№ справи: 759/16615/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7739/2019
Головуючий у суді першої інстанції: Миколаєць І.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
30 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.
при секретарі - Шепель К.В., Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Люкс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 19 лютого 2020 року,
встановив:
у жовтні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила:
- визнати недостовірною та такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті Телеканалу новини « 24» ( https ://24 tv . ua ) у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а саме: «Нагадаю, що дружина судді - ОСОБА_1 , в минулому депутат Донецької міської ради, голосувала разом з іншими обранцями навесні 2014-го року за проведення в місті Донецьку сепаратистського референдуму…»;
- визнати недостовірною та такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті Телеканалу новин « 24 » у відеозаписі випуску передачі «ІНФОРМАЦІЯ_6 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), а саме: - 2 хв. 50 сек.: «А спецслужби Ліхтенштейну повідомили українських прокурорів, що в одному з банків цієї маленької європейської країни вони виявили тринадцять мільйонів швейцарських франків, які лежали на рахунку дружини судді ОСОБА_6 »; - 3 хв. 25 сек.: «.. відтак, місцевий суд, прочекавши майже п'ять місяців, арешт з банківського рахунку дружини судді зняв»; - 5 хв. 10 сек. «… дружина судді - ОСОБА_1 , в минулому депутат Донецької міської ради, голосувала разом з іншими обранцями навесні 2014-го року за проведення в місті Донецьку сепаратистського референдуму»;
- зобов'язати ПрАТ «Телерадіокомпанія «Люкс» та ОСОБА_2 спростувати не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили недостовірну інформацію у спосіб, аналогічний до способу її поширення, а саме шляхом розміщення на веб-сайті телеканалу новин «24» (https://24tv.ua) у розділі «Новини» повідомлення про спростування із заголовком: «Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 » із викладенням вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі;
- зобов'язати ПрАТ «Телерадіокомпанія «Люкс» вилучити з публікації та відеозапису недостовірну інформацію.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 19 лютого 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник позивача - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_2 та представників ОСОБА_1 і ПрАТ «Телерадіокомпанія «Люкс», дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в особі її представника зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації на веб-сайті Телеканалу новин «24» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та у відеозаписі випуску передачі «ІНФОРМАЦІЯ_6 » відносно неї було поширено інформацію, яку вона вважає негативною, недостовірною та такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію, як добропорядної та законослухняної громадянки України, оскільки автор відкрито пов'язав її ім'я з сепаратистською діяльністю, а також вказав на зберігання нею в іноземному банку великого обсягу грошових коштів незаконного походження, які нібито були отримані її колишнім чоловіком від корупційної діяльності, тобто фактично була поставлена під сумнів її доброчесність як людини і громадянина. Поширення такої інформації мало місце в мережі Інтернет, що свідчить про доведення її до необмеженого кола осіб.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 19 лютого 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висловлювання ОСОБА_2 є провокативними, проте вони становлять оціночні судження, такі висловлювання не містять фактичних даних щодо особи і не можуть бути витлумачені як такі, що містяться фактичні дані безпосередньо про ОСОБА_1 .
Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно положень ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Відповідно до ст. 302 ЦК України особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію.
Відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи проти заявлених вимог, зазначив, що інформацію щодо позивача отримав з відкритих джерел. Зокрема, відповідно до офіційних даних Центральної виборчої комісії ОСОБА_1 було обрано депутатом Донецької міської ради 03.11.2010. Про прийняття рішення про проведення так званого «референдуму» за відокремлення Донецької області від України ІНФОРМАЦІЯ_9 інформацію було поширено майже всіма українськими засобами масової інформації. З інтерв'ю голови Донецької міської ради у 2010-2014 роках ОСОБА_7 , яке він дав виданню «Главком» ІНФОРМАЦІЯ_10, йому стало відомо про прийняте рішення на позачерговій сесії Донецької міської ради 01.03.2014.
Факт обрання депутатом Донецької міської ради позивачем не оспорюється. Однак, як стверджує позивач, участі в роботі позачергової сесії Донецької міської ради 01.03.2014 вона не брала і за рішення про проведення в місті Донецьку сепаратистського референдуму не голосувала. В матеріалах справи містяться: світлокопія паспорту ОСОБА_1 , відповідно до якої вона була знята з реєстрації в м. Донецьку 08.04.2014 та з 15.04.2014 зареєстрована в м. Києві (а/с 15, т. 1).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Посилання відповідача ОСОБА_2 на текст інтерв'ю голови Донецької міської ради ОСОБА_7 не містить фактичних даних про присутність ОСОБА_1 на зазначеному засіданні. Також вказану інформацію не можна визнати оціночним судженням.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
В постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року (справа №347/201/16) зроблено висновок, що повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.
