Справа № 364/1416/19
Провадження № 2/364/57/20
30.11.2020 р. Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л. А.,
при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.
за участю:
представника Позивача Назаренко М.В. (довіреність від 05.06.2020 р. № 2325-К-О),
Відповідач - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
(далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»)
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
До Володарського районного суду Київської області 03.12.2019 р. надійшов зазначений позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 17.12.2014 р. № б/н у загальному розмірі 25 680,89 грн.
На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивач за довіреністю у позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеної з Відповідачем Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості від 17.12.2014 р. ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 9 011,08 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом; погашення мало здійснюватися - 1 до 25 числа кожного місяця. Також Відповідач, підписавши зазначену Генеральну угоду, підтвердила свою згоду на те, що ця Генеральна угода разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитний договір. Позивач свої зобов'язання за зазначеним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит у встановленому договором розмірі. Проте Відповідач не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено в доданому до позовної заяви Розрахунку заборгованості. У зв'язку з цим станом на 13.11.2019 р. Відповідач має перед Позивачем заборгованість на загальну суму 25 680,89 грн., що складається з такого:
- 8 481,05 грн. - заборгованість за кредитом («тіло» кредиту);
- 6 437,46 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
- 9 168,28 грн. - заборгованість за пенею;
- 1 594,10 грн. - штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди.
Ухвалою суду від 26.12.2019 р. відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними матеріалами (у порядку письмового провадження), роз'яснено право сторін подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також роз'яснено визначені статтею 275 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) строки розгляду справи - не пізніше 24.02.2020 р. (а.с. 56-58).
Через неотримання Відповідачем зазначеної ухвали суду та копій позовної заяви з доданими до неї документами, що повернулися до суду з відміткою «не проживає за даною адресою» (а.с. 62-63) ухвалою суду від 31.01.2020 р. змінено порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження з викликом сторін з метою забезпечення Відповідача про розгляд справи із застосуванням правових механізмів, визначених у статті 128 ЦПК України, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18.02.2020 р. (а.с. 64-66), відкладений на 11.03.2020 р. через неявку усіх учасників справи.
Разом з тим, до суду 17.02.2020 р. надійшов відзив Відповідача ОСОБА_1 із запереченнями проти задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зокрема, із зазначенням про відсутність жодних кредитних відносин між сторонами ані в минулому, ані на сьогодні (а.с. 79-84), до відзиву додано підтвердження його направлення Позивачеві 15.02.2020 р. (а.с. 76-78).
У судове засідання 11.03.2020 р. сторони та/або їх представники не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання належно повідомлені, що підтверджено відповідними поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 89-91); до суду 03.03.2020 р. від Відповідача наділо клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 92), 10.03.2020 р. - від представника Позивача за довіреністю Чепіги Д.О. (довіреність від 01.04.2019 р. № 1735-К-Н-О, а.с. 95) заява про відкладення судового засідання через необхідність отримання додаткового часу для надання доказів і пояснень по справі (а.с. 93-94).
Зважаючи на наведене ухвалою суду від 11.03.2020 р. судове засідання відкладено на 14.04.2020 р., повторно зобов'язано представника Позивача надати суду докази на підтвердження особи Відповідача, продовжено строки розгляду справи та, відповідно, продовжено сторонам строки подання заяви по суті справи (а.с. 98-99).
23.03.2020 р. через електронну пошту та 25.03.2020 р. поштою Позивачем подано до суду відповідь на відзив Відповідача (а.с. 109-125, 141-156), а 06.04.2020 р. через електронну пошту та 15.04.2020 р. поштою до суду подано Позивачем докази на підтвердження особи Відповідача, з якою укладався кредитний договір (а.с. 158-166, 177-181).
З урахуванням продовжених на час запровадження в Україні карантину процесуальних строків, зокрема строків подання заяви по суті справи, ухвалою суду від 14.04.2020 р. судове засідання відкладено на 25.05.2020 р., визначено Відповідачеві строк подання заперечення на відповідь Позивача (а.с. 170-171), подані до суду Відповідачем 21.05.2020 р. (а.с. 185-189).
Зважаючи на позиції сторін, викладені у згаданих заявах по суті справи, ухвалою суду від 25.05.2020 р. судове засідання відкладено на 24.06.2020 р., визнано обов'язковою явку представника Позивача із зобов'язанням надати суду для дослідження в судовому засіданні оригінал укладеної з Відповідачем Генеральної угоди, а також визнано обов'язковою явку Відповідача для дачі особистих пояснень по суті справи (а.с. 192-194).
Надалі судове засідання 24.06.2020 р. за клопотанням представника Позивача через неможливість у встановлений судом строк надати оригінал Генеральної угоди (а.с. 217) було відкладено на 25.08.2020 р., у подальшому за аналогічним клопотанням (а.с. 251) - на 06.10.2020 р.; судове засідання 06.10.2020 р. не відбулося через відсутність електропостачання в суді (а.с. 271, 272), призначено на 30.11.2020 р.
У судовому засіданні 30.11.2020 р. представник Позивача підтримала позовні вимоги, на виконання вимог суду надала оригінал згаданої Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукта кредитних карт від 17.12.2014 р. (а.с. 306-307), не наполягала на задоволенні поданого 25.11.2020 р. клопотання про огляд веб-сайту, зазначивши, що умови та правила надання банківських послуг, викладені на сайті, є ідентичними тим, що у роздрукованому вигляді додані до позовної заяви, а також про те, що ці Умови та правила не містять підпису Відповідача про ознайомлення з ними.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена, що підтверджена матеріалами справи, неодноразово подавала клопотання про розгляд справи без її участі, востаннє 26.11.2020 р. (а.с. 305).
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали справи й оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено, що Позивачем укладено з Відповідачем 17.12.2014 р. Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості (оригінал надано в судовому засіданні 30.11.2020 р., а.с. 306-307). Особа Позичальника (Відповідача) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначена з посиланням на паспортні дані Відповідача та ідентифікаційний номер (РНОКПП) НОМЕР_1 . Також суду на підтвердження особи Відповідача як Позичальника було надано копії двох паспортів громадянина України серії НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пологи Васильківського району Київської області (копія завірена за станом на 19.01.2009 р., а.с. 179-180), та серії НОМЕР_3 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки с. Пологи Васильківського району Київської області (копія завірена за станом на 17.12.2014 р., а.с. 180-181), що містять ідентичні відомості щодо імені та по батькові, дат і місця народження, зареєстрованої адреси місця проживання; ідентифікаційний код Позичальника, зазначений у згаданій Генеральній угоді від 17.12.2014 р. (РНОКПП НОМЕР_1 ) та в анкеті-заяві від 19.01.2009 р. (а.с. 9) також повністю співпадають.
Натомість Відповідачем до суду подавалися лише заяви по суті спору, а саме: 17.02.2020 р. - відзив (а.с. 79-84); 21.05.2020 р. - заперечення на відповідь Позивача на її відзив (а.с. 185-189); 30.06.2020 р. та 26.11.2020 р. - письмові пояснення (а.с. 227-231, 303-305). Проте до цих письмових заяв Відповідачем не додано жодних доказів на підтвердження її заперечень проти позову та, відповідно, на підтвердження факту укладання і підписання зазначеної Генеральної угоди, зокрема, Відповідачем не порушувалося перед судом питання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи її підпису на цій Генеральній угоді, не надано доказів щодо порушення перед уповноваженими органами питання щодо неправомірного використання її персональних паспортних даних або будь-які інші докази, не подавався зустрічний позов щодо визнання кредитного договору (Генеральної угоди) недійсною тощо.
Разом з тим, зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України; Так, суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України (частина друга статті 13 ЦПК України), на що неодноразово звертав увагу у своїх постановах Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
В ухвалі суду від 26.12.2019 р. про відкриття провадження в справі (а.с. 56-58) учасникам справи було роз'яснено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім встановлених законом випадків; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, третя, четверта статті 12 ЦПК України).
За таких обставин суд вважає, що Позивачем було надано суду достатньо доказів на підтвердження факту укладення саме з Відповідачем зазначеної вище Генеральної угоди від 17.12.2014 р., Відповідачем цей факт належними і допустимими доказами не спростовано.
Відповідно до умов укладеної 17.12.2014 р. Генеральної угоди (зокрема, а.с. 306-307) сторони узгодили зменшити по кредитному договору від 21.01.2009 р. розмір заборгованості, яка з дати підписання цієї Генеральної угоди становить 9 611,08 грн., дата остаточного погашення заборгованості - 31.12.2016 р. (пункт 1.1 Генеральної угоди). Згідно з пунктами 2.1, 2.2 цієї Генеральної угоди Банком (Позивачем) надано Позичальникові (Відповідачу) кредит у розмірі 9 011,08 грн. на строк 24 місяці - з 17.12.2014 р. до 31.12.2016 р. шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі у розмірі 9 011,08 грн. в обмін на зобов'язання по поверненню кредита, сплати відсотків у розмірі 1,5 % на місяць (1,5 % х 12 місяців = 18 % на рік); погашення здійснюється з 1 до 25 числа кожного місяця, щомісячний платіж 450,91 грн.; дата останнього погашення заборгованості має бути не пізніше 31.12.2016 р. Заборгованість з 32-го дня вважається простроченою, Позичальник сплачує штраф у розмірі 1 594,1 грн. При цьому графіку щомісячного погашення Відповідачем зазначеної заборгованості Генеральна угода не містить.
Як зазначено представником Позивача у судовому засіданні 30.11.2020 р. та підтверджено наданою суду випискою по рахунку Відповідача (зокрема, а.с. 151), останній платіж на погашення заборгованості внесено Відповідачем шляхом поповнення готівкою платіжної карти у терміналі самообслуговування в АДРЕСА_1 у розмірі 200 грн. 29.10.2019 р.
Таким чином, судом становлено, що Відповідач отримала у Позивача кредитні кошти у розмірі кредитного ліміту, встановленого на платіжну карту та який становить 9 011,08 грн., проте Відповідачем не виконано у повному обсязі взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки і порядку, визначених договором. Тому за станом на 13.11.2019 р. у Відповідача перед Позивачем склалася заборгованість, зокрема, з наведених вище сум заборгованості за «тілом» кредиту та відсотками за користування кредитом, а саме: за «тілом» кредита - 8 481,05 грн., що в межах наданого кредитного ліміту, та за відсотками - 6 437,46 грн.
Відповідно до норм частини першої статті 509, частини першої статті 525 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначеннями частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частинами першою, другою статті 10561 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Зважаючи на усе викладене та встановлені судом обставини, суд вважає, що Відповідач порушила умови кредитного договору - Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості від 17.12.2014 р. № б/н, укладеної нею з Позивачем, та не виконала у повному обсязі взяті на себе зобов'язання.
У зв'язку з цим суд вважає, що з Відповідача з огляду на заявлені позовні вимоги слід стягнути на користь Позивача заборгованість за «тілом» кредиту, що доведена Позивачем належними і допустимим доказами, - 8 481,05 грн., а також заборгованість за відсотками за користування кредитом - 6 437,46 грн.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки (пеня, штрафи), суд виходить з такого.
За визначеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За змістом статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Виходячи з аналізу наведених законодавчих норм, сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня); пеня й штраф є різновидами неустойки, тому стягнення одночасно двох видів неустойки за несвоєчасне виконання одного й того самого грошового зобов'язання суперечить статті 61 Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.
Такий висновок суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 31.10.2012 р. у справі № 6-47цс12, від 03.12.2014 р. у справі № 6-33270св14.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі № 6-2003цс15 зроблено також висновок, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Доповнюючи наведений висновок, Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 р. у справі № 664/2784/15-ц на підставі тлумачення статей 3 і 549 ЦК України дійшов висновок, що при виборі того, який саме вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України), а тому необхідно визначити, стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим з урахуванням їх розміру.
Зважаючи на наведені позиції Верховного Суду України та Верховного Суду, суд дійшов висновку про неможливість про неможливість одночасного стягнення з Відповідача пені у розмірі 9 168,28 грн. та штрафу у розмірі 1 594,10 грн., відтак з Відповідача на користь Позивача за порушення наведеного вище строку виконання зобов'язання, визначеного в Генеральній угоді від 17.12.2014 р., має бути стягнутий штраф у розмірі 1 594,10 грн. як такий, що є більш справедливим, виходячи із засад розумності та зазначеного розміру, підстави для стягнення пені, на думку суду, відсутні.
Водночас, вирішуючи наведене питання про те, який вид неустойки (штраф чи пеню) підлягає стягненню в цій справі, суд також бере до уваги, що зазначений розмір штрафу прямо передбачений умовами укладеної сторонами Генеральної угоди від 17.12.2014 р., а доказів ознайомлення Відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг Позивача (банку), де визначено загальний для клієнтів Банку розмір пені, матеріали справи не містять, відтак недоведений Позивачем належними і допустимими доказами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17).
Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності, про сплив якої Відповідач зазначала в згаданих вище заявах по суті справи, суд виходить з того, що згадана Генеральна угода від 17.12.2014 р. не містить графіку погашення кредиту, а визначає, як наводилося вище, строк надання кредиту 24 місяці (з 17.12.2014 р. до 31.12.2016 р.), дату останнього погашення заборгованості - 31.12.2016 р. (пункт 2.1 Генеральної угоди).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За визначенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постанові від 09.10.2019 р. у справі № 401/3136/16-ц, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк повернення кредиту й платежів за ним) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Отже, беручи до уваги наведене та враховуючи кінцевий строк повернення кредиту Відповідачем - 31.12.2016 р., визначений зазначеною Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості, суд дійшов висновку про те, що подання Позивачем позову 03.12.2019 р. відповідає загальному (трирічному) строку позовної давності.
Зважаючи на усе викладене вище, суд вважає доведеним наявність у Відповідача перед Позивачем заборгованості за договором та дійшов до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитом - 8 481,05 грн., відсотками за користування кредитом - 6 437,46 грн. та штрафу у розмірі 1 594,10 грн., що загалом складає 16 512,61 грн. (64,30 % від заявленої ціни позову), в іншій частині (щодо стягнення пені) у задоволені позову слід відмовити.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статей 3, 15, 16, 256, 257, 260, 261, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 610-612, 616, 626, 629, 634, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2-4, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) заборгованість за кредитним договором від 17.12.2014 р. № б/н у розмірі 16 512 (шістнадцять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 61 (шістдесят одна) коп.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094) судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 1 235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 20 (двадцять) коп.
Копії повного рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.
Повне рішення суду буде складено не пізніше 07.12.2020 р.
Повне рішення суду складено 07.12.2020 р.
Суддя Л. А. Макаренко