вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.11.2020м. ДніпроСправа № 904/3498/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 42 969 514 грн. 24 коп. за договором постачання природного газу від 04.10.2017 № 3295/1718-ТЕ-3 в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1
Представники:
від позивача: Овчарук О.О., довіреність № 14-533 від 27.12.2019, адвокат;
від відповідача: Кісілевич Є.Є., довіреність № 35/2020 від 07.09.2020, представник.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" заборгованість в сумі 42 649 241 грн. 27 коп., з яких: 33 897 683 грн. 66 коп. - основний борг, 2 723 447 грн. 60 коп. - пеня, 2 159 941 грн. 09 коп. - 3% річних, 3 868 168 грн. 92 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору постачання природного газу від 04.10.2017 № 3295/1718-ТЕ-3 в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ у березні 2018.
Ухвалою господарського суду від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 28.07.2020.
У підготовчому засіданні 28.07.2020 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що за спірний період несплаченою залишилась сума боргу у розмірі 34 153 090 грн. 24 коп., у той час як позивачем до стягнення заявлена менша сума основного боргу. Крім того, вважає, що розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснені з помилками і відрізняються від дійсних фактичних сум заборгованості, на які законом дозволено нараховувати дані господарські санкції. Також, законодавством України передбачено нарахування інфляційних втрат на суму боргу, але не передбачено нарахування інфляційних втрат на суму інфляційних втрат та доданої суми боргу. У зв'язку із цим відповідач надав контррозрахунок інфляційних втрат. До того ж, нарахування пені здійснено з квітня 2018 по 16.10.2018, а з його стягненням позивач звернувся через 1,5 роки, чим пропустив своє право на таке звернення. Проте договір не містить спеціальних умов щодо визначення порядку нарахування пені, отже такий порядок визначено законом, тобто не може перевищувати 6 місяців. Відповідач вказує, що позивачем при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат не враховано дію мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 у справі № 904/10198/15 про банкрутство АТ "Дніпровська ТЕЦ", який тривав з 17.12.2015 по 13.11.2018. Отже, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є незаконним в силу прямої заборони, встановленої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 70%, оскільки сума основного боргу за договором зменшилась майже на 70%; відповідач знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі, зокрема через заборгованість третіх осіб перед ним; відповідач має стратегічне значення та є виробником теплової енергії, що забезпечує життєдіяльність м. Кам"янське в осінньо-зимовий період; сума пені є надмірно великою та є додатковим прибутком позивача, який в таких складних умовах відповідач не в змозі виконувати. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду від 28.07.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів за клопотанням відповідача, підготовче засідання відкладено на 29.09.2020 для надання сторонами витребуваних судом документів.
10.08.2020 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій він зазначив, що під час розрахунку основного боргу було допущено технічну описку, у зв'язку із чим позивач має намір подавати до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог з новим розрахунком заборгованості. Позивач вважає, що методика розрахунку інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань за попередній період ("інфляція на інфляцію") є законною та обгрунтованою. Позивач стверджує, що пеня нарахована за 6 місяців в межах строку позовної давності, збільшеного сторонами у договорі до 5 років. Крім того, вказує, що дія мораторію, про яку веде мову відповідач, поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів та не поширює свою дію на зобов'язання поточних кредиторів, в тому числі щодо нарахування неустойки, й інших санкцій чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Оскільки у спірних правовідносинах, у розумінні абз. 8 ст. 1 та ч. 5 ст. 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що діяв на той час, позивач є поточним кредитором, дія мораторію, введеного ухвалою Господарського суду від 17.12.2015 у справі № 904/10198/15, на зобов'язання щодо нарахування та сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат не розповсюджується. Проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені заперечував, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
19.08.2020 на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій він зазначив, що під час розрахунку основного боргу було допущено технічну описку, у зв'язку із чим основний борг складає 34 153 090 грн. 24 коп. та з урахуванням цього позивачем виконано новий розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42 969 514 грн. 24 коп., з яких: 34 153 090 грн. 24 коп. - основний борг, 2 743 039 грн. 67 коп. - пеня, 2 176 033 грн. 42 коп. - 3% річних, 3 897 350 грн. 91 коп. - інфляційні втрати.
23.09.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог та заперечення на відповідь на відзив, в яких він не погодився із розміром перерахованих позивачем пені, 3% річних й інфляційних втрат та навів власний контррозрахунок інфляційних втрат. Просив суд відмовити в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 35 870 грн. 98 коп., зменшити розмір пені на 50%.
Ухвалою господарського суду від 29.09.2020 заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду; підготовче засідання відкладено на 06.10.2020 в межах строків, визначених для проведення підготовчого провадження для надання сторонами витребуваних судом документів.
05.10.2020 на електронну адресу суду та 06.10.2020 засобами поштового зв'язку до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких він просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у повному обсязі, та 3% річних, інфляційних втрат, розрахованих до 21.04.2019, з урахуванням контррозрахунку відповідача.
Ухвалою господарського суду від 06.10.2020 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 29.10.2020.
15.10.2020 на електронну адресу суду надійшли пояснення позивача щодо заперечень відповідача, в яких він зазначає, що у спірних правовідносинах, у розумінні абз. 8 ст. 1 та ч. 5 ст. 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що діяв на той час, позивач є поточним кредитором, а тому дія мораторію, введеного ухвалою Господарського суду від 17.12.2015 у справі № 904/10198/15, на зобов'язання щодо нарахування і сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат не розповсюджується.
22.10.2020 на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача на заперечення відповідача.
У судовому засіданні 29.10.2020 оголошено перерву до 24.11.2020.
У судовому засіданні 24.11.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; факт поставки природного газу; строк оплати; наявність часткової оплати; наявність прострочення оплати; наявність підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Так, судом встановлено, що 04.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке надалі перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль", яке надалі перейменоване в Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль", (споживач) укладено договір постачання природного газу № 3295/1718-ТЕ-3 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов”язується оплатити його на умовах договору.
Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 41079 тис. куб.м.
Пунктом 3.7. договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
За умовами п. 3.8. договору споживач зобов”язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС. Разом з копією такого акту споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані споживачем два примірника акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п. 3.9. договору постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою.
Згідно з п. 3.10. договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов”язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
У пункті 5.2. договору визначено ціну за 1000 куб.м природного газу.
Згідно з п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За умовами п. 7.2. договору споживач зобов"язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, передбаченому договором.
Відповідно до п. 8.2. договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 11.01.2018, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. договору він зобов”язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Згідно з п. 10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у березні 2018 природний газ на загальну суму 45 667 318 грн. 00 коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018, підписаним сторонами без будь-яких зауважень.
Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, здійснив оплату поставленого у березні 2018 природного газу у розмірі 11 514 227 грн. 76 коп., у зв"язку з чим заборгованість складає 34 153 090 грн. 24 коп.
Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.
На підставі положень п. 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 743 039 грн. 67 коп., за період з 26.04.2018 по 25.10.2018.
Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу за договором та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 176 033 грн. 42 коп., за період з 26.04.2018 по 31.05.2020, та інфляційні втрати у розмірі 3 897 350 грн. 91 коп., за період з травня 2018 по травень 2020.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору постачання природного газу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Враховуючи умови п. 6.1. договору, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений у березні 2018 природний газ у строк до 25.04.2018 включно.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем у березні 2018 природний газ у розмірі 11 514 227 грн. 76 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 34 153 090 грн. 24 коп.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34 153 090 грн. 24 коп. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 743 039 грн. 67 коп., за період з 26.04.2018 по 25.10.2018, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.2. договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 11.01.2018, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. договору він зобов”язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено.
Водночас, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%, оскільки сума основного боргу за договором зменшилась майже на 70%; відповідач знаходиться у скрутному фінансово-економічному становищі, зокрема через заборгованість третіх осіб перед ним; відповідач має стратегічне значення та є виробником теплової енергії, що забезпечує життєдіяльність м. Кам"янське в осінньо-зимовий період; сума пені є надмірно великою та є додатковим прибутком позивача, який в таких складних умовах відповідач не в змозі виконувати.
Позивач заперечував проти задоволення даного клопотання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Суд наголошує, що вказане питання вирішується з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги: статус відповідача, який має стратегічне значення для м. Кам"янське; окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем; сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення - суд дійшов висновку про необхідність застосування приписів ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та вважає за можливе зменшити суму пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, на 50%, а саме: до 1 371 519 грн. 84 коп.
Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає розумним і оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.
Крім того, суд зазначає, що штрафні санкції спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 176 033 грн. 42 коп., за період з 26.04.2018 по 31.05.2020, та інфляційних втрат у розмірі 3 897 350 грн. 91 коп., за період з травня 2018 по травень 2020, суд зазначає таке.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).
При обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
З огляду на таке, методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції). Даного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено, у зв"язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 176 033 грн. 42 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3 897 350 грн. 91 коп. підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 34 153 090 грн. 24 коп. - основного боргу, 1 371 519 грн. 84 коп. - пені, 2 176 033 грн. 42 коп. - 3% річних, 3 897 350 грн. 91 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.
Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат під час дії мораторію суд вважає безпідставними, оскільки у спірних правовідносинах, у розумінні абз. 8 ст. 1 та ч. 5 ст. 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що діяв на той час, позивач є поточним кредитором, а тому дія мораторію, введеного ухвалою Господарського суду від 17.12.2015 у справі № 904/10198/15, на зобов'язання щодо нарахування і сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат не розповсюджується.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості в сумі 42 969 514 грн. 24 коп. за договором постачання природного газу від 04.10.2017 № 3295/1718-ТЕ-3 в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 34 153 090 грн. 24 коп. (тридцять чотири мільйона сто п”ятдесят три тисячі дев”яносто грн. 24 коп.) основного боргу, 1 371 519 грн. 84 коп. (один мільйон триста сімдесят одна тисяча п"ятсот дев"ятнадцять грн. 84 коп.) пені, 2 176 033 грн. 42 коп. (два мільйона сто сімдесят шість тисяч тридцять три грн. 42 коп.) 3% річних, 3 897 350 грн. 91 коп. (три мільйона вісімсот дев”яносто сім тисяч триста п”ятдесят грн. 91 коп.) інфляційних втрат та 644 542 грн. 71 коп. (шістсот сорок чотири тисячі п”ятсот сорок дві грн. 71 коп.) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення пені у розмірі 1 371 519 грн. 83 коп. відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 07.12.2020
Суддя І.А. Рудь