проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"02" грудня 2020 р. Справа № Б-23/75-02(н.р.Б-7346/2-19)
Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю:
позивача - адвокат Абісов А.В., довіреність №14-496 від 20.12.2019 року; свідоцтво КВ №000210 від 21.05.2018 року;
відповідача - адвокат Сивак А.Ю., довіреність б/н від 10.01.2018 року, свідоцтво №1359 від 14.11.2005 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства НАК “Нафтогаз України” - адвоката Конопліцького І.В. (вх. №2998Х/1-18)
на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.10.2020 року у справі №Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19), постановлену в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Усатий В.О.), повний текст якої складено 16.10.2020 року
за позовом Публічного акціонерного товариства НАК “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5”, м. Харків
про стягнення коштів в межах справи про банкрутство ПрАТ “Харківська ТЕЦ-5”
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 року у справі №Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19), позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ТЕЦ-5" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 212 072,62 грн. - 3% річних; 2 163 174,26 грн. втрат від інфляції; в іншій частині вимог відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ТЕЦ-5" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 35628,71 грн. судового збору за звернення з позовом у справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.10.2020 року у справі №Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19) заяву (вх. 23746 від 12.10.2020 року) ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" про відстрочення виконання рішення задоволено; відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року у справі № Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19) до 01.05.2021 року.
Представник Публічного акціонерного товариства НАК “Нафтогаз України” - адвокат Конопліцький І.В з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 15.10.2020 року у справі та відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду у справі; витрати зі сплати судового збору покласти на боржника.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує таке.
Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву боржника про відстрочення виконання рішення у справі не здійснив належної оцінки доказів та обставин, що ускладнюють виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Відповідач не обґрунтував та документально не підтвердив обставин, з настанням яких поліпшиться його майновий стан.
Місцевий господарський суд не врахував, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у нього можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплати; боржник не надав доказів, які могли б підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Щодо повноважень апелянта діяти від імені Публічного акціонерного товариства НАК “Нафтогаз України”, апелянтом до апеляційної скарги додано в копіях: довіреність від 09.08.2019 року №14-325; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 04.11.2017 року.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.11.2020 року, на підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду №30 від 26.11.2010 року, з наступними змінами, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 року клопотання представника Публічного акціонерного товариства НАК “Нафтогаз України” - адвоката Конопліцького І.В. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства НАК “Нафтогаз України” - адвоката Конопліцького І.В. на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.10.2020 року у справі; відповідачу встановлено строк до 27.11.2020 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено
справу №Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19) до розгляду на "02" грудня 2020 року ; явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась; роз'яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.11.2020 року, у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А., на підставі п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Дучал Н.М.
26.11.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11650), в якому останній просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що відстрочення виконання рішення суду не порушить баланс інтересів сторін, а саме забезпечить досягнення мети виконання рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
У судовому засіданні 02.12.2020 року представник позивача просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 15.10.2020 року у справі та відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.12.2020 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 року у справі №Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19), позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ТЕЦ-5" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 212 072,62 грн. - 3% річних; 2 163 174,26 грн. втрат від інфляції; в іншій частині вимог відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ТЕЦ-5" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 35628,71 грн. судового збору за звернення з позовом у справі.
12.10.2020 року до господарського суду Харківської області надійшла заява ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5", в якій останнє просило відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року до 01.05.2021 року, в обґрунтування якої відповідач вказує на те, що боржник забезпечує виробництво теплової та електричної енергії; у жовтні 2020 року починається опалювальний сезон у місті Харкові та Харківській області, початок та забезпечення належного проведення якого повинно виконати, в тому числі, ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5", що зумовлює необхідність створення запасу палива, яким є природний газ та що потребує мобілізації ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" значного обсягу грошових коштів, а у разі примусового виконання рішення суду на початку опалювального сезону це може бути загрозою для створення відповідного запасу палива та призвести до зриву початку опалювального сезону. У травні 2021 року опалювальний сезон скінчиться, та крім того, боржник отримає розрахунок за надані послуги з теплопостачання, що надасть змогу належним чином та без загроз для роботи підприємства та територіальної громади здійснити виконання судового рішення.
15.10.2020 року господарським судом Харківської області постановлено оскаржувану ухвалу, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Таким чином, підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк.
Тобто, розстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Так, рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2020 року у справі № Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19) стягнуто з відповідача 212 072,62 грн - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 2 163 174,26 грн.
Таким чином, вказані суми є нарахуваннями на основну заборгованість на підставі ст. 625 ЦК України. При цьому, наявними в матеріалах справи документами підтверджується сплата ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" АТ "НАК "Нафтогаз" суми основного боргу в повному обсязі.
Разом з тим, нарахування штрафних санкцій складають не більше 3% від загального розміру погашеної відповідачем суми основної заборгованості за договором № 1899/14-БО-32 від 19.12.2013 року.
Місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 року у справі № 908/1884/19, де, окрім іншого, вказано на те, що при вирішенні питання про надання відстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК України суд має враховувати ту обставину, що предметом спору між сторонами є виключно суми нарахувань на погашену основну заборгованість.
На підставі п. 5 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, п. 7.9.4 "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж", затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року № 71, п. 9.7 ДБН В.2.5-39:2008 "Теплові мережі", включення систем опалення здійснюється власниками теплових господарств за узгодженням з теплопостачальними організаціями за умови, якщо протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря не перевищує +8 С. Рішення про початок опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями.
Боржником до заяви про відстрочення виконання рішення суду додані розпорядження Харківської обласної державної адміністрації та Харківського міського голови стосовно сезонів 2018/2019 років, 2019/2020 років.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що є обґрунтованими припущення відповідача щодо того, що опалювальний сезон у місті Харкові та області, проведення якого повинен, в тому числі, забезпечувати боржник, повинен розпочатись у жовтні 2020 року.
Згідно з п. 11 Положення № 867 виробник теплової енергії для постачання природного газу повинен, зокрема, виконувати таку умову як досягнення станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівня розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) не нижче 90 відсотків ( у період з 01.10.2019 року до 01.05.2021 року - не нижче 60 відсотків).
За умовами п. 5.1 запропонованих позивачем до укладення договорів постачання природного газу на опалювальний період 2020/2021 років передбачено обов'язок ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" здійснювати оплату природного газу виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду з остаточним розрахунком до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно п. 3.2.3 "Положення про порядок оцінки готовності об'єктів електроенергетики до роботи в осінньо - зимовий період", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 07.07.2006 року № 231, для теплових електроцентралей, для яких основним паливом є газ, в якості умови готовності до роботи в опалювальний зимовий період визначено утворення десятиденного запасу мазуту для забезпечення їх роботи мінімальним складом генеруючого обладнання.
Таким чином, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що примусове виконання рішення на початку опалювального сезону може вплинути на дотримання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" належного рівня розрахунків за природний газ, що, в свою чергу, матиме наслідком невидачу постачальником номінацій, припинення газопостачання (транспортування, розподілу природного газу) та поставити під загрозу початок та проведення у місті Харкові та області опалювального сезону 2020-2021 роки.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 статті 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" для забезпечення надійної роботи ОЕС України належної якості електричної енергії функціонує єдиний ринок допоміжних послуг. На ринку допоміжних послуг надаються послуги для забезпечення: регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів підтримки частоти (первинне регулювання); резервів відновлення частоти (вторинне регулювання); резервів заміщення (третинне регулювання); підтримання параметрів надійності та якості електричної енергії в ОЕС України, а саме: послуги з регулювання напруги та реактивної потужності; послуги із забезпечення відновлення функціонування ОЕС України після системних аварій.
На підставі абз. 2 ч. 6 ст. 69 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач в якості виробника електричної енергії має обов'язок надавати допоміжні послуги.
Згідно з відомостями офіційного веб-сайту НЕК "Укренерго", робота ОЕС України характеризується дефіцитом забезпечення резервами (пропозиції допоміжних послуг).
Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що примусове виконання на початку опалювального сезону рішення суду у справі може призвести до втрати боржником необхідного резерву (ресурсу), розбалансування його систем, зупинення електроустановок, втрати можливості належним чином здійснювати взяті на себе зобов'язання та виконання обов'язків, що поставить під загрозу дотримання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" функцій постачальника допоміжних послуг та нормальне функціонування ОЕС України.
Наведені для надання відстрочення виконання рішення суду посилання ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" підстави щодо введення постановою НКРЕКП № 766 від 08.04.2020 року необґрунтованих цінових обмежень на вартість послуг балансування можуть мати негативний вплив на фінансовий стан боржника.
Окрім того, присуджені до стягнення у справі грошові кошти не є основним боргом, а є лише інфляційними втратами та 3% річних; основний борг сплачений ПрАТ" Харківська ТЕЦ-5" АТ "НАК "Нафтогаз України", присуджені до стягнення штрафні санкції складають не більше 3% від суми основного боргу (який як зазначено сплачено боржником); станом на момент звернення із заявою про відстрочення виконання рішення боржник потребує акумуляції значної суми грошових коштів, необхідних йому для організації та належного початку опалювального періоду в місті та області.
А тому, господарський суд першої інстанції, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, дійшов вірного висновку про задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Аргументи апелянта на те, що відповідачем не обґрунтовано та документально не підтверджено обставин, з настанням яких поліпшиться його майновий стан, не приймаються з огляду на те, що матеріали справи містять докази, які свідчать про ймовірність встановлення основному покупцю теплової енергії, яка виробляється відповідачем з природного газу позивача - КП “Харківські теплові мережі”, нових тарифів, які забезпечать відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та дозволяють збільшити рівень розрахунків з відповідачем.
Також, є достатнім доказом можливості погашення в період відстрочення виконання рішення заборгованості ДП “Енергоринок” перед відповідачем, положення Закону України “Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилась на оптовому ринку електричної енергії” від 17.06.2020 року №19-ІХ, метою якого є повне погашення заборгованості, що утворилась на оптовому ринку електричної енергії України та який визначає заходи, алгоритм щодо погашення такої заборгованості та механізм проведення взаєморозрахунків.
А отже, відповідачем надано належні та допустимі докази в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України можливості поліпшення його майнового стану.
З підстав викладених вище, не приймаються і аргументи апелянта на те, місцевий господарський суд не врахував, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у нього можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплати; боржник не надав доказів, які могли б підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Місцевим господарським судом вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі № 33/229-04, де, між іншим, вказано на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Сулу України від 13.12.2012 року № 18-рп/20121.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № П-рп/2012): відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Отже, висновок місцевого господарського суду про відстрочення виконання рішення суду відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства НАК “Нафтогаз України” - адвоката Конопліцького І.В. (вх. №2998Х/1-18) залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 15.10.2020 року у справі № Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.12.2020 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя В.І. Сіверін
Суддя Н.М. Дучал