Також не можна визнати оціночними судженнями інформацію, яка була поширена в відеозаписі випуску передачі «ІНФОРМАЦІЯ_6 »: «А спецслужби Ліхтенштейну повідомили українських прокурорів, що в одному з банків цієї маленької європейської країни вони виявили тринадцять мільйонів швейцарських франків, які лежали на рахунку дружини судді ОСОБА_6 »; «.. відтак, місцевий суд, прочекавши майже п'ять місяців, арешт з банківського рахунку дружини судді зняв».
Відповідач ОСОБА_2 вказував у своїх запереченнях, що при підготовці власного відеоматеріалу використовував публікацію у виданні « Deutche Welle » від ІНФОРМАЦІЯ_7 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_11». Інформація про факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000001756 від 18.08.2015 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368-2, ч. 3 ст. 209 КК України та факт зняття арешту з рахунку компанії Restwood Products відповідає дійсності і в матеріали справи представником позивача було надано копії ухвал Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року, Апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2016 року, 09 лютого 2016 року, 26 квітня 2016 року, 01 серпня 2016 року, постановлених в рамках вказаного кримінального провадження.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню щодо спростування інформації: «Нагадаю, що дружина судді - ОСОБА_1 , в минулому депутат Донецької міської ради, голосувала разом з іншими обранцями навесні 2014 року за проведення в місті Донецьку сепаратистського референдуму» та «… дружина судді - ОСОБА_1 , в минулому депутат Донецької міської ради, голосувала разом з іншими обранцями навесні 2014 року за проведення в місті Донецьку сепаратистського референдуму», як такої, що є недостовірною та порочить честі, гідність та ділову репутацію
ОСОБА_1 .
В частині вимог щодо спростування інформації «А спецслужби Ліхтенштейну повідомили українських прокурорів, що в одному з банків цієї маленької європейської країни вони виявили тринадцять мільйонів швейцарських франків, які лежали на рахунку дружини судді ОСОБА_6 »; та «.. відтак, місцевий суд, прочекавши майже п'ять місяців, арешт з банківського рахунку дружини судді зняв» слід відмовити.
Згідно із чч. 4 та 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Питання про розподіл судових витрат колегія суддів вирішує згідно ст.141 ЦПК України, а тому з відповідача, який здійснив розповсюдження інформації слід стягнути на користь позивача частину суми судового збору, яка була сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду першої інстанції та при зверненні з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції пропорційно до частини задоволених позовних вимог, що становить 4 405 грн.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 19 лютого 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті Телеканалу новин « 24» ( https ://24 tv . ua )у розділі «Новини»:
- у публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: «Нагадаю, що дружина судді - ОСОБА_1 , в минулому депутат Донецької міської ради, голосувала разом з іншими обранцями навесні 2014 року за проведення в місті Донецьку сепаратистського референдуму»;
- у відеозапису випуску передачі «ІНФОРМАЦІЯ_6 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 на 5 хв. 10 сек. «… дружина судді - ОСОБА_1 , в минулому депутат Донецької міської ради, голосувала разом з іншими обранцями навесні 2014 року за проведення в місті Донецьку сепаратистського референдуму».
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія «Люкс» та ОСОБА_2 спростувати не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили недостовірну інформацію у спосіб, аналогічний до способу її поширення, а саме шляхом розміщення на веб-сайті Телеканалу новин « 24 » у розділі «Новини» повідомлення про спростування із заголовком: «Спростування недостовірної інформації стосовно ОСОБА_1 » із викладенням вступної та резолютивної частин рішення суду у цій справі.
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія «Люкс» вилучити з публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3» розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інетрнет не веб-сайті Телеканалу новин « 24 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , інформацію: «Нагадаю, що дружина судді - ОСОБА_1 , в минулому депутат Донецької міської ради, голосувала разом з іншими обранцями навесні 2014 року за проведення в місті Донецьку сепаратистського референдуму».
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Телерадіокомпанія «Люкс» вилучити з відеозапису випуску передачі «ІНФОРМАЦІЯ_6 » розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 інформацію на 5 хв. 10 сек. «… дружина судді - ОСОБА_1 , в минулому депутат Донецької міської ради, голосувала разом з іншими обранцями навесні 2014 року за проведення в місті Донецьку сепаратистського референдуму».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4 405 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 04 грудня 2020 року.
Головуючий
Судді