Провадження № 11-кп/821/781/20 Справа № 703/561/16-к Категорія: ст.331 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
02 грудня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 жовтня 2020 року, якою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з постановленням ухвали, тобто до 21 грудня 2020 року, включно,
У провадженні Придніпровського районного суду міста Черкаси перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
У судовому засіданні 22 жовтня 2020 року ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси задоволено клопотання прокурора. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з постановленням ухвали, тобто до 21 грудня 2020 року, включно.
Ухвала суду обґрунтована тим, що колегією суддів місцевого суду встановлено, що підставою продовження застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, які дають достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі матиме можливість перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, впливати на свідків, матиме змогу переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи, що у судовому засіданні прокурором доведено наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, які є достатніми для переконання, що існують підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК Укр¬аїни не зможе запобігти тим ризикам, які існують та забезпечити досягнення мети їх застосування, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21 грудня 2020 року, включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду обвинувачений ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 жовтня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний або цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 посилається на те, що він вважає оскаржувану ухвалу винесено за невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, за істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та за неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У матеріалах провадження відсутні будь-які докази існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора про наявність ризиків є необґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, вивчивши матеріали провадження, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції у судовому засіданні під час розгляду матеріалів кримінального провадження № 12015220230001529 від 22.09.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21 грудня 2020 року включно.
Рішенням Конституційного суду України від 13 червня 2019 року визнано неконституційним закріплене у статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена судом першої інстанції на стадії судового розгляду, до ухвалення судового рішення по суті, підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Разом з тим, на даний час, нормативне регулювання положень кримінального процесуального закону ще не здійснено і порядку розгляду таких скарг не передбачено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо строків та порядку розгляду цих справ, керуватись загальними засадами кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Для забезпечення своєчасної та оперативної перевірки законності та обґрунтованості тримання ОСОБА_7 під вартою, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне провести апеляційний розгляд даного провадження у порядку, передбаченому для оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими, на даний час не зменшились та виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 на більш м'який, як того просить обвинувачений.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, тобто особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та є достатні підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та органів досудового розслідування, матиме можливість перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, як в судовому засіданні судом першої інстанції так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Враховуючи наведене, є безпідставними доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 .
Керуючись ст. 183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 жовтня 2020 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21 грудня 2020 року включно, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :