проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"07" грудня 2020 р. Справа № 905/716/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від позивача - Мунтян О.М. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;
від відповідача - Мостовий М.В. (особисто), Борисова Т.В. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мостового Микити Вікторовича, м. Білозерське Донецької області вх. № 2694Д/З на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2020 р. у справі № 905/716/20 (суддя - Лейба М.О., повний текст складено та підписано 11.09.2020 р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл Ф Груп», м. Вишневе Київської області
до фізичної особи-підприємця Мостового Микити Вікторовича, м. Білозерське Донецької області
про захист права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та стягнення заборгованості
15.04.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл Ф Груп» (далі - ТОВ «Дабл Ф Груп», позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Мостового Микити Вікторовича (далі - ФОП Мостовий М.В., відповідач) про:
- заборону ФОП Мостовому М.В. здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг ТМ «Сирне королівство» у господарській діяльності без дозволу ТОВ «Дабл Ф Груп»;
- зобов'язання ФОП Мостового М.В. повернути ТОВ «Дабл Ф Груп» «Пакет рекомендацій» по веденню бізнесу «Сирне королівство»;
- стягнення з ФОП Мостового М.В. роялті за користування торговельною маркою в сумі 48 544,20 грн. за січень-березень 2020 року.
В обґрунтування позову ТОВ «Дабл Ф Груп» посилається на порушення відповідачем умов договору франчайзингу № 15/06/17-23Ф від 15.06.2017 р. шляхом заснування власного підприємства, яке веде аналогічний бізнес, що конкурує з бізнесом «Сирне королівство», а також на несплату відповідачем роялті з жовтня 2019 року.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивач заявою від 23.06.2020 р. збільшив позовні вимоги, вважаючи що роялті за користування ТМ «Сирне королівство» має бути сплачено відповідачем включно по 31.05.2020 р., тобто ще додатково за квітень та травень по 16 161,40 грн. за кожен місяць.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.07.2020 р. дана заява позивача прийнята до розгляду, подальший розгляд справи здійснений судом першої інстанції з її урахуванням.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.09.2020 р. позовні вимоги задоволено частково:
- закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання ФОП Мостового М.В. повернути ТОВ «Дабл Ф Груп» «Пакет рекомендацій» по веденню бізнесу «Сирне королівство» у зв'язку з відсутністю предмету спору;
- заборонено ФОП Мостовому М.В. здійснювати будь-яке використання знаку для товарів і послуг ТМ «Сирне королівство» у господарській діяльності без дозволу ТОВ «Дабл Ф Груп»;
- стягнуто з ФОП Мостового М.В. на користь ТОВ «Дабл Ф Груп» роялті за користування торговельною маркою в сумі 80 907,00 грн. та судовий збір в сумі 6 306,00 грн.
Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що з огляду на умови п. 11.5 договору франчайзингу № 15/06/17-23Ф від 15.06.2017 р. він не є припиненим до моменту підписання сторонами акту звірки про відсутність взаємозобов'язань, а на момент звернення позивача з позовом відповідач не повернув «Пакет рекомендацій» по веденню бізнесу та не сплатив роялті за січень-травень 2020 року, а також не дотримався умов порядку припинення договору та його наслідків.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020р.:
- апеляційну скаргу ФОП Мостового М.В. на рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2020 р. у справі № 905/716/20 задоволено частково;
- рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2020 р. у справі № 905/716/20 скасовано частково;
- відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ФОП Мостового М.В. на користь ТОВ «Дабл Ф Груп» роялті за користування торговельною маркою в сумі 80 907,00 грн., а також у стягненні судового збору за позовом в сумі 2 102,00 грн.;
- в решті рішення господарського суду Донецької області від 09.09.2020 р. у справі № 905/716/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У попередньому розрахунку судових витрат позивачем визначено суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Таку саму суму витрат позивач просив стягнути з відповідача і у заяві про збільшення позовних вимог.
09.09.2020 р. представником позивача адвокатом Мунтян О.М. заявлено клопотання про приєднання доказів щодо обсягу наданих послуг правничої допомоги, а саме:
- договору про надання правової допомоги б/н від 01.04.2020 р., укладеного між Мунтян О.М. та ТОВ «Дабл Ф Груп»;
- додаткової угоди від 01.04.2020 р. до цього договору;
- акту прийому-передачі виконаних послуг від 31.08.2020 р. на суму 19 617,76 грн.;
- копій квитанцій на підтвердження поштових витрат;
- копій залізничних квитків.
У судовому засіданні 09.09.2020 р. представником позивача було додатково заявлено ще про стягнення витрат на проїзд в сумі 643,18 грн. та витрат на представництво в цьому с/з в сумі 1 000,00 грн. Згідно з клопотанням (т. 2, а.с.115), загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, становить 21 260,94 грн.
Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2020 р. з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 910,24 грн.
Додаткове рішення обґрунтовано тим, що позивачем доведено належними доказами розмір судових витрат, понесених ним, на оплату цих послуг у задоволеній сумі, натомість частина витрат на поштові пересилання визнана судом першої інстанції недоведеною.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, ФОП Мостовий М.В. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення суду скасувати в частині задоволених вимог і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Дабл Ф Груп» у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник стверджує, що за відсутності доказів оплати послуг адвоката позивачем не доведено реальності понесення таких витрат.
Також відповідач не погоджується з віднесенням на нього витрат щодо проїзду адвоката та послуг підприємства поштового зв'язку.
У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 р. строк, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач та його представник у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду (додаткового рішення) першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2020 р. між адвокатом Мунтян О.М. та ТОВ «Дабл Ф Груп» укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат надає клієнту правову допомогу у провадженнях (цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних, про адміністративні правопорушення), які на час укладання договору пов'язані чи у подальшому можуть бути пов'язані з клієнтом, представництво його інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування та ін.
Пунктом 2.2.1 договору адвокату надано право захищати та/або представляти права та законні інтереси клієнта у господарських судах, в т.ч. в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідно до п. 3.2 договору, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата, оплата певних процесуальних дій), розмір та строки сплати гонорару визначаються за погодженням сторін та оформляються додатковою угодою до цього договору.
Додатковою угодою № 1 від 01.04.2020 р. до договору встановлено наступне:
п. 2 засади обчислення гонорару адвоката:
- п. 2.1: клієнт здійснює погодинну оплату роботи адвоката при роботі з документами виходячи з розрахунку 1 000,00 грн. за 1 годину;
- п. 2.2: кількість затрачених на виконання доручення годин визначається актами прийому-передачі виконаних послуг;
- п. 2.3: клієнт здійснює оплату роботи адвоката за участь у с/з із розрахунку 1 засідання - 1 000,00 грн. Оплата проводиться і за ті засідання, які були призначені та на які прибув адвокат, але вони не відбулися і були перенесені з причин, незалежних від адвоката.
п. 3.1: клієнт здійснює оплату поточних витрат адвоката (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо) на підставі наданих звітних документів про понесені витрати, а за об'єктивної неможливістю їх надати - на підставі ділового звичаю та домовленості між сторонами.
Відповідно до акту прийому-передачі виконаних послуг № 1 від 31.08.2020 р. на суму 19 617,76 грн. згідно з договором про надання правової допомоги від 01.04.2020 р. та додаткової угоди № 1 від 01.04.2020 р., адвокатом в період з 01.04.2020 р. по 31.08.2020 р. були надані, а клієнтом прийняті наступні послуги по господарській справі № 905/716/20:
1. здійснено вивчення наявних у клієнта матеріалів цивільної справи - 1 год. = 1 000,00 грн.
2. підготовлена та подана до суду позовна заява - 3 год. = 3 000,00 грн.
3. підготовлено та направлено до суду відповідь на відзив - 3 год. = 3 000,00 грн.
4. підготовлена та направлена до суду заява про збільшення позовних вимог - 0,5 год. = 500,00 грн.
5. підготовлені та направлені до суду додаткові письмові пояснення - 2 год. = 2 000,00 грн.
6. підготовлені та направлені до суду додаткові пояснення щодо розрахунку суми роялті - 3 год. = 3 000,00 грн.
7. здійснено представництво в с/з в ГСДО: 23.06.2020 р., 14.07.2020 р., 11.08.2020 р. - 3 = 3 000,00 грн.
8. витрачено на поштові послуги 451,90 грн.
9. витрачено на проїзд 3 665,86 грн.
