Справа № 127/19428/20
Провадження № 2/127/3123/20
(ЗАОЧНЕ)
01.12.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
Позивач ОСОБА_1 у вересні 2020 року звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач з дитиною як внутрішньо переміщені особи проживають у м. Вінниці, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 529-5000240311 та № 529-5000240342 від 02.12.2019 року.
Однак відповідач добровільно матеріальну допомогу сину не надає та намагається ухилитись від свого обов'язку, як батька, встановленого с. 180 СК України.
У зв'язку з вищенаведеним позивач звернулася до суду та просила стягувати з відповідача на її користь на утримання сина аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи від дня подання позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали.
Представник відповідача надав суду заяву про відкладення справи на іншу дату, однак в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Суд враховує, що дана справа перебуває у провадженні суду з вересня 2020 року, тобто 3 місяці. Представник відповідача не скористався правом подати відзив на позовну заяву, клопотань про витребування чи долучення до матеріалів справи будь-яких додаткових доказів від нього також не надходило.
В зв'язку з цим суд, оскільки наявних у справі доказів достатньо для встановлення прав та взаємовідносин сторін та враховуючи те, що позивач не заперечує, відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_1 від 28.07.2012 року.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 від 21.10.2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 21.10.2013 року одружилися. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини « ОСОБА_4 ».
Позивач з дитиною, як внутрішньо переміщені особи проживають у м. Вінниці, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 529-5000240311 та № 529-5000240342 від 02.12.2019 року
У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» 17.05.2017 року № 2037-VIII внесено ряд змін та доповнень до Сімейного кодексу України, так зокрема внесено зміни в ч. 2 ст. 182 СК України та згідно даних змін передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд, визначаючись щодо стягнення аліментів, враховує те, що відповідач здорова, працездатна особа та може надавати матеріальну допомогу, протилежних доказів він не надав, встановивши, що із матір'ю дитина проживає більшість часу, а отже на ОСОБА_1 покладено більше турбот щодо утримання дитини, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дітей, взаємний обов'язок батьків по їх утриманню, встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, суд вважає справедливим та обґрунтованим визначити аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, тобто суд приходить до висновку про задоволення позову.
Судом враховані всі обставини, передбачені ст. 182 СК України. Аліменти в контексті ст. 191 СК України підлягають стягненню з дня звернення до суду, тобто з 04.09.2020 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 430 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141,160, 182, 199 СК України, ст.ст. 7, 10, 76-82, 89, 141, 142, 263-265, 273, 280-282, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.09.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя