Справа № 953/23485/19
н/п 2/953/940/20
03 грудня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Попрас В.О.,
при секретарі - Томіної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь борг у розмірі 4750 доларів США та судовий збір. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що на початку жовтня 2014 року ОСОБА_2 взяв у неї в борг на придбання автомобіля 4750 доларів США. Грошові кошти потрібні були відповідачу на короткий строк, оскільки він збирався продати автомобіль, на який вже був покупець та повернути позиваці гроші. Однак, відповідач грошові кошти не повернув, свої зобов'язання не виконав, тому позивачка змушена звернутися до суду.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала, просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений у встановленому порядку.
Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.
Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу.
Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов'язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; в) відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов'язків з метою зловживання ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача належним чином користуватися своїми процесуальними правами та виконувати свої процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, представник позивачки не заперечує проти ухваленні заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд розглядає справу у відсутність відповідача ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 4750 доларів США, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.08.2015 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після реєстрації шлюбу 24.07.1992р. змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 ».
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику.
Наявність між сторонами відносин щодо позичення грошових коштів підтверджується наявним у позивачки ОСОБА_1 оригіналом розписки, яка підтверджує як факт отримання відповідачем ОСОБА_2 коштів за договорому розмірі вказаного в розписці.
Факт знаходження оригіналу розписки у позивачки ОСОБА_2 підтверджують наявність невиконаного боргового зобов'язання відповідача перед позивачкою.
Зобов'язання, як зазначено в ст. 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК).
У спірному правочині між сторонами винятки з цього правила не встановлювались.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, згідно зі ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 до теперішнього часу грошове зобов'язання не виконав, грошові кошти позивачці не повернув, тому слід стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки грошові кошти за розпискою у розмірі 4750 доларів США.
У відповідності зі ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки слід стягнути сплачений судовий збір.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 207, 524, 525, 526, 533, 631, 1046-1050 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу у розмірі 4750 доларів США /чотири тисячі сімсот п'ятдесят доларів США/
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1149 грн. 50 коп. /одну тисячу сто сорок дев'ять грн. 50 коп. /
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 08.12.2020 року.