Як зазначено вище, окремим клопотанням представник позивача додатково заявив про витрати на проїзд в сумі 643,18 грн. (на підтвердження чого надані залізничні квитки) та на представництво в с/з 09.09.2020 р. в сумі 1 000,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст.221 цього Кодексу, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному ч.2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.244 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, ним не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 3, 4 зазначеної статті встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, згідно з ч.4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Окрім того, судова колегія зауважує, що відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, необхідно брати до уваги наступне:
- відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі “Двойних проти України” від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
- відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу “розумного обґрунтування” розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Наразі, пропорційність є складовим елементом закріпленого ст.8 Конституції України принципом верховенства права, якому за змістом ч.1 ст.11, ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України має відповідати будь-яке судове рішення, тоді як покладання на сторону тягарю компенсації неспівмірного розміру понесених іншою стороною витрат на оплату послуг адвоката є несумісним із визначеним ч.1 ст.2 цього Кодексу завданням господарського судочинства, адже матиме фактичний наслідок, тотожний до накладання штрафу.
За вимогами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати (за винятком судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначено вище, витрати на професійну правничу допомогу законодавцем віднесено до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що поштові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача частково - лише у сумі 101,20 грн., а у відшкодуванні поштових витрат в сумі 350,70 грн. обґрунтовано відмовлено.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розумінні ч. 6 ст. 126 ГПК України відповідачем у суді першої інстанції не заявлено.
При цьому, приймаючи додаткове рішення, місцевим господарським судом залишено поза увагою, що у п. 1 акту прийому-передачі виконаних послуг № 1 від 31.08.2020 р. йдеться про вивчення наявних у клієнта матеріалів цивільної справи тривалістю 1 год. та вартістю 1 000,00 грн., а у попередньому абзаці цього акту міститься посилання на господарську справу № 905/716/20, у зв'язку з чим у відшкодуванні цих витрат на суму 1 000,00 грн. також слід відмовити.
Крім того, господарським судом Донецької області не враховано, що заявляючи додатково витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000,00 грн. за участь адвоката у с/з, яке відбулося 09.09.2020 р., позивачем не надано до матеріалів справи відповідного акту, який би засвідчував погодження клієнта на представництво його інтересів у цьому с/з та, відповідно, понесення ним додатково (після складання акту від 31.08.2020 р.) витрат у зазначеній сумі.
Такий акт (№ 2 від 10.09.2020р., т. 2, а.с.139) надісланий позивачем до суду лише 14.09.2020 р., відповідно, не міг бути врахований судом в якості доказу при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, відтак станом на 11.09.2020 р. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000,00 грн., понесені позивачем за представництво його інтересів у с/з 09.09.2020 р. не були підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим суду першої інстанції слід було відмовити у їх стягненні з відповідача.
Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 910,24 грн.
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об'єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено такий правовий висновок: витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.11.2019 р. у справі № 910/1586/18, положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Наведеними позиціями Верховного Суду спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача.
Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій сторони - ФОП Мостового М.В., яким не надано доказів виконання взятих на себе зобов'язань за договором франчайзингу від 15.06.2017 р., в т.ч. п .11.2 щодо припинення експлуатації бізнесу позивача протягом 1 місяця після отримання повідомлення позивача від 12.12.2019 р. про припинення цього договору, тому витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, в сумі 18 910,24 грн. покладаються на відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Отже, додаткове рішення від 11.09.2020 р. підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн., а в іншій частині підлягає залишенню без змін, відповідно, апеляційна скарга відповідача задовольняється апеляційним судом частково (у визначеній частині).
Судова колегія звертає увагу, що оскільки додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення суду від 09.09.2020 р., тому судовий збір при оскарженні додаткового рішення в апеляційному порядку відповідачем окремо не сплачувався, відтак, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційних скарг відповідача відображений в іншій постанові суду апеляційної інстанції від 07.12.2020 р.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мостового Микити Вікторовича на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2020 р. у справі № 905/716/20 задовольнити частково.
Додаткове рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2020 р. у справі № 905/716/20 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в сумі 2 000,00 грн.
В решті додаткове рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2020 р. у справі № 905/716/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 08.12.2020 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя С.В. Барбашова
Суддя Н.М. Пелипенко