08 грудня 2020 року м. Чернівці Справа № 715/235/18
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Герман Я.І.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Старововчинецька сільська рада Глибоцького району Чернівецької області,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , мале приватне підприємство «Геосвіт», Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,
при розгляді справи за апеляційною скаргою Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Цуренка В.А., дата складання повного тексту рішення 09.09.2019 року, -
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання дій незаконними та усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.
Вимоги мотивовано тим, що згідно погосподарської книги, особового рахунку № НОМЕР_1 , за ним рахуються земельні ділянки загальною площею 0,4679 га, з них: 0,2276 га для будівництва та обслуговування житлового будинку й погосподарських будівель, 0,2403 га для ведення особистого селянського господарства.
Внаслідок відмови ОСОБА_5 від права користування земельною ділянкою площею 0,12 га та на підставі його заяви про надання у користування вищезазначеної земельної ділянки, рішенням №112-7/11 від 05 серпня 2011 року Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області йому надано у користування земельну ділянку із земель запасу сільської ради площею 0,12 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, місце знаходження земельної ділянки: АДРЕСА_1 , на території Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької
Провадження №22-ц/822/1054/20
області.
Рішенням Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №118-7/11 від 05 серпня 2011 року затверджено матеріали технічної документації земельних ділянок і передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 0,4679 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд земельну ділянку площею 0,2276 га по АДРЕСА_1 ; для ведення особистого селянського господарства - земельну ділянку площею 0,2403 га, з них: 0,0297 га обмеження охоронна зона ЛЕП 1-кВ, яка розташована в с. Старий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області.
Проте, через його земельну ділянку площею 0,12 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є сусідніми землекористувачами, зробили заїзд до своїх земельних ділянок. Зазначений дозвіл був наданий ним тимчасово в 2015 році, оскільки він на той період вказаною земельною ділянкою не користувався.
Позивач зазначав, що через спірну земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, не було дороги та будь-якого заїзду до земельних ділянок сусідніх землекористувачів, а в результаті самовільного використання сусідніми землекористувачами частини його земельної ділянки між останніми почали виникати конфлікти, в результаті чого позивач неодноразово звертався до сільської ради з вимогою врегулювати даний конфлікт та зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 не чинити йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
У зв'язку із цим, 18 листопада 2017 року сільською радою прийнято рішення №66-20/17 про затвердження схеми дороги по АДРЕСА_1 , тобто під'їзду до земельних ділянок вищезазначених осіб та протоколу постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, підприємництва та газифікації сіл, охорони довкілля та надзвичайних ситуацій № 16 від 27 жовтня 2017 року.
Посилаючись на те, що приймаючи дане рішення сільська рада не повідомила його про розгляд питання щодо проїзду через його земельну ділянку до земельних ділянок сусідніх землекористувачів, на схемі не зазначено жодних координат на рахунок вказаної дороги, ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №66-20/17 від 18 листопада 2017 року про затвердження схеми дороги та протоколу постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, підприємництва та газифікації сіл, охорони довкілля та надзвичайних ситуацій №16 від 27 жовтня 2017 року;
- усунути перешкоди в користуванні позивачем земельними ділянками, що передані позивачу згідно рішення Старововчинецької сільської ради №112-7/11 про передачу йому у користування земельної ділянки площею 0,12 га по АДРЕСА_1 та рішення Старововчинецької сільської ради №118-7/11 про передачу позивачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,2276 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована в АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області не чинити позивачу перешкоди в користуванні вказаними земельними ділянками.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №66-20/17 від 18 листопада 2017 року «Про розгляд колективної заяви жителів села Старий Вовчинець». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги в частинні визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як мешканець села, поблизу господарства якого знаходиться спірна земельна ділянка, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, які полягають у незаконному винесенні рішення сільської ради щодо створення дороги. Висновком судової земельно-технічної експертизи №481 від 23 вересня 2018 року підтверджено невідповідність технічної документації та інших документів щодо встановлення під'їзду (дороги) вимогам чинного законодавства. Крім того, приймаючи дане рішення, сільська рада не повідомила про розгляд вказаного питання сусідніх землекористувачів, зокрема, й позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині усунення перешкод в користуванні спірними земельними ділянками та зобов'язання відповідача не чинити перешкоди в користуванні вказаними земельними ділянками, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не отримував державний акт на спірну земельну ділянку та не здійснив державну реєстрацію права власності чи іншого права, а тому не набув ані права власності, ані права користування спірною земельною ділянкою.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року апеляційну скаргу Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області задоволено, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 66-2 від 18 листопада 2017 року «Про розгляд колективної заяви жителів села Старий Вовчинець» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В подальшому, постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Поляк М.В. задоволено частково. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, апеляційний суд вказаного не врахував та належним чином не перевірив доводи позивача, що спірна земельна ділянка площею 0,12 га, яка була передана ОСОБА_1 у користування рішенням сільської ради від 05 серпня 2011 року №112-7/11, включена до складу земельної ділянки загальною площею 0,4679 га, наданої йому безоплатно у приватну власність на підставі рішення Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 05 серпня 2011 року №118-7/11, та внесено зміни до рішення сільської ради №11-1/10 від 11 листопада 2010 року щодо загального розміру земельної ділянки, яка передана йому безоплатно у власність.
