Провадження № 22-ц/803/9916/20 Справа № 186/1017/20 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
08 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства “Альфа-Банк” про захист прав споживача,-
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства “Альфа-Банк” (далі-АТ “Альфа-Банк”) про захист прав споживача, мотивуючи його тим, що у зв'язку із скрутним матеріальним становищем вона звернулась до АТ “Альфа-Банк” з метою отримання кредитних коштів та 26 вересня 2019 року їй було надано грошові кошти у кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 200 000 грн.
Вказувала, що представники банку, під час оформлення кредитного договору, заявляли про переваги отримання кредиту саме у них, запевняли її про те, що відсотки за наданим кредитом є незначними.
Зазначала, що договір про надання споживчого кредиту є таким, що не відповідає чинному законодавству України, несправедливим та повинен бути визнаний недійсним, під час його укладання позичальника було введено в оману, на момент отримання грошових коштів договір у письмовій формі не укладався.
Посилаючись на те, що банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості, що є порушенням Закону України “Про захист прав споживачів”, а тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір №631258681 від 27 вересня 2019 року, застосувавши наслідки недійсності правочину; зобов'язати АТ «Альфа-Банк» здійснити перерахунок платежів за кредитним договором №631258681 від 27 вересня 2019 року; стягнути з АТ «Альфа-Банк» на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з АТ «Альфа-Банк» на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 020 грн.
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволення позову, наголошувала на тому, що відповідачем порушено Закон України “Про захист прав споживачів”. Зазначала про те, що відсоткова ставка за кредитом є завищеною.
Правом на надання відзиву відповідач по справі не скористався.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Встановлено судом і підтверджується матеріалам справи, що 27 вересня 2019 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем АТ «Альфа-банк» укладено кредитний договір №631258681 шляхом підписання ОСОБА_2 «Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії» №631258681, «Паспорту споживчого кредиту», «Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб» від 27 вересня 2019 року.
За умовами кредитного договору №631258681 ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого ліміту на картку в розмірі 200 000 грн. на строк 12 місяців /з продовженням цього строку у разі відсутності заперечення сторін/ зі сплатою процентів у розмірі 52.25% річних.
З копії виписки за картковим рахунком ОСОБА_2 , за кредитним договором №631258681 вбачається, що позивач скористувалась цією кредитною картою та отримала кошти.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що банк у письмовій формі /«Оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії» №631258681, «Паспорт споживчого кредиту», «Анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб» від 27 вересня 2019 року, які містять підпис ОСОБА_2 , надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, кредитний договір містить усі умови, передбачені положеннями Закону України «Про споживче кредитування», сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму кредиту, дату видачі кредиту, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, порядок сплати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, тощо, ОСОБА_2 , особистими підписами засвідчила, що вона погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними. Зміст договору є зрозумілим до прочитання і не може розцінюватися як надання інформації у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні правовідносини шляхом укладання та підписання спірного договору про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг вбачається, що положення пунктів 22,23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під часу кладення, так і виконання такого договору.
За змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Матеріалами справи підтверджується факт укладання кредитного договору, про що свідчить підписи сторін на кожній сторінці «Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії» № 631258681, довідці про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспорту споживчого кредиту, анкеті-заяві про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб» від 27 вересня 2019 року (а.с.78-79).
Договором чітко визначено предмет договору, права та обов'язки сторін,забезпечення кредиту, порядок розрахунків, додаткові зобов'язання позичальника, відповідальність сторін, термін дії договору і порядком зміни умов договору, інші умови, визначено детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту.
Спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Банк надав позичальнику документи, які передували укладанню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки.
Не встановлено і будь-яких обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, оскільки як вже зазначалось вище сторонами погоджено усі істотні умови при укладанні правочину.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач володіла інформацією з приводу умов кредитування, орієнтовної сукупної вартості кредиту, наявних в банку форм кредитування та відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача, переваг та недоліків пропонованих систем кредитування, вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору.
При укладенні договору вона була ознайомлена з його умовами, не заперечувала проти них та проти підписання, погодилась на отримання у кредит коштів саме на таких умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладання і підписання були вільними, оскільки будь-яких доказів протилежного позивачем суду не надано.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що підписуючи договір позичальник розраховувала на більш низькі відсотки не можуть слугувати підставою для задоволення позову оскільки у паспорті споживчого кредиту зазначено реальну річну проценту ставку 52%.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.