у справі за заявою ОСОБА_1 з участю заінтересованої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентоза-Істейт», приватного виконавеця виконавчого округу Чернівецької області Кошкера Івана Анатолійовича
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон», яке є правонаступником Товаритва з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2020 року, головуючий у першій інстанції Масюк Л.О.
Вважаю, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції керувався положеннями частини першої ст.18, частини 2 ст.432 ЦПК України, частини четвертої ст.36 Закону України «Про іпотеку» та вважав, що наявні підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» скористалося своїм правом іпотеко держателя щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитними договорами між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 від 4 жовтня 2007 року №11228951000 та №11228929000, вчинено договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза-Істейт» купівлі-продажу предмета іпотеки нежилого приміщення по АДРЕСА_1 за 1100000 грн. 22 червня 2016 року.
Разом з тим судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» з грудня 2011 року по лютий 2020 року не вчинялися жодні дії щодо примусового виконання судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження, суд першої інстанції вказав на відсутність правових підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає.
Встановлено, що Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 вчинено договір про надання споживчого кредиту від 4 жовтня 2007 року №11228951000 та договір про надання споживчого кредиту від 4 жовтня 2007 року №11228929000, які забезпечені договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 іпотеки №11775, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. 4 жотня 2007 року.
Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк», яке є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» укладено договір факторингу від 12 грудня 2011 року №1.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» вчинено договір факторингу від 11 червня 2020 року №11/06/20-1, предметом якого є право вимоги за договором між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту від 4 жовтня 2007 року №11228951000, договором між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту від 4 жовтня 2007 року №11228929000, договором забезпечення.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні - це така правова конструкція, що передбачає перехід від первісного кредитора до нового прав та обов'язків у зобов'язанні.
За змістом п.1 ч.1 ст.512 ЦК України відступлення права вимоги ототожнюється з заміною кредитора, що здійснюється у зв'язку з переданням ним своїх прав іншій особі на підставі правочину, що спрямований на здійснення такої заміни.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна кредитора у зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є частковим правонаступництвом (сингулярним правонаступництвом), оскільки не передбачає переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника (універсальне правонаступництво).
Внаслідок укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» договору факторингу від 11 червня 2020 року №11/06/20-1 відбулось одиничне, тобто сингулярне правонаступництво.
Разом з тим рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 26 грудня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентоза-Істейт», Акціонерного товариства «Укрсиббанк» з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. про визнання договору припиненим та скасування запису визнано договір між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 іпотеки №11775, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Н.О. 4 жовтня 2007 року за реєстрованим номером 2982, припиненим, скасовано в Державному реєстрі іпотек запис від 4 жовтня 2007 року №15191042 про заборону на нерухоме майно ОСОБА_1 .
За обставин визнання договору між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 іпотеки №11775, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Н.О. 4 жовтня 2007 року, припиненим на час вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» договору факторингу від 11 червня 2020 року №11/06/20-1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» не набуло прав кредитора за договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 іпотеки №11775, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко Н.О. 4 жовтня 2007 року.
Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за виконавчим документом.
Разом з тим, перелік матеріально-правових підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
Відповідно до частини першої, другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Підстави припинення іпотеки визначені у статті 17 Закону України «Про іпотеку», за змістом частини першої якої іпотека припиняється, зокрема у разі припинення основного зобов'язання.
Виходячи з наведеного зобов'язання буде вважатися виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
На підставі ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлениї міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надання Верховною Радою України, - і за її межами.
Питання визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов'язане і з питанням законної сили судового рішення, одним із проявів якої є реалізованість судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд» (п. 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 березня 2018 року справа № 11-66сап18 зробила висновок, за яким для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, важливим є те, що обставини, факти, з якими пов'язується відсутність обов'язку боржника, виникли вже після винесення судом рішення. Суд повинен з'ясувати наявність нових обставин, які б слугували підставою для прийняття такого рішення. У іншому разі, через визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відбудеться ревізія такого наслідку законної сили рішення суду як стабільність (а саме незмінності та преюдиційності), що не передбачено процесуальним законодавством.
Заочним рішенням Кіцманського районного суду м.Чернівці від 26 листопада 2009 року за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» заборгованість за кредитними договорами між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 від 4 жовтня 2007 року №11228951000, №11228929000 в сумі 1680873 грн. 50 коп. солідарно.
25 лютого 2020 року Кіцманським районним судом Чернівецької області видано дублікат виконавчого листа № 718/152/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості в сумі 1682693 грн. 50 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кошкера I.A. від 17 березня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61577837 з виконання дубліката виконавчого листа №718/152/20, виданого Кіцманським районним судом Чернівецької області 25 лютого 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованості в сумі 1682693 грн. 50 коп.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза-Істейт» укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, які знаходяться по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 22 червня 2016 року.
За змістом п.2 договору нежилі приміщення належать продавцю на підставі договору іпотеки №11775, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко М.О. 4 жовтня 2007 року за реєстровим номером 2982, який є правовою підставою для застосування права продавця від свого імені продати нежилі приміщення на підставі статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку», відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в договорі іпотеки.
Окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Наведена вище норма права передбачає спеціальні підстави припинення зобов'язань щодо виконання основного (кредитного) зобов'язання, яке було забезпечене іпотечним договором.
Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов'язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 38 Закону України «Про іпотеку», зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.
Таким чином, за змістом статей 1, 33, 36 Закону України «Про іпотеку» використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням.
Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов'язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).
Отже, позасудове врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки за вартістю, визначеною на момент звернення стягнення на предмет іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, має наслідком припинення іпотечного зобов'язання на підставі абзацу 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" з моменту державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та зумовлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання (кредитного договору) в порядку частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку".
Така правова позиція викладена у Постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №927/84/16 та від 03.04.2018 у справі №911/2798/16, а також у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №756/31271/15-ц у подібних правовідносинах.
Не можна погодитися з посиланням Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентоза-Істейт» в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не встановлено наслідки скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18 вказав, що відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на дату проведення державної реєстрації припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонас») записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
Правові висновки щодо статусу відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме та необхідності застосування частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у вирішенні питань, пов'язаних з правом власності на майно, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 03.04.2018 у справі № 922/1645/18.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У наведеній нормі закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Презумпція може бути спростована у двох випадках: якщо правочини за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються недійсними законом з моменту їх вчинення (нікчемні правочини) або недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини).
Згідно з частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 22 червня 2016 здійснена державна реєстрація права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» на нежилі приміщення по АДРЕСА_1 , підставами для внесення до реєстру відповідного запису про Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» як власника спірного майна був договір купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» як покупцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 22 червня 2016 року.
Відновлено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежилі приміщення по АДРЕСА_1 на підставі рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 2 жовтня 2019 року про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкового Д.М. про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» на нежитлові приміщення, які знаходяться по АДРЕСА_1 , запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №15191042 про державну реєстрацію права власності.
Отже судом першої інстанції правильно враховано, що реєстрація права власності в Державному реєстрі за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» була проведена саме на підставі договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 22 червня 2016 року.
Натомість доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» на нежилі приміщення ґрунтується лише на відомостях, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак обставини правомірності правочину між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 22 червня 2016 року, які були підставою набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» права власності на майно та підставою внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на майно, не спростовані та не оспорені.
Частиною третьою ст.640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
На підставі частини першої ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до пункту 8 та 9 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 22 червня 2016 року, цей договір набуває чинності після підписання сторонами та його нотаріального посвідчення, право власності у покупця щодо згаданих нежилих приміщень виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Отже, договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 22 червня 2016 року, створив правові наслідки для сторін, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» набуто право власності на майно за цим правочином.
Разом з тим не заслуговують на увагу доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Юніон» про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» не передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» нежитлові приміщення.
Відповідно до частини першої ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися вді договору купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 4 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза Істейт» купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 22 червня 2016 року,продаж за домовленістю сторін вчинено за 1100000 грн.
Оплата за нежилі приміщення здійснюється покупцем протягом одного року з дати нотаріального посвідчення договору, але не пізніше 22 червня 2017 року в національній валюті України гривні шляхом перерахування або внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Підтвердженням повного розрахунку покупця з продавцем сторони договору домовились вважати нотаріально засвідчену заяву продавця.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза-Істейт» укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 22 червня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 22 червня 2018 року.
На підставі пункту 1 договору сторони вирішили викласти пункт 4 договору купівлі-продажу у новій редакції, за якою за домовленістю сторін продав нежилих приміщень здійснено за 1100000 грн., які покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 22 червня 2020 року. Факт повного розрахунку буле підтверджуватись нотаріально посвідченою заявою продавця.
Отже, на час звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, 1 червня 2020 року строк здійснення оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза-Істейт» за договором купівлі-продажу не настав.
З огляду на те, що вчинено договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сентоза-Істейт» купівлі-продажу предмета іпотеки нежилих приміщень, які знаходяться по АДРЕСА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. 22 червня 2016 року, продав нежилих приміщень здійснено за 1100000 грн., наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в частині 1100000 грн.
Суддя Половінкіна Н.Ю.
27.11.20