Справа № 562/1816/20
"24" листопада 2020 р. Здолбунівський районний суд
Рівненської області
у складі : головуючого судді Мички І.М., за участю секретаря Кондратюк Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просить суд розірвати шлюб, зареєстрований між ними 03 вересня 2006 року у Здовбицькій сільській раді Здолбунівського районну Рівненської області, актовий запис №17 та стягнути аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі ј частки з усіх видів його заробітку ( доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини у певного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 06 вересня 2006 року сторони зареєстровували шлюб у Здовбицькій сільській раді Здолбунівського районну, Рівненської області , актовий запис № 17. Від шлюбу мають двох спільних дітей: сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка посилається на те, що спільне життя не склалося, сім'я фактично розпалась, подружжя припинили шлюбно-сімейні відносини та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, у зв'язку з чим позивачка просить розірвати шлюб.
Водночас просить стягнути аліменти на утримання дітей, які проживають разом з нею та перебуває на її утриманні . Батько дитини не в повній мірі турбується за їх станом здоров'я , фізичним, духовним та моральним розвитком а також не бере участі у матеріальному забезпеченні. Позивачка витрачає кошти на продукти харчування, догляду, одяг та ліки, тому просить стягнути з відповідача в сумі ј частки з усіх видів його заробітку ( доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Позивачки в судове засідання не з'явилася надала заяву в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, розгляд справи просила провести без її участі.
Відповідач в судове засідання не з» явився,нгадав суду заяву в якій позовні вимоги визнав розгляд справи просив провести без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Згідно з ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя . Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 03.09.2006 року у Здовбицькій сільській раді Здолбунівського районну Рівненської області, актовий запис №17.
Шлюбні стосунки подружжям припинені, оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги пояснення сторін, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Позовна вимога щодо стягнення аліментів підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні, тому їй одній важко матеріально утримувати дітей.
Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Зазначене підтверджується п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Враховуючи викладене, та той факт , що відповідач є працездатною особою , має постійних дохід та водночас визнав позовну вимогу про стягнення аліментів суд вважає, що позовна вимоги про стягнення аліментів підлягає до задоволення.
Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при поданні позову до суду про стягнення аліментів, то суд на підставі ч. 2 ст. 133, ч. 1,2, 6 ст. 141 ЦПК України, стягує ці витрати з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 80, 84, 109, 110, 180, 181,182, 183, 272 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03.09.2006 року у Здовбицькій сільській раді Здолбунівського районну Рівненської області, актовий запис №17.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,жителя АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 жительки АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дітей: сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частки з усіх видів його заробітку ( доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 27 липня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 840 (сімсот сорок гривень ) гривень 80 копійок.
Рішення в частині стягнення платежу аліментів в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Мичка І.М.