Рішення Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 05 серпня 2011 року № 112-7/11 та №118-7/11, на які посилається позивач, є чинними.
Також суд не надав будь-якої оцінки висновку судової земельно-технічної експертизи № 481 від 23 вересня 2018 року, яким підтверджено невідповідність технічної документації та інших документів щодо встановлення під'їзду (дороги) вимогам чинного законодавства.
Крім того, висновок суду, що позивач не має всіх підстав розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, оскільки не отримав державний акт або не зареєстрував право власності, є передчасним та таким, що зроблений без встановлення фактичних обставин справи.
Суд касаційної інстанції також вказав, що особа, яка отримала відповідне рішення уповноваженого органу державної влади про передачу у власність земельної ділянки, має усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення наданої їй у власність землі (одержання державного акту на право власності на землю, пізніше реєстрацію права власності).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.
Концепт законних очікувань знайшов свої тлумачення в багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та свобод людини можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Отже, за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки, у позивача виникли правомірні очікування мирно володіти майном, які є об'єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.
Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу за апеляційною скаргою Старововчинецької сільської ради, яка просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач не отримував державний акт на спірну земельну ділянку та не здійснив державну реєстрацію права власності, а тому не набув ні права власності, ні права користування спірною земельною ділянкою, відносно якої сільською радою було прийнято рішення про затвердження схеми дороги та протоколу постійної комісії сільської ради.
Вказує на те, що вирішення питання використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності - є прерогативою сесії Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, а захист законного інтересу позивача є безпідставним.
Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування рішення Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №66-20/17 від 18 листопада 2017 року «Про розгляд колективної заяви жителів села Старий Вовчинець», що експертом підтверджено невідповідність технічної документації та інших документів щодо встановлення під'їзду (дороги) вимогам чинного законодавства», вказаний висновок не відповідає висновкам судової експертизи, оскільки сільською радою не виготовлялась і не затверджувалась жодна технічна документація щодо встановлення під'їзду (дороги).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги в частинні визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як мешканець села, поблизу господарства якого знаходиться спірна земельна ділянка, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, які полягають у незаконному винесенні рішення сільської ради щодо створення дороги. Висновком судової земельно-технічної експертизи №481 від 23 вересня 2018 року підтверджено невідповідність технічної документації та інших документів щодо встановлення під'їзду (дороги) вимогам чинного законодавства. Крім того, приймаючи дане рішення, сільська рада не повідомила про розгляд вказаного питання сусідніх землекористувачів, зокрема, й позивача.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.
Судами під час попереднього розгляду справи встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 11 листопада 2010 року №ІІ-І/10: затверджено матеріали технічної документації земельних ділянок по передачі їх безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 на території с. Старий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області. Передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельні ділянки площею 0,3478 га, в тому числі: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - земельну ділянку площею 0,1518 га по АДРЕСА_1 ; для ведення особистого селянського господарства - земельну ділянку площею 0,1960 га, з них 0,0297 га обмеження охоронна зона ЛЕП 10кВ, яка розташована в с. Старий Вовчинець на території Старововчиненцької сільської ради Глибоцького району (т.2 а.с.127).
Внаслідок відмови ОСОБА_5 від права користування земельною ділянкою площею 0,12 га та на підставі заяви ОСОБА_1 про надання йому у користування зазначеної земельної ділянки рішенням Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 05 серпня 2011 року №112-7/11 останньому надано у користування земельну ділянку із земель запасу сільської ради площею 0,12 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, місце знаходження земельної ділянки: АДРЕСА_1 , на території Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області (т.1 а.с.11).
Рішенням Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 05 серпня 2011 року №118-7/11 «Про внесення змін до рішення 1 сесії VI скликання від 11 листопада 2010 року №11-1/10 «Про розгляд матеріалів технічної документації по приватизації земельних ділянок» затверджено матеріали технічної документації земельних ділянок по передачі їх ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність на території с. Старий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області. Передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,4679 га, в тому числі: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку площею 0,2276 га, по АДРЕСА_1 , на території Старововчиненцької сільської ради Глибоцького району; для ведення особистого селянського господарства - земельну ділянку площею 0,2403 га, з них: 0,0297 га обмеження охоронна зона ЛЕП 10кВ, яка розташована в с. Старий Вовчинець на території Старововчиненцької сільської ради Глибоцького району. Землевпоряднику сільської ради внести відповідні зміни в земельно-облікові документи та встановити контроль за цільовим використанням земельної ділянки (т.1 а.с.12, 117).
Рішенням Старововчиненцької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 18 листопада 2017 року № 66-20/17 «Про розгляд колективної заяви жителів с. Старий Вовчинець» затверджено схему з вказанням дороги, узаконивши таким чином дорогу шириною 4 метри, відступивши від краю 2 метри та протокол постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, підприємництва та газифікації сіл, охорони довкілля та надзвичайних ситуацій № 16 від 27 жовтня 2017 року (т.1 а.с.22, 23).
Як вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи №481 від 23 вересня 2018 року план - схема дороги по вул. Молодіжній в с. Старий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області під'їзду до земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , що затверджена рішенням № 66-20/17 року від 18 листопада 2017 року, не відповідає вимогам ДБН Б.2.4-1-94» Планування і забудова сільських поселень» пунктів 6.25, 6.27, вимогам виготовлення проекту відведення земельної ділянки (т.2 а.с.141-189).
У пункті 6 цього висновку експерт вказав, що зазначена на схемі дорога по АДРЕСА_1 до земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , що затверджена рішенням № 66-20/17 від 18 листопада 2017 року Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області шириною (4м в рішенні с/ради) і 5 м на складеній схемі), буде проходити по території земельної ділянки 0,1100 га, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 .
Отже, за допомогою фахівця в цій галузі діючи у визначений законом процесуальний спосіб встановлена обставина, що затверджена схема дороги накладається на земельну ділянку 0,1100 га, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 та надана йому у користування згідно рішенням Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 05 серпня 2011 року №112-7/11.
Подані висновки та проведені за клопотанням відповідача додаткові судові земельно-технічні експертизи в цій справі №447 від 15.02.2019 року та №683 від 29.07.2019 року не спростовують висновку зазначеного в п.6 висновку судової земельно-технічної експертизи №481 від 23 вересня 2018 року.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до положень ст.12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою та інші.
Поняття земельної ділянки як об'єкта права власності визначено у ч.1 ст.79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За змістом положень ст.122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
В силу ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.8 ст.118 ЗК України).
В силу ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як роз'яснив Пленум ВСУ у постанові від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з 01 січня 2002 року відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Крім того, суд апеляційної інстанції користується правовими висновками Верховного Суду в цій справі, згідно яких, особа, яка отримала відповідне рішення уповноваженого органу державної влади про передачу у власність земельної ділянки, має усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення наданої їй у власність землі (одержання державного акта на право власності на землю, пізніше реєстрацію права власності).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.
Концепт законних очікувань знайшов свої тлумачення в багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Отже, за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність земельної ділянки, у позивача виникли правомірні очікування мирно володіти майном, які є об'єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.
Також у пункті 70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Згідно Будівельних державних норм України ДБН В.2.3-5-2001 зазначається, що відповідно до п. 1.1 склад, порядок розроблення, узгодження і затвердження проектної документації, за якою здійснюється будівництво, реконструкція та капітальний ремонт вулиць і доріг, визначаються ДБН А.2.2-3 та іншими чинними документами з розроблення проектів і кошторисів. П.1.2 передбачає, що рішення проектів будівництва, реконструкції та капітального ремонту вулиць і доріг повинні прийматися на основі генерального плану населеного пункту, комплексних схем транспорту та організації дорожньою руху, детальних планів та проектів забудови житлових районів, мікрорайонів і кварталів, планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеною пункту, категорії вулиці (дороги), експлуатаційних і екологічних вимог, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності будівництва, реконструкції та капітального ремонту.
Крім того відповідно до п.1.10 Проекти окремих вулиць, доріг, площ і розташованих на них штучних споруд повинні мати рішення з їх облаштування технічними засобами організації дорожньою руху, які забезпечували б регульований, безпечний та зручний рух транспортних засобів і пішоходів, простору візуального орієнтування водіїв і своєчасне сприйняття ними інформації про перестроювання потоків за напрямками руху. Для цього у складі проекту повинна розроблятися масштабна схема організації дорожнього руху.
Відповідно до п.4.1. Державних будівельних норм України ДБН А.2.2-3-2014 проектна документація для будівництва має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, стандартів та правил.
Рішення Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 05 серпня 2011 року №112-7/11 та №118-7/11, на які посилається позивач як на підставу наявності права, за захистом якого він звернувся, є чинними.
З наведених обставин вбачається, що експертом підтверджено невідповідність технічної документації та інших документів щодо встановлення під'їзду (дороги) вимогам чинного законодавства, що в сукупності з наявністю порушеного права позивача на вільне володіння та використання земельної ділянки згідно цільового призначення воно підлягає захисту в обраний спосіб, по-скільки навіть за відсутності виявлення дороги на місцевості залишення в силі оскаржуваного рішення не перешкоджатиме особам, в інтересах яких воно прийняте, порушувати права ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.
Крім того, зміст обґрунтувань апеляційної скарги не спростовує висновку суду першої інстанції про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення орган місцевого самоврядування не повідомив зацікавлених осіб (сусідніх землекористувачів), тобто порушив процедуру при розгляді питання щодо встановлення проїду на земельній ділянці, раніше переданій у користування позивачу ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи апеляційної скарги законність висновків суду першої інстанції по суті вимог не спростовують, а рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В силу п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Старововчинецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області залишити без задоволення.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 05 вересня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/
Судді - підписи /Н.К. Височанська, І.Б. Перепелюк/