02 грудня 2020 року м. Київ
Справа №382/2287/18
Резолютивна частина постанови оголошена 02 грудня 2020 року
Повний текст постанови складено 04 грудня 2020 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області, ухваленого у складі судді Кисіль О.А. 04 червня 2020 року у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Справа №382/2287/18
№ апеляційного провадження:22-ц/824/11465/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Кисіль О.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідачка на його користь 164 983 гривні 57 копійок в якості відшкодування матеріальних збитків, та 10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди завданої її протиправними діями під час ДТП, 1 749 гривень 83 копійок судових витрат та 5 000 гривень витрат по оплаті правової допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 червня 2018 року близько 17 години 25 хвилин ОСОБА_2 на вулиці Незалежності в м. Яготин Київської області поблизу магазину «Умка», керуючи автомобілем Daewoo-Matis д.н.з. НОМЕР_1 , стала виїжджати з території заїзного карману для парковки автомобілів, виконувала маневр розвороту в бік центра міста, перетинаючи смугу руху автомобіля VOLKSWAGEN-PASSAT д.н.з. НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_1 . Тим самим грубо порушила вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме перед початком руху, перестроювонням та будь-якою зміною напрямну руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Тим самим створила аварійну обстановку, в якій позивач не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути дорожньо-транспортної пригоди, що привело до зіткнення автомобілів.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_1 . VOLKSWAGEN-PASSAT д.н.з. НОМЕР_2 , зазнав значних механічних пошкоджень, зазначених в схемі ДТП та в змісті ЗВІТУ № 101/07-ТЗ від 12 липня 2018 року про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу. В наслідок чого позивачу було завдано матеріальних збитків на суму 164 983 гривень 97 копійок, що підтверджується Звітом № 101/07-ТЗ від 12 липня 2018 року про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу.
В змісті постанови Яготинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року, винесеної за результатом розгляду матеріалів адміністративної справи № 382/969/18, яка надійшла від Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького відділу ГУ НП в Київській області адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП прямо зазначено: «Як вбачається з висновку експерта по питанню № 1, з яким не можливо не погодитись, оскільки в процесі руху для автомобіля VOLKSWAGEN, виникла небезпека руху у вигляді автомобіля Daewoo-Matis, водій якого виконував розворот, у дорожньо-транспортній ситуації, що склалася нормативні (належні) дії водія ОСОБА_1 повинні регламентуватися вимогами п. 12.3 ПДР України, а дії водія автомобіля Daewoo-Matis, яка виконувала розворот, перетинаючи смугу руху автомобіля VOLKSWAGEN, у дорожньо-транспортній ситуації, що склалася, водій автомобіля Daewoo-Matis - ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності до нормативних вимог п. 10.1 ПДР України. «В даному випадку водій автомобіля Daewoo-Matis ОСОБА_2 змінювала напрямок руху та повинна була діяти відповідно вимог п. 10.1 ПДР України.
Виходячи із змісту Висновку експерта, за результатами проведення автотехнічного дослідження № 17894/18-52 від 30.08.2018 року, по питанню №3 чітко зазначено: «В даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля Daewoo-Matis ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, і з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права а також обставинам справи.
Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що позивач фактично висловлює свою незгоду із постановою Яготинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Педик І.В. підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковму задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до постанови Яготинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу вказаного правопорушення та враховуючи, що постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника потерпілого залишено без задоволення, а постанову судді Яготинського районного суду Київської області від 09.10.2018 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Про те, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи та доданої до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КпАП України, 12 червня 2018 року близько 17 години 25 хвилин ОСОБА_2 на вулиці Незалежності в м. Яготин Київської області поблизу магазину «Умка», керуючи автомобілем Daewoo-Matis д.н.з. НОМЕР_1 , стала виїжджати з території заїзного карману для парковки автомобілів, виконувала маневр розвороту в бік центра міста, перетинаючи смугу руху автомобіля VOLKSWAGEN-PASSAT д.н.з. НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_1 , внаслідок чого сталася ДТП, в результаті якої транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою Яготинського районного суду Київської області від 09 ждовтня 2018 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю в її діях адміністративного правопорушення.
У п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Як убачається зі змісту Висновку експерта , за результатами проведення автотехнічного дослідження № 17894/18-52 від 30 серпня 2018 року, зазначено : « В даній дорожній обстановці та при заданих вихідних даних, дії водія автомобіля Daewoo-Matis ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, і з технічної точки зору , знаходились в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та настанням дорожньо-транспортної пригоди. В діях водія ОСОБА_1 невідповідностей вимогам ПДР України, які б, з технічної точки зору, були умовою створення аварійної обставовки або знаходились в причинному зв'язку з настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається».
Дані висновки узгоджуються с поясненнями ОСОБА_2 , які надані нею особисто відразу після дорожньо-транспортної пригоди (а.с.36). з яких вбачається, що ОСОБА_2 , включила лівий показчик повороту та виконувала маневр розвороту ліворуч, але не надала переваги в русі автомобілю VOLKSWAGEN-PASSAT д.н. НОМЕР_2 .
Проаналізувавши вищевикладені висновки, апеляційний суд приходить до висновку, що в даній дорожньої транспортній пригоді, правила дорожнього руху були порушені відповідачем ОСОБА_2 .
В той же час, Постановою Яготинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2018 року встановлено, що в змісті протоколу про адміністративну відповідальність , складеного відносно ОСОБА_2 вказано про порушення нею п. 2.3 «в» та п. 10.11 ПДР, що не знайшло свого підтвердження, виходячи з чого провадження у справі про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_2 підлягає закриттю.
Закриваючи провадження у справі, судом зроблено посилання на те, що суд не бере до уваги висновки експерта, так як в основу таких висновків покладені вихідні дані, достовірність яких не перевірена. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, на дослідження експертів були надані копії матеріалів, що надавалися судом безпосередньо позивачу по справі ОСОБА_1 який звертався із заявою щодо проведення автотехнічного дослідження а тому в апеляційного суду відсутні підстави не приймати до уваги висновки автотехнічного дослідження.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
Як убачається з матеріалів справи, в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки Daewoo-Matis д.н. НОМЕР_1 на момент настання ДТП не була застрахована.
За таких обставин, правомірною є вимога позивача про відшкодування завданої шкоди її завдавачем, тобто ОСОБА_2 .
Відповідно до звіту № 101/07-ТЗ від 12 липня 2018 року про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу , вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ в результаті пошкодження транспортного засобу Volkswagen Passat Variant, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 164983 гривні 97 копійок.
З огляду на викладене, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку в сумі 164983 гривні 97 копійок з ОСОБА_2 .
Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в інших випадках встановлених законом.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачу внаслідок ДТП та відмови відповідача від відшкодування завданих збитків завдано моральну шкоду, розмір якої, з урахуванням тривалості таких страждань, суд оцінює у 15000 грн., а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що з урахуванням обставин дорожньо-транспортної пригоди, обставин справи та вимушених змін у житті, відмови відповідача від відшкодування завданих збитків, позивачу заподіяно моральну шкоду, розмір якої, з урахуванням таких страждань, суд оцінює в розмірі 3000 гривень, що відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду відповідні докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
З матеріалів даної справи убачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 надав суду угоду про представництво інтересів від 16 груня 2018 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Педик І.В., квитанцію № 037912 від 17 грудня 2018 року про сплату 5000,00 грн. витрат на правову допомогу, довідку до договору про надання правової допомоги (а.с. 9-16).
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, на підставі п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 5000 гривень.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Отже, при зверненні до суду позивач була звільнена від сплати судового збору, її позовна заява підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, за подачу позовної заяви судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 1749,83 грн, за подачу апеляційної скарги - 2629,75 грн, всього 4379,58 грн.
Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) 164983 гривні 57 копійок в якості відшкодування матеріальної шкоди, 3000 гривень моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 4379 гривень 58 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 5000 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна