Справа № 344/13630/19
Провадження № 2/344/903/20
03 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.,
секретаря Грегулецької Х.І.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
в провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області знаходиться вказана цивільна справа.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Адвокатом Атаманюк В.М. подано до суду клопотання про відкладення судового розгляду, в зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні. Адвокатом Романенчук А.В. подано до суду клопотання про відкладення судового розгляду, в зв'язку з перебуванням на лікарняному. Належних та допустимих доказів в підтвердження підстав неявки в судове засідання адвокатами до клопотань не долучено. Також, судові засідання з розгляду цивільної справи неодноразово відкладено в зв'язку з неявкою сторін за клопотаннями адвокатів аналогічного змісту, таким чином клопотання представників сторін не обґрунтовано належними правовими підставами.
До суду подано заяву про затвердження мирової угоди, складену та підписану адвокатами Атаманюк В.М. та Романенчук А.В.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Сторони склали мирову угоду, відповідно до якої домовились, що кожному з них належить на праві приватної власності по 1/2 частки квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 та по 1/2 частки автомобіля «Audi», моделі «А4» 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно п.8 мирової угоди зазначено, що наслідки укладення мирової угоди та наслідки закриття провадження сторонам відомі та зрозумілі.
Згідно п. 2 ч.5 ст.12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 7 ст.49 ЦПК України встановлено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмету спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Отже, виходячи з аналізу вказаної норми, мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи на підставі взаємних поступок, у якій сторони розподіляють лише їхні спірні процесуальні права та обов'язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є закриття провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов'язків сторін.
Крім того, вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд враховує, що укладення мирової угоди є одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи.
Згідно ч. 2 статті 207 ЦПК України передбачено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.4 ст.207 ЦПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд повинен з'ясувати, чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону та перевірити, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Так, ч.5 ст.207 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі, якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не сторін), суд визнає мирову угоду та закриває провадження у справі.
В свою чергу процесуальним законом покладено на суд обов'язок роз'яснення правових наслідків закриття провадження відповідній стороні спору, а не її представнику.
Також у мировій угоді відсутнє зазначення, що ні в процесі укладення, ні в процесі виконання мирової угоди не були та не будуть порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі і держави.
Жодного доказу про право власності на спірний автомобіль суду не надано.
Жодного релевантного доказу щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно на час вирішення спору суду не надано.
Жодного доказу щодо відсутності обтяжень, обмежень прав власника суду не надано, доказу відсутності прав третіх осіб на спірне нерухоме майно на час вирішення спору суду не надано.
В свою чергу відповідні факти підлягають встановленню на основі доказів за системою реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Для затвердження мирової угоди сторони зобов'язані надати суду докази на встановлення відповідних обставин.
Відповідно до змісту СК України подружжя не обмежено в укладенні між собою договорів. У разі відсутності між сторонами провадження спору щодо реалізації їх прав вони зобов'язані використовувати встановлені законом безспірні форми оформлення прав, оскільки відповідно до Конституції України юрисдикція суду поширюється на юридичний спір; судом не здійснюється посвідчення фактів щодо домовленостей сторін, оскільки такі дії здійснюється органом, що визначений положеннями Закону України «Про нотаріат».
Таким чином заяву не обґрунтовано належними правовими підставами.
Відповідно до зазначеного суд, -
в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Бородовський