Справа №: 611/526/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/3446/20 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст. 185 КК України
26 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі всіх потерпілих по даній справі, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого на вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 02 09 2020 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сегежа Російської Федерації, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 31 07 2015 року Барвінківським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 297, ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 30 11 2019 року за відбуттям строку покарання, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
До набрання вироком законної сили обрано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», та взято його під варту у залі суду.
Строк відбування ОСОБА_7 покарання ухвалено обчислювати з дня його затримання - 02 09 2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 2124,85 гривень.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Вказаним вироком встановлено, що 14 травня 2020 року близько 01-00 години обвинувачений ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи з корисливим мотивом, впевнившись в тому, що його дії ніким помічені не будуть, використовуючи у якості знаряддя злочину монтувалку, зірвав скобу із навісним замком, після чого проник до житлового будинку АДРЕСА_1 , звідки таємно, повторно викрав молочний алюмінієвий бідон ємністю 40 літрів, чим спричини в потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток у розмірі 350 гривень.
Крім того, 28 07 2020 року близько 07-00 години обвинувачений ОСОБА_7 , використовуючи у якості знаряддя злочину монтувалку, зірвав скобу із навісним замком, після чого проник до житлового будинку АДРЕСА_1 , звідки таємно, повторно викрав чавунну пічну плиту на дві конфорки, розмірами 71см x 41 см, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток у розмірі 517 гривень.
Крім цього, в період часу з 31 07 2020 року по 06 08 2020 року, встановити точну дату під час досудового розслідування не представилося можливим, близько 01-00 обвинувачений ОСОБА_7 , шляхом виставлення віконної рами, проник до приміщення літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_2 , звідки таємно, повторно викрав телевізор торгової марки «Raindford», моделі «TV-5156 ТС», без комплектуючих пристроїв, а також чавунну пічну плиту на дві конфорки, розмірами 71см x 41 см, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальний збиток у розмірі 835 гривень.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковано судом першої інстанції за ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно з проникненням до житла.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить про зміну вироку в частині пом'якшення покарання, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання особі обвинуваченого, попри наявність таких пом'якшуючих покарання обставин, як визнання обвинуваченим вини у вчиненому, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Крім того, вказує на наявність у ОСОБА_7 позитивних характеристик за місцем мешкання, наявність міцних соціальних зв'язків, відшкодування шкоди, шляхом повернення викраденого майна.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги захисника, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Прокурор не вбачала підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.
Потерпілі, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Будь-яких заяв, які б перешкоджали розгляду справи до апеляційного суду не надавали.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та фактичні обставини їх вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, докази щодо обставин вчинення кримінального правопорушення у суді першої інстанції, з урахуванням положень ч.3 ст.349 КПК України не досліджувалися, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Що стосується апеляційних вимог захисника обвинуваченого щодо пом'якшення ОСОБА_7 покарання, то відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер , а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Як вбачається із змісту вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, особу ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, не працює, не одружений, за місцем проживання характеризується незадовільно, на обліку Барвінківської районної філії ХОЦЗ не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
При цьому, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, визнано рецидив злочину.
Навівши зазначені обставини суд визначив обвинуваченому саме такий реальний строк покарання в межах санкції статті.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень. При цьому, слід звернути увагу на те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не є максимальними, що передбачене санкцією інкримінованої йому статті.
Тому, підстав вважати призначене покарання вочевидь несправедливим, колегія суддів не знаходить.
В своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого наголошує на наявності обставин, що можна визнати пом'якшуючими при призначенні ОСОБА_7 покарання.
Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, такі обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення вже були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та визнані обставинами, що його пом'якшують. Факт повернення викраденого майна потерпілим та відсутність цивільних позовів, на думку колегії суддів не є обов'язковою та безумовною підставою для пом'якшення обвинуваченому покарання.
Наявність будь-яких інших обставин, які в силу ст. 66 КК України можна визначити такими, що пом'якшують покарання захисником доведено не було.
Істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
Колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому принципу індивідуалізації, пропорційності і справедливості покарання.
З урахуванням викладеного, підстав для зміни вироку та призначення обвинуваченому більш м'якого покарання з наведених апелянтом мотивів, колегія суддів не вбачає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв'язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Барвінківського районного суду Харківської області від 02 09 2020 року по справі щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ ____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4