Справа № 195/1349/20
2/195/317/20
03.12.2020 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Кондус Л.А., при секретарі - Музичук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Томаківка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Селянського (фермерського) господарства “Світлана” (с.Топила, вул. Стадіонна, 12 Томаківського району Дніпропетровської області) про розірвання договору оренди земельної ділянки,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Селянського (фермерського) господарства “Світлана” про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги тим, що позивач у даній справі являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,120 гектарів, кадастровий номер 1225485500:01:004:0097, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ № 137598 (виданого їй 10 грудня 2002 року), що розташована на території Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.
Зазначену земельну ділянку позивач передала в оренду СФГ «Світлана» строком на 20 (двадцять) років згідно з Договором оренди від 23.12.2008 року, термін дії якого закінчується 01.11.2028 року (далі Договір). З боку СФГ «Світлана» позивачу запропонував укласти Договір особисто голова господарства ОСОБА_2 .
Відповідач на підставі вказаного договору оренди (п.4.4) зобов'язався сплачувати позивачу щорічно не пізніше 01 грудня поточного року орендну плату.
Згідно п.4.1. Орендна плата сплачується орендарем (відповідачем) щорічно у розмірі 1,5 % від вартості земельної ділянки, тобто 836,28 грн. Фактично пункт 4.1 договору оренди має декларативний характер і не породжує взаємних прав та обов'язків сторін та зазначений в договорі на виконання вимог Указу Президента України № 92/2002 від 02.02.2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», де визначено: «Визнати одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово - економічного стану орендаря».
Згідно Договору п. 4.2. розмір орендної плати є договірним і складає:
- виплата у грошовій формі становить: 836,28 грн.;
- у натуральній формі становить: фуражне зерно - 1900 кг, соняшник - 100 кг, цукор - 40 кг, солома з доставкою - 1 тонна;
- відробіткова форма: оранка земельної ділянки особистого селянського господарства - 0,25 га.
Умови п. 4.2. Договору викладені таким чином, що не передбачають альтернативної плати за землю, а поєднують грошову, натуральну та відробіткову форми орендної плати, що не суперечить ст. 22 Закону України «Про оренду землі» (чинного у 2008 році).
Проте, починаючи з 2016 року, відповідач взагалі в повному обсязі не виплачує орендної плати.
Позивач неодноразово зверталася до представників СФГ «Світлана» з метою отримання належної їй решти орендної плати в грошовій формі, грошового еквівалента відробіткової форми, проте її звернення залишилися без задоволення.
Відповідно з боку «Орендаря» має місце систематична несплата орендної плати.
Згідно з положенням п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного Кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Відповідно у позивача з СФГ «Світлана» виник спір щодо сплати орендної плати по Договору, який шляхом переговорів не вирішується і тому, згідно положень статті 35 ЗУ «Про оренду землі», розділу 12 Договору, позивач змушена звернутися до суду.
Представник позивача подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, при цьому наполягає на позовних вимогах.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження , суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін - не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов належить задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії РЗ № 137598 (виданого їй 10 грудня 2002 року) являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,120 гектарів, кадастровий номер 1225485500:01:004:0097, що розташована на території Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.
Позивач 01.08.2005 року уклала шлюб і відповідно змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7).
23.12.2008 року між сторонами у справі укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки площею 6,120 гектарів строком на 20 років, який 10.12.2010 року зареєстровано Томаківським відділом ДРФ Центру ДЗК, про що в Книзі записів державної реєстрації догорів оренди землі вчинено запис за №041013400883. Відповідно до п.3.1. Договору термін закінчення дії цього Договору встановлюється до 01 листопада 2028 року.
Згідно п.4.1. Орендна плата сплачується орендарем (відповідачем) щорічно у розмірі 1,5 % від вартості земельної ділянки, тобто 836,28 грн. Фактично пункт 4.1 договору оренди має декларативний характер і не породжує взаємних прав та обов'язків сторін та зазначений в договорі на виконання вимог Указу Президента України № 92/2002 від 02.02.2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», де визначено: «Визнати одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово - економічного стану орендаря».
Згідно Договору п. 4.2. розмір орендної плати є договірним і складає:
- виплата у грошовій формі становить: 836,28 грн.;
- у натуральній формі становить: фуражне зерно - 1900 кг, соняшник - 100 кг, цукор - 40 кг, солома з доставкою - 1 тонна;
- відробіткова форма: оранка земельної ділянки особистого селянського господарства - 0,25 га.
Умови п. 4.2. Договору викладені таким чином, що не передбачають альтернативної плати за землю, а поєднують грошову, натуральну та відробіткову форми орендної плати, що не суперечить ст. 22 Закону України «Про оренду землі» (чинного у 2008 році).
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції чинній на час укладення договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.
Тобто зазначеним пунктом Договору поєднано всі три форми орендної плати, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Як зазначає позивач, починаючи з 2016 року, відповідач взагалі в повному обсязі не виплачує їй орендної плати.
Відомостей про сплату орендної плати у період з 2016 по теперішній час справа не містить.
Відповідно з боку «Орендаря» має місце систематична несплата орендної плати.
Згідно з положенням п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного Кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Водночас у пункті д) ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Таким чином, СФГ “Світлана” не спростовано фактів виплати ОСОБА_1 з 2016 року своєчасно та систематично орендну плату за земельну ділянку, на підставі укладеного між ними договору про оренду землі від 23.12.2008 року, що є підставою для розірвання договору оренди землі у зв'язку із порушенням відповідачем його умов.
Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з того, що саме на відповідача у справі покладено обов'язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов'язання за договором оренди з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов'язання, позов підлягає задоволенню. СФГ “Світлана” не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату за 2016-2019 роки у строки та на умовах, що встановлені договором оренди, не доведено відсутності вини у порушенні зобов'язання щодо внесення орендної плати та прийняття заходів щодо внесення орендної плати за договором оренди щороку. Порушення відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні договору.
Відповідно до ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, представник позивача просить суд не відшкодувати позивачу судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 9, 83, 229, 235, ч.2 ст.247, 258-259, 265 , 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 651 ЦК України, ст.ст. 124, 141, ст.ст. 1, 13, 21, 24, 32 Закону України «Про оренду землі», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Селянського (фермерського) господарства “Світлана” (с.Топила, вул. Стадіонна, 12 Томаківського району Дніпропетровської області) про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити.
Розірвати договір оренди земельної ділянки (Договір), кадастровий номер 1225485500:01:004:0097, від 23.12.2008 року (зареєстрований 10.12.2010 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 041013400883), укладений між ОСОБА_5 , яка в Договорі зазначена за дошлюбним прізвищем « ОСОБА_3 », та СФГ «Світлана» (іден. код № 31037271, юридична адреса: 53571, вул. Стадіонна, 12, с. Топила, Томаківського району Дніпропетровської області) та одночасно припинити речове право, по зазначеному Договору, зареєстроване відповідно до законодавства.
Сплачений ОСОБА_5 по справі судовий збір в сумі 840,80 грн. залишити в дохід держави, звільнивши від відшкодування таких витрат Селянське (фермерське) господарство “Світлана” .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.
Згідно ч 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення - 07.12.2020 року.
Суддя: Л. А. Кондус