Провадження № 11-сс/821/504/20 Справа № 711/6545/20 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
01 грудня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддів за участю: при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2020 року, якою клопотання слідчого, про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №42020251140000041 від 19.08.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 197-1 КК України - залишено без задоволення, -
Старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, за погодженням прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , що внесене у кримінальному провадженні №42020251140000041, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2020, за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст. 197-1 КК України, про арешт майна.
В обгрунтування клопотання зазначено, що слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження №42020251140000041 від 19.08.2020, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, по факту самовільного заняття земельних ділянок на території Катеринопільського та Лисянського районів Черкаської області.
Так, відповідно до заяви ГО «Сила. Захист. Честь.» були самовільно зайняті під вирощування сільськогосподарської культури ряд земельних ділянок в адміністративних межах с. Журжинці та с. Хижинці Лисянського району.
За даним фактом СУ ГУНП в Черкаській області розпочато розслідування кримінального провадження № 12020250000000233 від 21.08.2020 за ч. 2 ст. 197-1 КК України.
До Звенигородської місцевої прокуратури надійшли матеріали перевірки УСБУ в Черкаській області щодо використання особами земельних ділянок державної форми власності (землі запасу історико-культурного призначення), які розташовані на території Лисянського району, Черкаської області, без правовстановлюючих документів всупереч встановленому порядку, чим завдано державі значної шкоди.
За даним фактом Лисянським відділом Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області розпочато розслідування кримінального провадження №42020251140000041 від 19.08.2020 за ч. 2 ст. 197-1 КК України. У подальшому підслідність у даному кримінальному провадженні визначено за СУ ГУНП в Черкаській області.
Ініціатор клопотання зазначає, що на теперішній час кримінальні провадження №42020251140000041 та №12020250000000233 об'єднано під єдиним реєстраційним номером 42020251140000041.
Крім того, відповідно до акту пошкодження об'єкту (пам'ятки) культурної спадщини від 26.06.2020, на земельній ділянці № 7122883600:04:001:0600, площею 16,5003 га знаходиться пам'ятка археології національного значення, городище ІХ-ІУ ст. до н.е., реєстрований №230025-Н Встановлено, що вказана земельна ділянка засіяна посівами сільськогосподарської культури сої. Відповідно до Довідки Лисянського відділу ГУ Держгеокадастру від 01.09.2020 земельна ділянка знаходиться у державній власності, не передана у постійне користування та належить до земель історико-культурного призначення. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дана земельна ділянка знаходиться у державній власності (Лисянська районна державна адміністрація), у постійне користування зазначена земельна ділянка на теперішній час не передана. До того ж, вказана земельна ділянка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст. 162 Земельного Кодексу України здійснюється забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. На землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.
Положеннями статей 91, 96 Земельного Кодексу України зазначено, що всі землі історико-культурного призначення мають єдине цільове призначення, це розміщення об'єктів культурної спадщини вони підлягають підвищеній охороні земель.
Відповідно до ст. 43 «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об'єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Таким чином, слідчий органу досудового розслідування просить накласти арешт на земельну ділянку в адміністративних межах с. Журжинці, Лисянського району Черкаської області з кадастровим номером 7122883600:04:001:0600, площею 16,5003 га, шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, нотаріусам, підприємствам, організаціям, установам будь-якої форми власності, органам місцевого самоврядування, державним реєстраторам здійснювати будь-які дії щодо реєстрації (перереєстрації) власності, оренди, суборенди, в тому числі, заборонити вчиняти дії, пов'язані з поділом, розподілом, виділом, об'єднанням вказаної земельної ділянки, з метою недопущення поділу, а також передачі зазначеної земельної ділянки у користування для ведення сільського господарства, що створить загрозу для подальшого руйнування пам'ятки археології та спричинення збитків державі. Тобто, арешт майна викликаний необхідністю забезпечення збереження речових доказів. Крім того, з метою недопущення вчинення дій пов'язаних з поділом, розподілом, виділом, об'єднанням вказаної земельної ділянки, слідчий вважає за необхідне проводити розгляд клопотання без участі представника органу державної влади, що здійснює управління даним майном (ГУ Держгеокадастру у Черкаській області).
