07 грудня 2020 року
м. Харків
справа №615/1717/16-ц
провадження № 22-ц/818/4696/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Бурлака І.В., Котелевець А.В.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Валківська районна державна адміністрація Харківської області, Головне управління Дежгеокадастру у Харківській області,
третя особа - Високопільська сільська рада Валківського району Харківської області,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Дежгеокадастру у Харківській області на рішення Валківського районного суду Харківської області, ухвалене 18 серпня 2017 року у складі судді Токмакової А.П.,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області (далі по тексту - Високопільська сільрада), Валківської районної державної адміністрації (далі по тексту - Валківська РДА) та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), який в подальшому уточнив, та просив поновити строк позовної давності на звернення до суду, визнати за ним право на земельну частку пай площею 7,00 га, в умовних кадастрових гектарах з земель державного запасу, або резерву, що знаходяться на території Високопільської сільради.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 14 липня 1994 року він був прийнятий у члени колгоспу «Промінь», що знаходився на території Високопільської сільради, де працював до 05 червня 1995 року. З 05 червня 1995 року по 17 листопада 1996 року перебував на строковій військовій службі у збройних силах України. Після призову для проходження військової служби не був звільнений та залишався членом колгоспу до 20 листопада 1996 року. У цей період проводилось паювання земель сільськогосподарського призначення між членами колгоспу. 19 лютого 1996 року колгосп «Промінь» одержав державний акт на право колективної власності на землю серії ХР №06-00-000652, до якого додано список колгоспників, які мають право на земельну частку (пай). Позивач був впевнений у тому, що його внесено до цього списку і згодом отримає сертифікат на своє ім'я. Однак, з невідомих позивачу причин його прізвище не було включене до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), що є порушенням законного права на отримання пайової землі. Коли у 2015 році позивач звернувся до відділу Держгеокадастру Валківського району Харківської області, дізнався, що сертифікат на його ім'я не виготовлявся, наявність прізвища позивача у списку пайовиків що додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР №06-00-000652, відсутнє. Маючи правомірні очікування на отримання пайової землі, але через невнесення його прізвища до списку пайовиків, позивач не має можливості підтвердити своє право власності на земельну частку (пай) та зареєструвати право власності на це майно.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволений. За ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) із земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь» Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області, розміром 7,00 в умовних кадастрових гектарів, згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-06-00-000652, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №98.
Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 працював в КСП «Промінь» з 14.07.1994 по 20.11.1996, був прийнятий в члени колгоспу з 01.07.1994; трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай). Оскільки сторони не заперечували, що ОСОБА_1 дізнався про належне йому право на земельну частку (пай) лише в 2015 році, визнали позовні вимоги в цій частині повністю, суд не вбачав правових підстав для застосування позовної давності.
12.10.2017 представником ГУ Держгеокадастру у Харківській області подана апеляційна скарга на рішення Валківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2017 року, у якій він просив скасувати указане рішення суду і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав не дав належної оцінки встановленим у справі обставинам та помилково вважав, що позивачем надані належні докази на підтвердження позову. Надана позивачем трудова книжка свідчить не про його членство в КСП, СК чи CAT, а про наявність трудових відносин з ними. Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР №06-00-000652, виданий колгоспу «Промінь» на 2082,7 га землі на території Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області, зареєстровано 19.02.1996 за №98 в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю. Даним листом зазначалося, що у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства - додатку до вказаного державного акта - прізвище ОСОБА_1 не значиться. Відомості про те, що ОСОБА_1 брав участь у паюванні земель КСП «Промінь» в Управлінні відсутні. Уточнені списки членів КСП «Промінь» до Міжрайонного управління не надходили. В Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Промінь» запис про реєстрацію сертифікату на ім'я ОСОБА_1 відсутній. Вказаним листом також повідомлялося, що на території Високопільської сільської ради (землі колишнього КСП «Промінь») вільні земельні ділянки із земель запасу або державного фонду, не надані у власність чи користування, відсутні. Позивач не надав доказів на підтвердження свого членства в КСП «Промінь» та включення його до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Промінь». З чого слідує, що позивач не оформив своє право власності на землю в установленому законом порядку, а відтак його право на землю Головним управлінням не було порушено. Апелянт вважає, що при ухваленні рішення суд не врахував інформацію про відсутність в Книзі реєстрації сертифікатів на права на земельну частку (пай) по КСП «Промінь» запису про реєстрацію сертифікату на ім'я ОСОБА_1 , та останній не перебуває у списку громадян КСП «Промінь». Також вказав, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду тощо. Також апелянт не погоджується з посиланням суду на те, що сторони не заперечували, що ОСОБА_1 дізнався про належне йому право на земельну частку (пай) лише в 2015 році, і визнали позовні вимоги в цій частині повністю, оскільки в письмових запереченнях відповідача, наданих до суду, зазначалося, що позивачем пропущений встановлений законодавством строк позовної давності, встановлений тривалістю у три роки. Головне управління у своїх письмових запереченнях наголошувало, що ОСОБА_1 не надав до суду документального підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, не вказав обґрунтованих причин, з яких він із 1996 (з часу, коли позивач звільнився з строкової військової служби у збройних силах України у 1996 році, та не був звільнений з колгоспу) до цього часу не звертався до Валківської РДА про виділення йому земельної частки (паю) та видачі сертифіката на його ім'я. З часу видачі державного акту на право колективної власності КСП «Промінь» пройшло понад 21 рік і лише у 2017 році позивач вказує на начебто порушення його права на земельну частку (пай), при цьому необгрунтовано визначив у своєму позові в якості відповідача саме ГУ Держгеокадастру у Харківській області, не зазначивши, яку норму і якого Закону України було порушено Головним управлінням щодо прав на земельну частку (пай) позивача. Враховуючи, що строк позовної давності звернення до суду з відповідним позовом ОСОБА_1 становить більш трьох років, Головне управління у своїх письмових запереченнях просило суд застосувати частину 4 ст. 267 ЦК України, що є правовою підставою для відмови у позові, що Валківським районним судом Харківської області не було здійснено при ухваленні зазначеного рішення від 18.08.2017 по цій справі. Невідповідність висновків суду встановленим у справі обставинам призвело до порушення судом вимог ст.ст. 118, 122 Земельного Кодексу України.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року апеляційна скарга ГУ Держгеокадастру у Харківській області задоволена. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Постанова Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року скасована. Справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд визнав помилковим висновок апеляційного суду про те, що трудова книжка ОСОБА_1 , в якій міститься запис про прийняття його в члени колгоспу «Промінь», не є належним підтвердженням такого членства, оскільки відповідно до пункту 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників» установлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України, в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду від 18 серпня 2017 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.
Як установлено судом і підтверджується матеріалами справи, з 14 липня 1994 року по 05 червня 1995 року ОСОБА_1 працював у колгоспі «Промінь», що знаходився на території Високопільської сільської ради на посаді слюсаря. З 05 червня 1995 року по 17 листопада 1996 року перебував на строковій військовій службі у збройних силах України, що підтверджується даними копії трудової книжки серія НОМЕР_1 (а.с. 7).
Згідно архівного витягу з Протоколу №9 від 16 серпня 1994 року засідання правління колгоспу «Промінь» вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий в члени колгоспу слюсарем 1 розряду в тр. бриг. з 01 липня 1994 року (а.с. 11).
Згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-06-00-000652, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №98, на підставі рішення Високопільської сільради народних депутатів від 19 грудня 1995 року земельну ділянку площею 2082,7 га передано у колективну власність КСП «Промінь» для ведення сільськогосподарського виробництва(а.с. 9).
Відповідно інформації, наданої за підписом начальника Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах ГУ Держгеокадастру у Харківській області на лист №2113/34-17-0.14,2 від 25.05.2017, у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства - додатку до державного акта на право колективної власності на землю серії ХР №06-00-000652 - прізвище ОСОБА_1 не значиться. Відомості про те, що ОСОБА_1 брав участь у паюванні земель КСП «Промінь» в управлінні відсутні. Уточнені списки членів КСП «Промінь» до управління не надходили. У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Промінь» запис про реєстрацію сертифікату на ім'я ОСОБА_1 відсутній. На території Високопільської сільської ради (землі колишнього КСП «Промінь») вільні земельні ділянки із земель запасу або державного фонду, не надані у власність чи користування, відсутні (а.с. 88).
Паювання земель КСП мало місце в 1996 році (державний акт на право колективної власності на землю було видано 19 лютого 1996), тобто спірні правовідносини виникли у той період, коли був чинним ЦК Української РСР у редакції 1963 року (надалі ЦК УРСР).
