1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 01 грудня 2020 року, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах власників майна ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року,
за участі: прокурора представників власників майна власників майна ОСОБА_8 ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт із забороною відчуження, у тому числі на:
- земельні ділянки, які належать матері підозрюваного ОСОБА_11 - ОСОБА_7 , розташовані у селі Глеваха Васильківського району Київської області, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): кадастрові номери 3221455300:01:010:0969; 3221455300:01:010:0967, 3221455300:01:010:0836, та з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) кадастровий номер 3221455300:01:010:1265;
- нерухоме майно, що належать дружині підозрюваного ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , розташовано за адресою: АДРЕСА_1 : 3 гаражі (машино-місце в підземному паркінгу) №№ 19, 20, НОМЕР_1 і квартира АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах власників майна ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року в частині накладення арешту на майно належне ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Також, представник власників майна просить поновити строк апеляційного оскарження, зважаючи на те, що власники майна та їх представник не були повідомленні про розгляд клопотання слідчого, копію постановленого рішення не отримували, з матеріалами судового провадження представник ознайомилася 16 вересня 2020 року.
Автор апеляційної скарги вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні були порушені норми матеріального і процесуального права, не досліджені належним чином усі обставини справи в їх сукупності.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 набувала земельні ділянки за власні кошти, а також квартиру, яку в подальшому продала ОСОБА_13 . Так, з 21 січня 1964 року ОСОБА_7 вступила у шлюб з ОСОБА_14 , якому 25 вересня 1991 року рішенням виконавчого комітету за №9/103 було виділено земельну ділянку для будівництва будинку на садибі у АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 ). У подальшому на вказаній земельній ділянці було побудовано будинок та виданий державний акт на право власності на земельну ділянку. 07 червня 2005 року ОСОБА_7 укладала агентські договори на продаж будинку та земельної ділянки, які були продані, та саме за ці кошти купувалась квартира, паркінг місце та земельні ділянки.
Також, згідно Витягу з ДРРПНМ про реєстрацію право власності 20 травня 2013 року на квартиру у графі власник зазначено: ОСОБА_13 . З 23 листопада 1999 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 підписано та засвідчено угоду згідно умов якої вони розпоряджаються всім належним майном особисто ніби він/вона не одружені пункт 3 угоди. Окрім того, органом досудового розслідування не доведено жодним письмовим доказом, що арештоване нерухоме майно ОСОБА_6 є спільною сумісною власністю подружжя.
Представник зауважує, що власники майна набували його у 2012 - 2013 роках, у той час як події, про які йдеться мова у клопотанні слідчого відбувалися наприкінці 2014 року - на початку 2015 року.
Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що слідчий суддя наклавши арешт на згадане майно встановив підставу, яка не передбачена кримінальним процесуальним кодексом, водночас жодної з підстав для накладення арешту, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, не зазначив та не встановив.
Крім того, представник зазначає, що власникам майна чи будь якій іншій особі не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні, що є необхідною умовою при накладенні арешту саме з метою, передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді оскаржена, в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді лише в межах апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власників майна та їх представників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, поновивши строк апеляційного оскарження, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження видно, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто за відсутності власників майна та їх представників, і копію постановленого рішення останні не отримували, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне поновити пропущений строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 18 березня 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12015100050002534, у тому числі, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 185; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 357; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
15 квітня 2020 року ОСОБА_11 складено та направлено у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним Кодексом України нову підозру у створенні злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також керівництві такою організацією, участю у ній та участю у злочинах, вчинюваних такою організацією; організації таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням в приміщення чи інше сховище, вчиненого в особливо великих розмірах, у складі злочинної організації, за попередньою змовою групою осіб; організації таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням в приміщення чи інше сховище, вчиненого в особливо великих розмірах повторно, у складі злочинної організації, за попередньою змовою групою осіб; організації викрадення офіційних документів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у складі злочинної організації; організації підроблення іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, у складі злочинної організації; організації підроблення іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, у складі злочинної організації; організації використання завідомо підробленого документу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у складі злочинної організації, тобто, у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень.
27 квітня 2020 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , за погодженням з заступником начальника відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо транснаціональної злочинності Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернулася до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту із забороною відчуження, розпоряджання та користування майном, на: земельні ділянки, які належать матері підозрюваного ОСОБА_11 - ОСОБА_7 , розташовані у селі Глеваха Васильківського району Київської області, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): кадастрові номери 3221455300:01:010:0969; 3221455300:01:010:0967, 3221455300:01:010:0836, та з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) кадастровий номер 3221455300:01:010:1265; нерухоме майно, що належать дружині підозрюваного ОСОБА_11 - ОСОБА_6 , розташовано за адресою: АДРЕСА_1 :3 гаражі (машино-місце в підземному паркінгу) №№ 19, 20, НОМЕР_1 і квартиру АДРЕСА_2 ; транспортний засіб, що належить дочці ОСОБА_16 - ОСОБА_17 - MERCEDES-BENZ S550, номер кузова НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 ; транспортний засіб, що належить ОСОБА_18 - MERCEDES-BENZ V-KLASSE, номер кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що під час проведення досудового розслідування виникли підстави вважати, що вказане майно фактично належать ОСОБА_11 , придбані ним на кошти, здобутті злочинним шляхом внаслідок вчинення крадіжок чужого майна із ІБС, а оформлені безоплатно на інших осіб з метою укриття власного майна та доходів, про що було відомо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також про можливий арешт майна за вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на згадане майно із забороною його відчуження.
Таке рішення слідчого судді в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, у тому числі, спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених в ч. 1 ст. 96-2 Кримінального кодексу України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону в цілому дотримався.
Задовольняючи клопотання слідчого внесене в межах кримінального провадження № 12015100050002534про накладення арешту на зазначене нерухоме майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно з метою подальшої спеціальної конфіскації.
З урахуванням викладеного слідчий суддя, всупереч доводам апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені п. 2 ч.ч. 2, 4 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на згадане майно, що належить ОСОБА_7 та ОСОБА_13 .
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості його передачі або відчуження.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на зазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, де слідчим суддею і будуть ретельно перевірені їх доводи, у тому числі щодо набуття права власності на згадане майно на законних підставах, та надана оцінка матеріалам, долученим до клопотання.
Враховуючи викладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи представника власників майна стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги, колегією суддів не виявлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити адвокату ОСОБА_5 , яка діє в інтересах власників майна ОСОБА_6 і ОСОБА_7 строк апеляційного оскарження.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, в частині якою задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт із забороною відчуження на: земельні ділянки, які належать матері підозрюваного ОСОБА_11 - ОСОБА_7 , розташовані у селі Глеваха Васильківського району Київської області, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): кадастрові номери 3221455300:01:010:0969; 3221455300:01:010:0967, 3221455300:01:010:0836, та з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) кадастровий номер 3221455300:01:010:1265; нерухоме майно, що належать дружині підозрюваного ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 : 3 гаражі (машино-місце в підземному паркінгу) №№ 19, 20, НОМЕР_1 і квартиру АДРЕСА_2 , залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах власників майна ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/16889/20-к Справа №11-сс/824/5221/2020 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_19 Доповідач: ОСОБА_1