Провадження 33/821/571/20 Справа №700/531/20Головуючий у І інстанції Пічкур С.Д.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М.О.
27 листопада 2020 р. м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду Ятченко М.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України,
проживаючий за адресою:
АДРЕСА_1 , працюючий інспектором праці, до
адміністративної відповідальності не притягувався,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрите, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення,
Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 08.07.2020 о 18 год. 48 хв. в смт. Лисянка по вул. Гетьманський шлях керував електроскутером з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2,5 Правил Дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КК України.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне провадження та скасувати постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2020 року і закрити провадження у даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляції ОСОБА_1 зазначив, що на його думку, постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, а судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Так, електроскутер Bizmo II, 2 кВт., на якому рухався апелянт не є ні річковим, ні морським або маломірним судном. Згідно діючих ПДР України, він не являється механічним транспортним засобом, не потребує реєстрації, керування здійснюється без водійського посвідчення і без обов'язкової наявності шолома.
Крім того, розгляд провадження проведено незаконним складом суду, оскільки відвід судді Лисянського районного суду Черкаської області Пічкура С.Д. розглядала суддя Лисянського районного суду Черкаської області Бесараб Н.В., щодо якої судом було задоволено відвід у даному провадженні та яка, виходячи із приписів п.4 ч.1 ст.75 КПК України, не мала права брати участі у провадженні.
Також, не з'ясованим залишилось питання про те, чи має дозвіл на проведення огляду особи на стан алкогольного та інших видів сп'яніння комунальне некомерційне підприємство «Лисянська центральна районна лікарня».
Також апелянт обґрунтував причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів провадження вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП була винесена 16 жовтня 2020 року (а.с.84-85). Проте, копія постанови щодо ОСОБА_1 останньому була направлена 22.10.2020 (а.с.93) , а отримав він копію постанови 24 жовтня 2020 року.
Враховуючи, що постанову місцевого суду ОСОБА_1 отримав 24.10.2020, що він сам підтвердив у своїй апеляційній скарзі, вважаю справедливим визнати названі скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді поважними, а також вбачаю необхідним його поновити.
По суті апеляційної скарги вважаю наступне.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Відповідно до ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вважаю, що вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин наведених у постанові, підтверджується зібраними у справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 066500 від 08.07.2020 (а.с.1);
- даними рапорту поліцейського СРПП №2 Лисянського відділення поліції Гладюка Олега (а.с.2);
- даними пояснень ОСОБА_2 (а.с.3);
- даними пояснень ОСОБА_3 (а.с.4);
-даними довідки комунального некомерційного підприємства «Лисянська центральна районна лікарня» (а.с.9);
- даними постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 704806 від 08.07.2020 (а.с.10).
Таким чином, фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП судом першої інстанції встановлені цілком вірно.
Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд дійшов висновку про правильність встановлення уповноваженою посадовою особою факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, що стало підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП було вчинене 08.07.2020 і на момент винесення постанови місцевим судом (16.10.2020) минуло понад 3 місяці, то місцевий суд обґрунтовано і законно закрив адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.38 КУпАП, оскільки минули строки накладення адміністративного стягнення.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником суду апеляційної інстанції не надані.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена зібраними та перевіреними у справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, та які узгоджуються між собою та у своєму взаємозв'язку і у своїй сукупності повністю доводять вину ОСОБА_1 ..
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, а судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права у зв'язку з чим необхідно її скасувати і закрити провадження у справі, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки в суді апеляційної інстанції не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що електроскутер Bizmo II згідно діючих ПДР України не являється механічним транспортним засобом, не потребує реєстрації, керування здійснюється без водійського посвідчення і без обов'язкової наявності шолома, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 121 КУпАП під транспортним засобом слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Як випливає зі змісту п.2.13 ПДР України транспортним засобом є, у тому числі двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 кубічних сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Таким чином, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, є транспортним засобом, за керування якими передбачена відповідальність положеннями ст.130 КУпАП.
З цього приводу суддею місцевого суду дано належне та законне обґрунтування щодо доводів правопорушника і суддя апеляційного суду також погоджується з таким обґрунтуванням.
Таким чином, з урахуванням наведеного приходжу до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-які інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки доказів, які б могли об'єктивно спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, суду не надано.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Лисянського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2020 року - залишити без задоволення, а постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2020 року, щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя М. О. Ятченко