Справа № 361/4343/17 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.
Провадження № 22-ц/824/10455/2020 Доповідач у ІІ інст. Таргоній Д.О.
Іменем України
02 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа Орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки,
у липні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В якості обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 вересня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на придбання житла на вторинному ринку №700МІ11110905001. Відповідно до п. 1.1. Договорукредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 310 889,00 грн.
Свої зобов'язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові. В п. 1.1.1. кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника, 05.09.2011 р. було укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 44,3 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: вбиральня - «Б», огорожа - «N», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; та земельну ділянку, загальною площею 0,0841 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 321060000000011068, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна заставна вартість предмету іпотеки, з урахуванням вартості земельної ділянки, за згодою сторін становить 518 148,00 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору складає 65000,00 доларів США.
У порушення умов договору, позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 29.05.2017 р. має прострочену заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 278504,75 грн.; сума заборгованості за відсотками - 197816,11 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 5958,42 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 21700,38 грн.
На виконання умов кредитного та іпотечного договорів, відповідачу було направлено письмову вимогу - повідомлення про усунення порушень, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.
Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, за відсотками, за пенею з останнього, за рахунок предмету іпотеки.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №700МІ11110905001 від 05.09.2011 р., яка станом на 29.05.2017 р. становить 503 979,66 грн. та складається із: заборгованості за кредитом - 278 504,75 грн.; заборгованості за відсотками - 197 816,11 грн.; інфляційних витрат за кредитом - 5 958,42 грн.; інфляційних витрат за відсотками - 21700,38 грн., звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме: на житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 44,3 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: вбиральня - «Б», огорожа - «N», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку, загальною площею 0,0841 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 321060000000011068, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 7559,69 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2019 року до участі у справі в якості третьої особи залучено орган опіки та піклування виконавчого органу Броварської міської ради Київської області.
В подальшому, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2020 року до участі у справі залучено в якості правонаступника позивача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року позов задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №700МІ11110905001 від 05.09.2011 р., яка станом на 29.05.2017 р. становить в розмірі 503 979,66 грн. звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме: на житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 44,3 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: вбиральня - «Б», огорожа - «N», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку, загальною площею 0,0841 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 321060000000011068, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнуто зіОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 7559 грн. 69 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову в задоволенні заявленого позову.
В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що рішенням третейського суду при Асоціації українських банків від 22 грудня 2015 року задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 451388,54 грн. Звертаючись до суду із даним позовом, ПАТ «Укрсоцбанк» безпідставно визначив розмір заборгованості станом на 29 травня 2017 року в сумі 503979,66 грн.
На думку апелянта, судом першої інстанції не було вирішено питання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - ОСОБА_2 , як чоловіка боржника, який надавав свою згоду на укладення кредитного та іпотечного договорів та є співвласником нерухомого майна, що перебуває в іпотеці.
Також, судом першої інстанції належним чином не перевірено обставин щодо направлення позивачем на адресу відповідача письмової вимоги про усунення порушень.
Вирішуючи даний спір, місцевим судом також не взято до уваги, що за рахунок отриманого відповідачем кредиту було лише частково оплачено ціну домоволодіння, а земельна ділянка придбана повністю за кошти відповідача.
Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що на момент укладення договору іпотеки Банк мав у своєму розпорядженні усі документи, підтверджуючі сімейний стан ОСОБА_1 та усвідомлював, що вона має сина - ОСОБА_3 віком один рік, який не може мешкати окремо від батьків. Аналогічна ситуація і щодо доньки відповідача - ОСОБА_4 , інформацію про народження якої вона від банку не приховувала. У відповідності до вимог чинного законодавства України місце проживання дітей було зареєстровано разом із батьками. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не застосував положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року та не врахував позицію органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради.
Відзивів на апеляційну скаргу, в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Надійшло письмове пояснення органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, в якому третя особа висловлює свою позицію щодо неможливості звуження обсягу майнових прав дітей та порушення охоронюваних законом інтересів неповнолітніх дітей відповідача.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Інші учасники справи своїх представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Судом встановлено, що 05.09.2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №700М111110905001, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти в сумі 310889,00 грн., зі сплатою за користування кредитними коштами фіксованої процентної ставки 15,5 процентів річних з кінцевим терміном погашення кредиту до 04.09.2031 року.
В день укладення кредитного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань по погашенню кредиту, між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 44,3 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: вбиральня - «Б», огорожа - «N», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; а також земельну ділянку, загальною площею 0,0841 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 321060000000011068, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна заставна вартість предмету іпотеки, з урахуванням вартості земельної ділянки, за згодою сторін становить 518148,00 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору складає 65000,00 доларів США.
Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ «Укрсоцбанк» зазначав, що у зв'язку із порушенням відповідачем умов договорупо своєчасному погашенню кредитної заборгованості, станом на 29.05.2017 р. ОСОБА_1 має прострочену заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитомв загальному розмірі 503979,66 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 278 504,75 грн.; заборгованості за відсотками - 197816,11 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 5958,42 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 21700,38 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вважав доведеним розмір заборгованості, визначений позивачем станом на 29 травня 2017 року, та дійшов висновку про обґрунтованість вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення цієї заборгованості.
Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитись із такими висновками, з огляду на наступні обставини.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом частини першої статті 575 ЦК Україниіпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Одним із загальних принципів цивільного процесу є змагальність сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Заперечуючи проти розміру заборгованості, визначеного позивачем, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначила, що ПАТ «Укрсоцбанк», користуючись своїм правом, визначеним умовами кредитного договору, у 2015 році реалізував своє право на дострокову вимогу про погашення заборгованості, звернувши із відповідним позовом до Третейського суду при Асоціації українських банків.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 грудня 2015 року задоволено позов ПАТ «Укрсоцбанк» про солідарне стягнення з відповідачів: ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором №700М111110905001 та договорами поруки № №700М111110905001/ПОР-1 та №700М111110905001/ПОР-2 від 05.09.2011 року, яка станом на день звернення до третейського суду із позовом становила 451 388,54 грн. (том 1 а.с. 80-82)
Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «АльфаБанк», використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів за рішенням третейського суду.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк».
У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
В той же час, із розрахунку кредитної заборгованості, доданого позивачем до даної справи, вбачається, що заборгованості по процентам була неправомірно нарахована позивачем в період з 22.12.2015 року по 29.05.2017 року в розмірі 90257, 37 грн. (197 816,75 - 107 558,74)
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості доводів позивача стосовно розміру заборгованості, яка має бути погашена за рахунок іпотечного майна.
Згідно з положеннями п. 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині безпідставного збільшення позивачем розміру заборгованості за кредитним договором, визначеної за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 22 грудня 2015 року, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині суми заборгованості.
Так, колегія суддів приймає до уваги розмір заборгованості, визначений рішенням третейського суду в сумі 451388,54 грн., а також вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині нарахування інфляційних втрат за кредитом та відсотками станом на 29.05.2017 року в розмірі 5958,42 грн. та 21700,38 грн. відповідно.
Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 479 046, 96 грн. (451388,54 +5958,42+21700,38)
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не спростовують правильність висновків суду щодо обґрунтованості вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Зокрема, суд першої інстанції вірно встановив, що малолітні діти відповідача набули право користування житлом уже після укладення договору іпотеки, то ж на обґрунтованість вимог позивача зазначена обставина не впливає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 рокузмінити в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором №700М111110905001 від 05.09.2011 року, зазначивши, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «АльфаБанк» становить 479 046 (чотириста сімдесят девять тисяч сорок шість) гривень 96 коп.
В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Ігнатченко Н.В.