проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"07" грудня 2020 р. Справа № 917/492/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.,
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", м. Горішні Плавні, Полтавська область (вх. №1587 П/2),
на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2020 (повний текст складено 27.05.2020) у справі №917/492/20 (суддя Ціленко В.А.),
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро,
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", м. Горішні Плавні, Полтавська область,
про стягнення 28690,00 грн.,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" (надалі - ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр") про стягнення штрафу у сумі 28690,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на неправильне зазначення у залізничній накладній №44128247 маси вантажу у вагоні №67346841, який прямував зі станції Редути Південної залізниці на станцію Пласти Донецької залізниці, що є підставою для нарахування і стягнення з відправника вантажу (відповідача) штрафу у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення, тобто у сумі, яка заявлена до стягнення.
У відзиві на позов ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" заперечило проти позовних вимог, просило відмовити в їх задоволенні, при цьому посилалось на те, що: в акті загальної форми не вказано, що стало підставою для відщеплення вагону; маса вантажу визначалася на повірених тензометричних вагах, що виключає недовантаження; вага нетто вагону відповідала заявленій вазі у супровідній накладній; в порушення вимог п. 10 Правил складання актів, комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району і посилання на делегування такого підпису прийомоздавальнику не підтверджується штатним розписом про фактичну відсутність такої посади.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 26.05.2020 у справі 917/492/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача 28690,00 грн. штрафу, а також 2102,00 грн. судового збору.
Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується факт неправильного зазначення відповідачем у залізничній накладній №44128247 маси ватажу у вагоні №67346841, що суд визнав підставою притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення штрафу у сумі, заявленій до стягнення. Суд дійшов висновку, що комерційний акт №450003/268 від 16.10.2019 за спірним перевезенням залізниця склала із дотриманням вимог законодавства, зокрема Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (надалі - Правила складання актів), акт підписали уповноважені на його складання особи.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавскої області від 26.05.2020 у справі 917/492/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. За твердження апелянта місцевий суд помилково визнав належними доказами акт загальної форми №3898/т від 16.10.2019 та комерційний акт №450003/268/242 від 16.10.2019, а викладені заперечення відповідача по справі ПрАТ "РГК" у відзиві на позов - не суттєвими.
Апелянт доводить суду, що зазначений комерційний акт не може бути оцінено як належне підтвердження неправильного визначення маси вантажу, оскільки такий акт складено не уповноваженими особами, зокрема, цей документ не містить обов'язкового підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). З огляду на те, що позивачем не надано до матеріалів справи штатного розпису структурного підрозділу "Станція Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця", тому наданий позивачем наказ №8 від 03.01.2019, в якому наведена інформація про відсутність в штатному розписі посад працівників залізниці, не міг братись судом до уваги, оскільки позивачем не підтверджено актуальність цього документу станом на момент складення комерційного акту, тобто на 16.10.2019; більш того, позивачем не підтверджено, що обов'язки осіб, уповноважених відповідно до п. 10 Правил складання актів складати комерційні акти покладено на інших осіб чи робітників станції.
Крім того, на думку скаржника, комерційний акт від імені залізниці обов'язково має бути підписаний двома особами, що обіймають керівні посади та працівником станції, який особисто проводив перевірку, натомість, судом не надано належної правової оцінки тому факту, що робітник станції - прийомоздавальник ОСОБА_1 не є уповноваженою на складання таких актів особою.
З урахуванням наведеного, а також взявши до уваги той факт, що на станції призначення Пласти Донецької залізниці вага вагону №67346841 повторно не перевірялась з метою перевірки відповідність виявлених у комерційному акті даних, апелянт стверджує про допущені при складанні комерційного акту №450003/268 від 16.10.2019 порушення вимог п.п. 9, 10, 12 Правил складання актів, у зв'язку з чим, зазначений документ не міг братись судом першої інстанції як належний та допустимий доказ на підтвердження неправильного визначення відповідачем маси вантажу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 апеляційну скаргу ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2020 у справі №917/492/20 залишено без руху, встановлено апелянту строк на усунення недоліків, а саме: надати до суду докази направлення апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" у відповідності до вимог ст. 259 ГПК України.
04.08.2020 на адресу апеляційного суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із доказами направлення апеляційної скарги позивачу.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Позивач звернувся з майновою вимогою до відповідача, ціною позову у даній справі є сума у розмірі 28690,00 грн.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що у даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не є такою, що не може розглядатися в поряду спрощеного позовного провадження, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2020 у справі №917/492/20; встановлено учасникам справи строк до 20.10.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розгляд апеляційної скарги ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2020 у справі №917/492/20 ухвалено розпочати з 21.10.2020 без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 19.10.2020 від АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", позивач заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач посилається на обґрунтованість висновку місцевого суду, зважаючи на наступні обставини: на етапі відправлення вантажу залізниця має право, а не обов'язок перевіряти вантаж, при цьому у цих правовідносинах маса вантажу визначалась перевізником без участі представників залізниці, а сам вантаж було прийнято лише шляхом візуального огляду, у зв'язку з чим залізниця не могла знати про невідповідність масти вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не переоформлювались нові перевізні документи. На думку позивача, твердження апелянта про допущені при оформленні комерційного акту порушення є безпідставними, оскільки зазначений документ оформлений за підписом трьох осіб, перелік яких визначено у пункті 10 Правила складання актів.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2020 у зв'язку із перебуванням на лікарняному судді Плахова О.В. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Межі перегляду справи в апеляційній інстанції, згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, полягають в тому, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила настпне.
Як встановлено місцевим господарським судом, не заперечується учасниками справи, та підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом апеляційної інстанції:
Згідно накладної №44128247 від 09.10.2019 зі станції Редути Південної залізниці ПАТ "Рижівський гранітний кар'єр" відправлено вагон №67346841 з вантажем "Щебінь гранитний" станція призначення Пласти Донецької залізниці, одержувач ТОВ "ДС ГІРОМ ГРУП".
У супровідній накладній №44128247 маса вантажу вказана: нетто 68 900 кг., тара 21800 кг. Маса вантажу визначена без участі представників залізниці, що підтверджується графою 24 перевізного документу, завантаження проводилось вантажовідправником, про що свідчить відмітка в графі 28 накладної.
В накладній також зазначено, що «щебінь гранітний завантажено не насипом поіменований в алфавіті ДП ДВРЗ - 2 ваг», вантаж розміщено та закріплено з НТУ від 22.12.2014 №36НПівд/2014, що відображено в графі 20 ТТН.
При прибутті вагону №67346841 на проміжну станцію Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці перевізником проведено комісійне переважування, під час якого виявлено, що маса вантажу в вагоні №67346841не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №2043 від 16.10.2019. В зазначеному акті вказано, що фактична маса вантажу нетто 62100 кг, що менше документу на 6800 кг, навантаження по горбоподібне, нижче бортів на 70-100 см, без поглиблень, складено актовий матеріал.
На підставі акту загальної форми №2043 від 16.10.2019, за результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці, складений комерційний акт №450003/268 від 16.10.2019, яким засвідчено, що при переваженні вагону в статичному режимі у присутності заст. ДС Клюєва А.С., робітниками станції АРВ Кузьміч Т.І. та прийомоздавальника ОСОБА_1 , на справних вагонних 150-тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол заводський №032, що пройшли держповірку 28.12.2018 виявилось: вага брутто - 83900 кг, тара за документом - 21800 кг, вага нетто - 62100 кг, що менше ваги, вказаної в документів на 6800 кг. Навантаження вантажу пагорбоподібне, нижче бортів на 70 -100 см, без поглиблень. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закритів. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Зав.вантажним двором за штатним розкладом немає.
Результати контрольного зважування занесені до Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах. Згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки вагонні ваги пройшли держповірку 28.12.2018.
У зв'язку із неправильним зазначенням у спірній залізничній накладній маси вантажу позивач на підставі ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати - 28690,00 грн. та звернувся з відповідним позовом до господарського суду першої інстанції.
Як вже зазначалось, Господарський суд Полтавської області 26.05.2020 ухвалив рішення у справі №917/492/20, яким позов задоволено у повному обсязі.
Приймаючи вказане рішення, місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про стягнення спірної суми штрафу, визнав доведеним факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у перевізних документах, що підтверджується комерційним актом №450003/268 від 16.10.2019, який, як встановлено місцевим господарським судом, складено відповідно до вимог законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Частиною 3 ст. 909 ЦК України унормовано, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 ГК України).
За змістом ст.ст. 2, 3 Статуту залізниць України цим Статутом визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Статтею 6 Статуту залізниць України унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
У статті 37 Статуту зазначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
У відповідності до положень цього статуту Мінтрансом були прийняті правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг” та “Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
З матеріалів справи вбачається, що правильність внесених відомостей до вказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці при перевірці залізницею було виявлено, що маса вантажу у вагоні №67346841 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що був складений акт загальної форми №2043 від 16.10.2019 та комерційний акт №450003/268 від 16.10.2019, у розділі "Д" якого вказано, що при переваженні вагону в статичному режимі, вага брутто - 83900 кг, тара за документом - 21800 кг, вага нетто - 62100 кг, що менше ваги вказаної в документі на 6800 кг.
Як також з'ясовано, завантаження вагону здійснювалось засобами відправника (ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр"), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника. За достовірність відомостей у накладній №44128247 з приводу маси вантажу відповідальність несе безпосередньо особисто відправник вантажу (в тому числі щодо маси вантажу), який при заповненні накладної зобов'язаний перевірити достовірність відомостей щодо маси вантажу.
Згідно статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст. 105 Статуту залізниць України).
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 зазначеного Статуту).
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт невірного зазначення відповідачем в залізничній накладній №44128247 маси вантажу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу штраф у розмірі 28690,00 грн на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України.
В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з висновком місцевого суду, при цьому посилається на те, що в порушення вимог пункту 10 Правил складання актів, комерційні акти не містять підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). За твердженням апелянта, у даному випадку має місце дефект форми спільного комерційного акту, у зв'язку з чим він є юридично неспроможним як засіб доказування зафіксованих в ньому обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може прийняти вищенаведені посилання апелянта до уваги, враховуючи наступне.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Правила складання актів затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.
Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.
Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акту.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/15, а також в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №905/2360/18, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Як свідчать досліджені судом матеріали справи, комерційний акт №450003/268 від 16.10.2019 складений та підписаний заступником начальника станції ОСОБА_2 , працівником станції, яка особисто здійснювала перевірку ОСОБА_3 та прийомоздавальником ОСОБА_1 .
У розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акту зазначено, що завідуючий вантажним двором за штатним розкладом відсутній.
В матеріалах справи міститься наказ начальника станції №8 від 03.01.2019, з якого вбачається, що з причин відсутності по штатному розкладу станції начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи на підписання комерційних актів, замість вищевказаних осіб було уповноважено прийомоздавальника ОСОБА_1 .
Посилання апелянта на те, що прийомоздавальник Здор Ю.Ю. не є виконуючим обов'язків начальника вантажного району, а тому не має повноважень замість нього підписувати комерційний акт не грунтуються на наведених положеннях п. 10 Правил скаладння актів, а також спростовуються наявними у справі доказами, якими підтверджуються, що вказаному працівнику залізниці надано право підписувати комерційні акти.
Крім того, наявною у справі Робочою інструкцією агента з розшуку вантажів та багажу передбачено, що агент з розшуку вантажів та багажу складає комерційні акти по виявленим випадкам неохоронних перевезень вантажу, організовує роботу по своєчасному розшуку вантажів за заявленими претензіями, обслуговує електронно-тензометричні ваги та здійснює зважування на електронно-тензометричних вагах вагонів, що потребують перевірки ваги в статистичному режимі, за результатами перевірки складає акти загальної форми тощо. Також вказаною робочою інструкцією встановлено, що агент з розшуку вантажів та багажу виконує зважування вагонів, що потребують перевірки ваги в статистичному режимі згідно Технологічного процесу ПКО станції.
Отже, судом з'ясовано, що до трудових обов'язків агента з розшуку вантажу та багажу Кузьміч Т.І. входить обов'язок здійснювати зважування вагонів, що підтверджується п. 2 ч. 1 та п. 15 ч. 2 її робочої інструкції.
Факт надання позивачем наказу начальника станції №8 від 03.01.2019 засвідчує його актуальність на час складання комерційного акта, а тому доводи апеляційної скарги про необхідність підтвердження відсутності посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) іншими доказами є безпідставним, як і необхідність доведення позивачем того, що обов'язки начальника покладено на інших осіб чи робітників станції, оскільки сам факт виконання працівником станції Кузьміч Т.І. та прийомоздавальником ОСОБА_1 керівного розпорядження є доказом прийняття його до виконання.
За змістом ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Згідно зі ст. 30 цього Кодексу працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі.
За таких обставин, судова колегія суддів погоджується з вірним висновком місцевого суду про те, що комерційний акт №450003/268 від 16.10.2019 підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Відносно інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне вказати про наступне.
З матеріалів справи вбачається, що при оформленні залізничної накладної №44128247 маса вантажу визначена саме вантажовідправником, що підтверджується графою 24 перевізного документу. І саме відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 68900 кг, а також те, що завантаження проводилося вантажовідправником, про що свідчить відмітка у графі 28 накладної. При цьому в накладній відповідачем відображено, що вантаж завантажено вантаж розміщено й закріплено згідно п. 3 гл. 14 Додатка 3 до СМГС (графа 20 накладної).
Отже, у вказаній накладній правильність внесених відомостей підтверджена відправником, тобто відповідачем, що відповідає вимогам п.2.3. Правил оформлення перевізних документів.
При цьому суд зазначає, що станція Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці є проміжною, фактично транзитною станцією, яка здійснювала контрольне переважування, а не приймала вантаж до перевезення або здійснювала видачу вантажу на станції призначення та яка, в силу ст.129 Статуту залізниць України, має право складати комерційні акти для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості, місць вантажу, багажу чи вантажобагажу з натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
З дослідженого в матеріалах справи комерційного акту вбачається відсутність слідів доступу до вантажу, виїмок, заглиблень, будь-яких слідів розкрадання та втрати вантажу під час перевезення вагонів, що, в свою чергу, підтверджує те, що саме відправник неправильно зазначив масу вантажу у спірній накладній.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України фактів, встановлених у розділі "Д", "Є" комерційного акта №450003/268 від 16.10.2019. В свою чергу в комерційному акті міститься відмітка залізниці призначення Пласти Донецької залізниці, відповідно до якої під час перевірки на станції призначення не було виявлено різниці між даними акта, складеного на проміжній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу.
Доводи апелянта про те, що на станції призначення неможливо було підтвердити правильність даних в комерційному акті без фактичної перевірки ваги вагонів спростовуються тим, що, по-перше, зазначені аргументи про те, що таке зважування не проводилось не підтверджено будь-якими докзами; по-друге, зазначені посилання не спростовують факт невірного зазначення маси вантажу у спірній накладній.
Враховуючи викладене, оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, факт зазначення останнім у залізничній накладній №44128247 неправильної маси вантажу, що є підставою відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України для відповідальності відповідача, як вантажовідправника - сплати штрафу в розмірі піятикратної провізної плати за всю відстань перевезення - 28690,00 грн.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПрАТ "Рижівський гранітний кар'єр" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2020 у справі №917/492/20 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" на рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2020 у справі №917/492/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 26.05.2020 у справі №917/492/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Т.Д. Геза
Суддя Л.М. Здоровко