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_7 пояснив, що слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження №42020251140000041 від 19.08.2020, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України. Також зазначив, що відповідно до акту пошкодження об'єкту (пам'ятки) культурної спадщини від 26.06.2020, на земельній ділянці 7122883600:04:001:0600, площею 16,5003 га знаходиться пам'ятка археології національного значення, городище ІХ-ГУ ст. до н.е. У ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що вказана вище земельна ділянка знаходиться у державній власності і не передана у постійне користування, дія попереднього договору оренди закінчилась у 2017 році. Між тим, на даний час ця земельна ділянка засіяна невстановленими особами посівами сільськогосподарської культури - сої. Крім того, зазначив, що вказана земельна ділянка визнана речовим доказом у кримінальному провадженні. Таким чином, просив накласти арешт на земельну ділянку в адміністративних межах с. Журжинці Лисянського району Черкаської області з кадастровим номером 7122883600:04:001:0600 площею 16,5003 га, на підставі обгрунтування, що зазначене у клопотанні та з урахуванням доданих до нього доказів. До того ж, звернув увагу суду на те, що саме такий захід забезпечення кримінального провадження (у частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК) попередить у подальшому неконтрольоване використання вказаної вище земельної ділянки та самовільне її зайняття, а також не призведе де завдання шкоди і руйнування історико-культурної пам'ятки.
У судове засідання представник ГУ Держгеокадастру у Черкаській області не з'явився, хоча про час, дату та місце проведення розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку 18.09.2020 на адресу суду надійшов лист начальника ГУ Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_8 № 9-23-0.6-6580/2-20 від 18.09.2020 про розгляд даної справи без участі представника Головного управління.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2020 року, клопотання слідчого, про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №42020251140000041 від 19.08.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 197-1 КК України - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2020 року, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу в якій просить :
1. Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.09.2020 про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно - скасувати.
2. Ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_7 , накласти арешт на земельну ділянку в адміністративних межах с. Журжинці Лисянського району Черкаської області з кадастровим номером №7122883600:04:001:0600 площею 16,5003 га. шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з її користуванням, нотаріусам, підприємствам, організаціям, установам будь-якої форми власності, органам місцевого самоврядування, державним реєстраторам, здійснювати будь-які дії щодо реєстрації (перереєстрації) власності, оренди, суборенди, в тому числі, заборонити вчиняти дії, пов'язані з поділом, розподілом, виділом, об'єднанням вказаної земельної ділянки.
Вважає, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора у кримінальному провадженні, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Частиною 2 ст. 170 України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Колегією суддів встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування об'єднаного кримінального провадження №42020251140000041 від 19.08.2020, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, по факту самовільного заняття земельних ділянок на території Катеринопільського та Лисянського районів Черкаської області.
Так, відповідно до заяви ГО «Сила. Захист. Честь.» були самовільно зайняті під вирощування сільськогосподарської культури ряд земельних ділянок в адміністративних межах с. Журжинці та с. Хижинці Лисянського району.
За даним фактом СУ ГУНП в Черкаській області розпочато розслідування кримінального провадження № 12020250000000233 від 21.08.2020 за ч. 2 ст. 197-1 КК України.
До Звенигородської місцевої прокуратури надійшли матеріали перевірки УСБУ в Черкаській області щодо використання особами земельних ділянок державної форми власності (землі запасу історико-культурного призначення), які розташовані на території Лисянського району, Черкаської області, без правовстановлюючих документів всупереч встановленому порядку, чим завдано державі значної шкоди.
За даним фактом Лисянським відділом Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області розпочато розслідування кримінального провадження №42020251140000041 від 19.08.2020 за ч. 2 ст. 197-1 КК України. У подальшому підслідність у даному кримінальному провадженні визначено за СУ ГУНП в Черкаській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 197-1 КК України -самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, - передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавлення волі на строк до двох років.
Стаття 14 Конституції встановлює: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону». Згідно із цим визначається і суспільна небезпечність посягань на землю.
Безпосередній об'єкт цього злочину - земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами цих відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами відносин є земля в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини опосередковуються правом власності на землю і регулюються ЗК та іншими нормативно-правовими актами.
