ЄУНС № 753/2288/20 Постанова винесенена суддею Домарєвим О.В.
Справа № 33/824/2031/2020
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
23 жовтня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю захисника Сандиги В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Сандиги Віктора Васильовича на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп.
Як встановив суддя місцевого суду в постанові, 23 січня 2020 року приблизно о 18 год 20 хв ОСОБА_1 , рухаючись в м. Києві по Харківському шосе біля буд. № 21/5, керував автомобілем «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння. Огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проводився в Київській міській наркологічній клінічній лікарні «Соціотерапія», за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 20, за результатами якого лікарем був складений висновок № 000773 щодо перебування ОСОБА_1 під час огляду в стані наркотичного сп'яніння.
В апеляційній скарзі захисник Сандига В.В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування матеріального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту судового розгляду, просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник вказує, що судом допущено порушення ст.ст. 268, 271, 272 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 та захисника, не дивлячись на відсутність в матеріалах справи доказів щодо належного повідомлення їх про судове засідання.
За позицією захисника в справі відсутні допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У цьому аспекті звертає увагу на те, що працівниками поліції було безпричинно зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , так як матеріали справи не містять відомостей про порушення ним ПДР України. Направлення ОСОБА_1 на огляд було неправомірним з огляду на відсутність у нього ознак наркотичного сп'яніння, оскільки такі ознаки не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та не зафіксовані у відеозаписі.
Крім того, вказує про порушення вимог Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція). Зокрема, звертає увагу на те, що не було проведено огляд ОСОБА_1 на місці в присутності двох свідків, в медичному закладі огляд проводився без відповідного направлення, а висновок № 000733 про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння складено лікарем без проведення лабораторних досліджень біологічного середовища, тому результати огляду є недійсними.
Що стосується протоколу про адміністративне правопорушення, то захисник зазначає, що протокол є процесуальним документом, який засвідчує певне порушення допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення та є підставою для подальшого провадження в справі, тобто відомості в протоколі повинні підтверджуватися доказами у справі. Неналежним доказом вини ОСОБА_1 , на думку захисника, є і відеозапис, яким не зафіксовано момент проведення огляду.
Крім того, захисник Сандига В.В. в апеляційній скарзі порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, поважність причин пропуску якого обґрунтував тим, що повідомлення про судове засідання, яке відбулося 22 квітня 2020 року, він не отримував, участі у розгляді справи не брав, а копію постанови отримав лише 12 травня 2020 року.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю можливим поновити захиснику строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки з матеріалів провадження слідує, що справу було розглянуто без участі ОСОБА_1 та захисника 22 квітня 2020 року, а копію оскаржуваної постанови захиснику було надіслано 08 травня 2020 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на поштовому конверті. Тобто реалізувати право на оскарження захисник Сандига В.В. зміг лише після ознайомлення із судовим рішенням, при цьому апеляційну скаргу він подав до суду 14 травня 2020 року. А відтак процесуальний строк оскарження постанови підлягає поновленню.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув,клопотання про відкладення розгляду справи не подав, а тому його неявка, з огляду на положення ч. ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду.
Вислухавши пояснення захисника Сандиги В.В., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга захисника Сандиги В.В. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, з огляду на положення ст. 252 КУпАП про те, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, остаточне судове рішення в справі про адміністративне правопорушення повинно містити мотиви його прийняття з розкриттям змісту доказів, які доводять чи спростовують обставини, які мають значення по справі.
Указані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були, що призвело до прийняття рішення, яке не ґрунтується на доказах у справі та положеннях законодавства.
Що стосується доводів захисника про істотне порушення процесуальних прав ОСОБА_1 внаслідок розгляду справи у його відсутність, то вони не заслуговують на увагу, оскільки, розглядаючи справу під час відсутності сторони захисту, суддя керувався тривалістю перебування справи в його провадженні, адже згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. При цьому процесуальна поведінка захисника з огляду на кількість та зміст клопотань про відкладення розгляду, в даному випадку не сприяла всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи, а була направлена виключно на затягування розгляду.
До того ж при розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_1 отримав можливість для реалізації усіх своїх прав, передбачених ст. 268 КУпАП, але жодного разу в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув.
Щодо доводів захисника про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження та ґрунтуються на припущеннях, оскількив справі відсутні допустимі докази, які б доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, то вони заслуговують на увагу.
Так, ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, тобто у порушенні вимог п. 2.9(а) ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя виходив із того, що відповідно до висновку КМНКЛ «Соціотерапія» від 23 січня 2020 року, ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, каннабіноїди (марихуана) на час огляду, який був проведений лікарем-наркологом о 19 год 20 хв за направленням поліцейського, який зупинив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 після 18 год 20 хв 23 січня 2020 року.
З метою перевірки доводів захисника щодо недійсності результатів огляду судом апеляційної інстанції був витребуваний акт медичного огляду ОСОБА_1 від 23 січня 2020 року № 000773, відповідно до якого заключний діагноз: стан сп'яніння внаслідок вживання каннабіноїдів (марихуана) був встановлений лікарем згідно клінічних ознак МКХ-10.
За змістом цього ж акта, біологічне середовище, зокрема у вигляді сечі не досліджувалось, оскільки ОСОБА_1 відмовився здати сечу.
Отже висновок лікарем зроблений на підставі клінічних ознак, а наркотичний засіб визначений без лабораторного дослідження біологічного середовища ОСОБА_1 .
Разом із тим, ч. 6 ст. 266 КУпАП передбачено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735від 09.11.2015 року була затверджена Інструкція.
За положеннями розділу ІІІ Інструкції, якими регламентовано проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове (п.7); метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (п.8); предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (п. 12); для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п.13); за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (п.15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду (п.16); висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п.22).
Беручи до уваги те, що висновок про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння зроблений без проведення лабораторного дослідження його біологічної речовини, тобто при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння лікарем закладу охорони здоров'я не було дотримано передбаченої законом та підзаконними актами процедури, такий висновок з огляду на вищевказані положення Інструкції та ст. 266 КУпАП є недійсним і не може бути допустимим доказом винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9(а) ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Інших доказів, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом 23 січня 2020 року, матеріали справи не містять. При цьому відеозапис, долучений до протоколу, лише підтверджує ту обставину, що у ОСОБА_1 не відбиралися зразки біологічного середовища для відповідного дослідження, а наявність певних ознак наркотичного сп'яніння є підставою для проведення огляду, результати якого повинні бути отримані та зафіксовані у висновку відповідно до вимог визначеної у законі та підзаконних актах процедури.
Отже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суддею місцевого суду були порушені вимоги, передбачені ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України, відповідно до яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, які свідчать про відсутність у справі доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9(а) ПДР України, вважаю, що постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 рокупідлягає скасуванню з прийняттям рішення про закриття провадження в справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Отже апеляційну скаргу захисника слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя,
Поновити захиснику Сандизі Віктору Васильовичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року.
Апеляційну скаргу захисника Сандиги Віктора Васильовича задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір - скасувати, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко