного акту перевірки, хоча відповідачем в акті зазначалося про надання письмових пояснень, заперечень та зауважень протягом 10 робочих днів.
Судом також відхиляються твердження відповідача щодо неможливості проведення замірів засмічень у квадратних метрах та за допомогою рулетки, оскільки визначення таких одиниць виміру передбачено Методикою від 04.04.2007 № 149 та матеріали справи містять свідоцтво про повірку рулетки.
Додатково суд зауважує, що директором відповідача сплачено накладений відповідно до постанови № 00005 від 14.02.2020 про накладення адміністративного стягнення штраф у добровільному порядку.
Таким чином, судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у засміченні відкритих земельних ділянок; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з наведених обставини, суд дійшов висновку задовольнити заявлені позовні вимоги.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Одночасно, судом перевірено наявність правових підстав щодо звернення прокурором в інтересах Державної екологічної інспекції Столичного округу з даним позовом до суду.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Наведений порядок при поданні Київською місцевою прокуратурою № 2 Прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу даного позову був дотриманий, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними листами прокуратури до Державної екологічної інспекції Столичного округу щодо даного спору, яка зауважила на відсутності коштів на сплату судового збору.
У зв'язку з наведеним підстави для повернення позовної заяви, на яких наголошував відповідач у заяві від21.09.2020, відсутні. У зв'язку з цим, суд протокольною ухвалою суду від 24.09.2020 відмовив у задоволенні такої заяви.
Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (частина 2 статті 47 вказаного Закону).
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (частина 6 статті 47 вказаного Закону).
Разом з тим, зазначений Закон не визначає розміру частин грошових стягнень які мають перераховуватись вказаним фондам охорони навколишнього природного середовища, при цьому у п.4 частини першої статті 691 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Пункт 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України визначає, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає зарахуванню до Державного бюджету України та бюджету міста Києва (фонду охорони навколишнього природного середовища).
Судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору, покладаються відповідно до статті 129 ГПК України на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 2 Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод" (02088, м. Київ, вул. Є. Харченка, 64; ідентифікаційний код 21618158) до Державного бюджету України 212328 (двісті дванадцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 78 коп. та до бюджету міста Києва (фонду охорони навколишнього природного середовища; код отримувача 38021179, код класифікації доходів бюджету 24062100) 495433 (чотириста дев'яносто п'ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 82 коп. шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бортницький дослідно-механічний завод" (02088, м. Київ, вул. Є. Харченка, 64; ідентифікаційний код 21618158) на користь Київської міської прокуратури (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 3-В; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 2910019) 10616 (десять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 44 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 07.12.2020 року.
Суддя К.В. Полякова