Згідно ст. 71 ЦК УРСР в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Позовна давність установлюється у законі із метою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску строку позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «Юкос проти Росії», пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Таким чином, позовна давність за вимогами про визнання права на земельну частку (пай) повинна обчислюватися з часу виготовлення державного акту на право колективної власності на землю: з 19 лютого 1996 року, що зумовлювало можливість позивача ознайомитися зі змістом зазначеного акту та додатком до нього.
Представник ГУ Держгеокадастру у Харківській області в запереченнях на позовну заяву просив застосувати передбачені законом наслідки спливу позовної давності (а.с. 84-88).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Оскільки відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.
В уточненій позовній заяві (а.с. 45-48) ОСОБА_1 просив поновити йому строк позовної давності, посилаючись на те, що після проходження військової служби йому стало відомо про проведення розпайовки колгоспної землі, однак, знаючи про те, що за законом землі повинні бути поділені на всіх членів КСП, він не перевіряв наявність свого прізвища у списку пайовиків, так як мав впевненість у тому, що його занесено до цього списку і згодом він отримає на своє ім'я сертифікат. Між фактичним проведенням розпайовки, виготовленням і початком видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай) пройшов значний проміжок часу, тому позивач, будучи членом колгоспу, вважав, що сертифікат на його ім'я виготовлено, а отримати його та виділити свою пайову землю в натурі він матиме можливість у будь-який час. ОСОБА_1 вказує, що про відсутність виготовленого на його ім'я сертифікату на право на земельну частку (пай) він дізнався в 2015 році, після свого усного звернення до відділу Держгеокадастру Валківського району Харківської області. Працівниками відділу була перевірена наявність сертифікату, а після того як було виявлено, що він на ім'я позивача не виготовлявся, була здійснена додаткова перевірка наявності його прізвища у списку пайовиків, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР 06-00-000652, яка також дала негативний результат.
Колегія суддів уважає, що в ОСОБА_1 була об'єктивна можливість дізнатися про своє порушене право.
Оскільки ст. 76 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав. Відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушене право, покладається на позивача.
Всупереч вимог ст. 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції), ст.ст. 12, 81 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції) ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того , що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.
Обставина, на яку посилається позивач, як на поважну причину пропуску строку, а саме що він вважав, що його прізвище внесено до списку пайовиків, оскільки він був членом КСП, і не перевірив наявність свого прізвища у списку пайовиків, так як був впевнений у тому, що він занесений до цього списку і згодом отримає на своє ім'я сертифікат, не є обґрунтованою підставою пропуску строку позовної давності. Оскільки зазначене не позбавляло його можливості довідатися про це шляхом звернення до органів управління КСП, сільської ради або місцевої державної адміністрації.
Судова колегія вважає, що позивач повинен був цікавитися підставою користування КСП земельною ділянкою та знати про стан своїх майнових прав.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у суду підстав для поновлення строку позовної давності знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Суд помилково не вбачав підстав для застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність заперечень сторін, і визнання позовних вимог в цій частині, оскільки з письмових заперечень представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області (а.с. 84-88) чітко вбачається вимога відмовити у позові на підставі ч. 7 ст. 267 ЦПК України в зв'язку з пропуском ОСОБА_1 строку позовної давності.
Відповідно до ст.80 ЦК УРСР в редакції 1963 року сплив строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області належить задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням у справі нового судового рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити внаслідок спливу строку позовної давності, в поновленні строку позовної давності належить відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ГУ Держгеокадастру у Харківській області при подачі апеляційної скарги сплатило 704 грн. (а.с. 116), тому з ОСОБА_1 на користь апелянта підлягає стягненню вказана сума судового збору.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Ремінного Вадима Івановича, який діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, задовольнити.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2017 року - скасувати, ухвалити нову постанову.
В задоволені позову ОСОБА_1 до Валківської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Дежгеокадастру у Харківській області, третя особа - Високопільська сільська рада Валківського району Харківської області про визнання права власності на земельну частку (пай) відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 704 (сімсот чотири) гривні судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду у випадках встановлених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 07 грудня 2020 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді А.В.Котелевець
І.В.Бурлака