Предметом злочину є земельна ділянка як об'єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб'єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки (ст. 79 ЗК).
Злочин, передбачений ст. 197-1 КК, визнається закінченим з моменту самовільного зайняття ділянки і настання вказаних суспільно небезпечних наслідків.
Під самовільним зайняттям земельної ділянки особливо цінних земель розуміють окремі види земель, що з урахуванням їх агроекологічних, історико-культурних чи інших особливостей (висока родючість, наявність унікальних природних комплексів, історико-археологічних об'єктів або об'єктів культурної спадщини) становлять особливу цінність. Належність до особливо цінних земель наведена у ст. 150 ЗК. На ці землі поширюється особливий правовий режим охорони, який гарантує запобігання їх використання для потреб, не пов'язаних із забезпеченням режиму таких земель. Але у кожному випадку висновок щодо визнання незаконним зайняття ділянки як землі, що є особливо цінною, має вирішуватися на підставі екологічної експертизи.
Самовільне зайняття земельної ділянки, на яку є певні обмеження прав (земель зі спеціальним правовим режимом), земель в охоронних зонах. Охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання пошкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти (ст. 112 ЗК).
За матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7122883600:04:001:0600, площею 16,5003 га належить до земель історико-культурного призначення. Форма власності - державна. Відповідно до фабули кримінального провадження, особами використовуються земельні ділянки державної форми власності без правовстановлюючих документів, всупереч встановленому порядку, чим завдано державі значної шкоди.
Відповідно до постанови слідчого, земельна ділянка визнана речовим доказом.
Пунктом сьомим частини другої статті 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обгрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
За клопотанням слідчий просив накласти арешт на земельну ділянку в адміністративних межах с. Журжинці, Лисянського району Черкаської області з кадастровим номером 7122883600:04:001:0600, площею 16,5003 га, шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичних особам, нотаріусам, підприємствам, організаціям, установам будь-якої форми власності, органах: місцевого самоврядування, державним реєстраторам здійснювати будь-які дії щодо реєстрації (перереєстрації) власності, оренди, суборенди, в тому числі, заборонити вчиняти дії, пов'язані : поділом, розподілом, виділом, об'єднанням вказаної земельної ділянки.
Колегія суддів встановила, що з огляду на обставини кримінального провадження, правову кваліфікацію (ч. 2 ст. 197-1 КК України), слідчий суддя вірно вважав, що зазначений слідчим захід забезпечення кримінального провадження явно не відповідає зазначеній у клопотанні меті - забезпечити «збереження речових доказів», а саме, - не допустити поділ, а також передачу зазначеної земельної ділянки у користування для ведення сільського господарства, що створить загрозу для подальшого руйнування пам'ятки археології та спричинить збитки державі.
Крім того, колегією суддів встановлено, що органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, зокрема щодо неправомірності дій, рішень державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та фізичних і юридичних осіб стосовно надання у користування іншим особам від імені держави земельних ділянок, враховуючи, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №223931156 від 15.09.2020), ця земельна ділянка державної форми власності до 13.02.2017 використовувалась на праві оренди ТОВ «А.Ф. Злагода».
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що з урахуванням обсягу інформації, обставин справи, предмету розслідування у кримінальному провадженні № 42020251140000041 від 19.08.2020, слідчий суддя вірно вказав що на даний час не встановлено підстав для накладення арешту на земельну ділянку в адміністративних межах с. Журжинці, Лисянського району Черкаської області з кадастровим номером 7122883600:04:001:0600, площею 16,5003 га, шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, нотаріусам, підприємствам, організаціям, установам будь-якої форми власності, органам місцевого самоврядування, державним реєстраторам здійснювати будь-які дії щодо реєстрації (перереєстрації) власності, оренди, суборенди, в тому числі, заборонити вчиняти дії, пов'язані з поділом, розподілом, виділом, об'єднанням вказаної земельної ділянки, а тому вірно відмовив у задоволенні клопотання.
За таких обставин колегія судів вважає, що рішення районного суду є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає, а підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2020 року, про відмову в задоволенні клопотання слідчого, про накладення арешту на майно - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :