02 грудня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 707/2882/19
Провадження № 22-ц/821/1813/20
категорія: 310000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,
секретаря: Анкудінова О. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя Олександра Сергійовича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у складі головуючого судді Смоляра О. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом вищезазначеного змісту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що влітку 2005 року сторони познайомилися у Чеській Республіці, перебуваючи там на роботі.
З вересня 2005 року вони почали спільно проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними проживала дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у 2005 році пішла до 6 класу ЗОШ в с. Білозір'я.
За період спільного проживання сторони мали спільний бюджет. 09 липня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на спільні кошти придбали автомобіль Mitsubishi L200, д. н. з НОМЕР_1 , який було зареєстровано на ОСОБА_2
25 липня 2008 року у виконавчому комітеті Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка змінила прізвище після державної реєстрації шлюбу на ОСОБА_6 .
Після офіційного одруження, влітку 2008 року, за спільні кошти було придбано будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті продажу якого, 21 січня 2009 року сторонами було придбано незавершений будівництвом будинок за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 червня 2009 року № 2-938/2009 за ОСОБА_1 визнано право власності на домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 .
Проте, подальше сімейне життя сторін не склалося, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 у 2019 році до суду з позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 липня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно повідомлення РСЦ МВС в Черкаській області від 18 листопада 2019 року, 09 липня 2008 року, за ОСОБА_2 було зареєстровано автомобіль Mitsubishi L200, д. н. з НОМЕР_1 . 14 вересня 2017 року вказаний транспортний засіб знято з реєстраційного обліку та 21 жовтня 2017 року зареєстровано на нового власника. 04 травня 2018 року даний автомобіль знову перереєстровано на нового власника, при цьому позивач ОСОБА_1 згоди на відчуження вищевказаного автомобіля не давала.
Згідно висновку про вартість оцінки від 27 червня 2019 року ринкова вартість частини житлового будинку з надвірними спорудами та Ѕ земельної ділянки площею 0,15 га, які розташовані а адресою: АДРЕСА_3 складає - 256 000 грн.
Вартість аналогічного автомобіля Mitsubishi L200, 2008 року випуску, складає близько 260 000 грн - 300 000 грн, що підтверджується роздруківкою із сайту «Авторіа».
Зважаючи на той факт, що ОСОБА_2 відчужив вказаний автомобіль без згоди ОСОБА_1 , а кошти від його продажу використав не в інтересах сім'ї, позивач вважала за можливе при поділі спільного майна відступити від принципу рівності часток та виділити ОСОБА_1 2/3 частини домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 .
За приведених обставин позивачка просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01 вересня 2005 року по 25 липня 2008 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,1500 га, що розташована за цією ж адресою, кадастровий номер 7124981000:03:001:0028.
11 березня 2020 року представником позивача ОСОБА_7 скеровано до суду заяву про уточнення та зменшення розміру позовних вимог.
Зазначено, що користуючись правом, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивачка ОСОБА_1 зменшила розмір позовних вимог та просила розглянути спір лише в частині встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, уточнивши при цьому, що фактично сторони почали проживати без реєстрації шлюбу з вересня 2004 року. Зазначивши, що у поданій нею первісній позовній заяві допущено описку щодо дати з якої сторони почали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Так до 2004 року позивачка разом з донькою проживали у Чернівецькій області, а підставою для їхнього переїзду до с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області стало саме створення сім'ї з відповідачем.
ОСОБА_1 вказала на те, що сторони проживали в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року по 2007 рік без реєстрації місця проживання, а з 12 вересня 2007 року зареєстрували своє місце проживання, що підтверджується листом виконавчого комітету Білозірської сільської ради № 49/0217 від 08 січня 2020 року. Разом зі сторонами проживала неповнолітня донька позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За приведених обставин позивачка просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вересня 2004 року по липень 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачкою не було надано суду жодних належних та допустимих доказів проживання сторін у справі однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а надані докази свідчать лише про реєстрацію позивачки та її дитини за однією адресою з відповідачем у період часу з 12 вересня 2007 року по 03 липня 2008 ріку, тоді як позивачка стверджує, що проживала із відповідачем із вересня 2004 року, що жодним чином не засвідчує факту постійного проживання відповідача та позивачки разом, оскільки реєстрація позивачки та її дитини за однією адресою з відповідачем без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи зібрані у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивачка зобов'язана була довести обставини, на які посилалася на підтвердження позову, суд прийшов до висновку про недоведеність факту спільного проживання однією сім'єю сторін без реєстрації шлюбу та відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 15 жовтня 2020 року, представником ОСОБА_1 - адвокатом Гудзем О. С., посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, порушено питання про його скасування.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що фактично ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали проживати спільно в с. Білозір'я, Черкаського району Черкаської області, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу із вересня 2004 року. До вказаного часу скаржниця проживала з донькою у Чернівецькій області, а підставою зміни місця проживання стало саме створення сім'ї з відповідачем.
Сторони проживали в одному будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року по 2007 рік без реєстрації місця проживання, а з 12 вересня 2007 року зареєстрували своє місце проживання, що підтверджується листом виконавчого комітету Білозірської сільської ради № 49/0217 від 08 січня 2020 року.
Разом зі сторонами проживала неповнолітня донька позивачки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується листом опорного навчального закладу «Білозірська ЗОШ I-III ступенів» Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 145 від 02 грудня 2019 року. В даному випадку місцевий суд в мотивувальній частині рішення не навів доводів з яких він не бере до уваги викладені письмові докази.
Крім того, в суді першої інстанції сторона позивача наполягала на виклику в судове засідання відповідача та свідка ОСОБА_8 , який є батьком відповідача і може повідомити про обставини проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, однак судом безпідставно було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
У поданому 23 листопада 2020 року відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 висловив свої заперечення проти її доводів, вказавши на їх необґрунтованість та невмотивованість, просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Зазначив, що категорично заперечує факт спільного проживання з позивачкою однією сім'єю до моменту реєстрації шлюбу, а саме до 25 липня 2008 року. При цьому, посилання ОСОБА_1 в заяві про уточнення позовних вимог на те, що вона з дочкою від першого шлюбу ОСОБА_4 саме з вересня 2004 року проживали в АДРЕСА_1 , не відповідає поданим самим представником позивача доказам, зокрема, листу № 27 від 24 лютого 2020 року Черепковецької ЗЗСО I- III ст. Глибоцьої селищної ради, за підписом директора Каменюк В. К. про те, що дочка позивачки ОСОБА_4 по 05 вересня 2005 року навчалася в Черепковецькій ЗЗСО I- III ст.
Таким чином, даний доказ свідчить про не проживання позивачки разом зі своєю дочкою та ним у АДРЕСА_1 починаючи з вересня 2004 року, як нею вказано у позові.
Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до листа Кам'янської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 20 лютого 2020 року № 162 (наданого представником позивачки повідомляється, що ні позивачка, ні її дочка не мали постійної реєстрації, тому лише цей факт послугував підставо для тимчасової реєстрації (прописки) в помешканні відповідача в період з 12 вересня 2007 року по 03 липня 2008 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо клопотання сторони позивачки про виклик до суду першої інстанції свідка - ОСОБА_8 , 1951 н. н., який являється батьком ОСОБА_2 , останній зазначив, що вказана особа скористалася своїм правом передбаченим ч. 1 ст. 63 Конституції України та відмовився давати покази або пояснення щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів, коло яких визначається законом.
Враховуючи наведене ОСОБА_2 наголосив на тому, що позивачкою не надано доказів їх спільного фактичного проживання, ведення господарства, наявність спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків притаманних подружжю в період з вересня 2004 року по 24 липня 2008 року.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 листопада 2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя О. С. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи про дату, час та місце її розгляду на 02 грудня 2020 року на 15:00 год.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Матеріалами справи встановлено, що сторони 25 липня 2008 року зареєстрували шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб виданого повторно Черкаським РАЦС ГТУЮ у Черкаській області від 07 червня 2019 року серії НОМЕР_2 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_6 » (а. с. 9).
Згідно копії Свідоцтва про народження, виданого повторно відділом РАЦС Глибоцького РУЮ Чернівецької області 27 серпня 2007 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (а. с. 8).
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 25 червня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом домоволодіння, що на плані зазначено «А-літ-2, а-2» - житловий будинок з прибудовою, літ. «пд - підвал (незавершене будівництво), літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - вбиральня, літ. «І» - замощення, розташовані по АДРЕСА_3 , та земельної ділянки розміром 0,1500 га, яка належить ОСОБА_11 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 132926 від 28 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , 21 січня 2009 року, дійсним.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на незавершене будівництвом домоволодіння, що на плані зазначено «А-літ-2, а-2» - житловий будинок з прибудовою, літ. «пд - підвал (незавершене будівництво), літ. «Б» - літня кухня, літ. «В» - вбиральня, літ. «І» - замощення, розташовані по АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 0,1500 га, що розташована по АДРЕСА_3 , цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 10).
Згідно копії 11 сторінки паспорта громадянина України - ОСОБА_1 , остання в період з 10 лютого 2009 року по 02 вересня 2009 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 6, 7).
Відповідно до договору дарування від 30 листопада 1993 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 подарували ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 54-55).
Згідно договору купівлі-продажу жилого будинку від 03 липня 2008 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_14 належний йому жилий будинок по АДРЕСА_1 . Вартість предмета договору склала 203 000 грн 00 коп. (а. с. 56).
Відповідно до витягу з ЄДР МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, за ОСОБА_2 з 09 липня 2008 року по 14 вересня 2017 року було зареєстровано легковий Пікап - В, Mitsubishi L200, д. н. з НОМЕР_1 , 2008 року випуску з об'ємом двигуна 2477 см3. (а. с. 58-59).
Згідно відомостей наданих Білозірською сільською радою Черкаського району Черкаської області, на судовий запит Черкаського районного суду Черкаської області, щодо доступу до персональних даних, ОСОБА_2 , 1972 р. н. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 31).
Відповідно до листа опорного навчального закладу «Білозірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 145 від 02 грудня 2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчалася в Білоцерківській ЗОШ I-II ст. № 1 Черкаської районної ради Черкаської області з 01 вересня 2004 року (6 клас) по 22 квітня 2008 року (9 клас) та згідно наказу по школі від 22 квітня 2008 року № 3-У вибула до Лозуватської ЗСШ №1 Криворізького району Дніпропетровської області (а. с. 41).
Згідно довідки Виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області за № 49/0217 від 08 січня 2020 року, ОСОБА_1 , 1975 р. н. була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 12 вересня 2007 року по 03 липня 2008 року.
ОСОБА_2 , 1972 р. н., станом на 01 січня 1991 року вже був зареєстрований за вказаною адресою та знятий з реєстрації за нею 24 вересня 2008 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована по АДРЕСА_1 , з 12 вересня 2007 року по 03 липня 2008 року (а. с. 42).
Згідно довідки Кам'янської сільської ради Глибоцього району Чернівецької області від 20 лютого 2020 року № 162, ОСОБА_1 , 1975 р. н. та її донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали без реєстрації в по АДРЕСА_4 , в господарстві ОСОБА_10 в даний час обидві перебувають за межами України (зі слів сусідів) (а. с. 70).
Відповідно до довідки Черепковецької ЗЗСО І-ІІІ ступенів, Глобоцького району, Чернівецької області, № 27 від 24 лютого 2020 року, наданої на запит адвоката ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчалася в даному закладі освіти з 14 квітня 2003 року, наказ № 73 «Про зарахування ОСОБА_4 до 3 класу Черепковецької ЗОШ» від 14 квітня 2003 року по 05 вересня 2005 року наказ № 107 «Про відрахування учениці 7 класі - ОСОБА_4 » від 05 вересня 2005 року, а також 03 листопада 2008 року наказ № 164 «Про зарахування до 10 класу - ОСОБА_4 » від 03 листопада 2008 року по 25 травня 2010 року наказ № 6 «Про випуск учнів 11 класу з Череповецької ЗОШ» від 27 травня 2010 року (а. с. 71).
Згідно відповіді від 03.02.2020 № 15 на запит адвоката ОСОБА_7 . Виконавчим комітетом Балаклейської сільської ради Смілянського району Черкаської області надано інформацію з погосподарської книги № 4 за 2006-2010 року, про те, що ОСОБА_1 , 1975 р. н. до зміни прізвища (з ОСОБА_9 ) була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_2 з 12 вересня 2008 року до 02 вересня 2009 року. Дані щодо реєстрації та проживання ОСОБА_2 , 1972 р. н. за вказаною адресою в погосподарській та домовій книзі відсутні. Дані, щодо реєстрації та проживання ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаною адресою в погосподарській та домовій книзі відсутні. Будинок за адресою АДРЕСА_2 , облікувався: за ОСОБА_1 - Ѕ част. та ОСОБА_2 - Ѕ част. (а. с. 72).
Згідно інформаційної довідки наданої на запит адвоката Гудзя О. С. директором Черепковецької ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 33 від 11 березня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчалася у вказаному освітньому закладі, а саме: з 14 квітня 2003 року: з 14 квітня 2003 року, наказ № 73 від 14 квітня 2003 року «Про зарахування ОСОБА_4 до 3 класу Черепковецької ЗОШ»; 25 серпня 2004 року наказ № 85 від 25 серпня 2004 року «Про відрахування учениці 6 класу - ОСОБА_4 »; 03 листопада 2008 року наказ № 164 від 93 листопада 2008 року «Про зарахування до 10 класу - ОСОБА_4 , 27 травня 2010 року «Про випуск учнів 11 класу з Череповецької ЗОШ» (а.с. 74).
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Про розгляд справи повідомлялася належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та повернутий до суду конверт з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Колегією суддів враховано, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення позивачки по справі про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч. 1 ст. 372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гудзь О. С., згідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримав 18.11.2020, судову повістку про виклик у судове засідання на 02.12.2020 на 15:00 год. отримав 23.11.2020.
Скероване на адресу апеляційного суду клопотання представника позивачки - адвоката Гудзя О. С. про відкладення розгляду справи з 02 грудня 2020 року, мотивоване розміщеним на офіційному сайті Черкаського апеляційного суду повідомленням про підтверджене у працівниці суду захворювання COVID-19, у зв'язку з чим з метою запобігання поширення хвороби Черкаський апеляційний суд рекомендує відвідувачам суду та учасникам судових засідань утриматися від відвідування судової установи.
Проаналізувавши доводи приведені в клопотанні, колегія суддів дійшла висновку, що останнє не підлягає до задоволення, оскільки наведене в ньому посилання на рекомендації Черкаського апеляційного суду, щодо відвідування суду учасниками судових засідань судової установи, було актуальним станом на 22 жовтня 2020 року.
Крім того, колегія суддів враховує і те, що дане клопотання адвокатом Гудзем О. С. було подано безпосередньо до Черкаського апеляційного суду в день розгляду справи 02 грудня 2020 року о 09 год. 31 хв., тоді як розгляд даної справи призначено на 15 год. 00 хв.
За наведених обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки та її представника, які не з'явились у судове засідання, оскільки повідомлені представником причини неявки не визнані апеляційним судом поважними.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_8 - адвоката Хомякової Л. В., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ст. 18 СК України кожен учасник сімейних правовідносин має право звернутись до суду за захистом свого права або інтересу. Способами захисту є встановлення правовідношення.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.
Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а також якщо вони проживають однією сім'єю без шлюбу в період, протягом якого придбано спірне майно.
Належними та достовірними доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, в тому числі спільних витрат, харчування, придбання майна в інтересах сім'ї, участі у витратах на утримання майна, ремонт, надання взаємодопомоги, проведення спільних витрат, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Звертаючись з позовом до суду, після уточнення позовних вимог, згідно заяви сторони позивачки від 11 березня 2020 року, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу із вересня 2004 року по липень 2008 року.
На підтвердження обставин, що обґрунтовують заявлені нею вимоги, а саме того факту, що починаючи із вересня 2004 року сторони почали проживати спільно в с. Білозір'я, однією сім'єю, як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, та, що разом із сторонами проживала неповнолітня дочка позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка до заяви про уточнення та зменшення розміру позовних вимог надала: копію листа Кам'янської сільської ради Глибоцього району Чернівецької області № 162 від 20.02.2020; копію листа Черепковецької ЗЗСО І-ІІІ ступенів, Глобоцького району, Чернівецької області, № 27 від 24.02.2020; копію листа Виконавчого комітету Балаклейської сільської ради Смілянського району Черкаської області № 15 від 03.02.2020.
Крім того вказувала, що до 2004 року позивачка проживала з дочкою в Чернівецькій області, а підставою для переїзду стало саме створення сім'ї з відповідачем.
Згідно клопотання про приєднання доказів від 22.01.2020 представника позивачки - адвоката Гудзь О. С., останній просив приєднати до матеріалів справи: копію листа опорного навчального закладу «Білозірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 145 від 02.12.2019; копію листа виконавчого комітету Білозірської сільської ради № 49/0217 від 08.01.2020.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.
Колегія суддів констатує, що звертаючись з приведеним позовом ОСОБА_1 не надала доказів наявності в період із вересня 2004 року по 25 липня 2008 року встановлених між нею та відповідачем ОСОБА_2 відносин притаманних подружжю.
Беручи до уваги зібрані у справі докази та перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги колегія також зазначає наступне.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував наведені вище норми матеріального права, дав належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, відповідно до яких позивачка зобов'язана була довести обставини, на які посилалася на підтвердження позову, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту спільного проживання однією сім'єю сторін без реєстрації шлюбу в період з вересня 2004 року по липень 2008 року, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти, та з цих підстав правильно відмовив у задоволенні позову.
Доводи представника позивачки - адвоката Гудзя О. С., викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції не навів мотивів з яких він не взяв до уваги лист опорного навчального закладу «Білозірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 145 від 02.12. 2019 та лист виконавчого комітету Білозірської сільської ради № 49/0217 від 08.01.2020 не заслуговують на увагу з огляду на те, що вони не є тими належними та достовірними доказами, які підтверджують проживання сторін, як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В силу ч. ч. 1 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказане рішення цілком відповідає нормам приведеним вище.
В аспекті вищенаведених норм процесуального права, враховуючи зміст та доводи поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 , які фактично є ідентичними поданому нею, після уточнення, позову та фактично зводиться до переоцінки доказів і незгоди скаржниці з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку про відсутність в її аргументах мотивів які б слугували підставами для скасування, з підстав наведених у ст. 376 ЦПК України, оскаржуваного судового рішення.
Отже, висновки суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог, на думку колегії суддів, є вірними та такими, що відповідають правовим нормам. В свою чергу у колегії суддів відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя Олександра Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах передбачених ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 07 грудня 2020 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Л. В. Нерушак