вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" грудня 2020 р. Справа№ 910/17013/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Євсікова О.О.
Ходаківської І.П.
при секретарі Островерха В.Л.
за участю представників зазначених в протоколі від 01.12.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Скай Банк»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 (повний текст складено 03.08.2020)
у справі № 910/17013/19 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін»
до Акціонерного товариства «Скай Банк»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінвест Метал»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Орел Олени Володимирівни
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Товариство з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Скай Банк» про визнання виконавчого напису №1447, вчиненого 27.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел Оленою Володимирівною, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на час вчинення приватним нотаріусом Орел О.В. оскарженого виконавчого напису від 27.11.2019 не сплив встановлений законом 30-ти денний строк з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, оскільки звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави №06-1-07-23/3 від 02.11.2018 зареєстровано 05.11.2019, що підтверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №Р16412 від 14.11.2019, №Р16411 від 14.11.2019. Крім того, як вказує позивач, обов'язковою умовою для стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису є безспірність такої заборгованості. Так, строк кредитування сплинув 01.11.2019 згідно угоди-заяви про надання кредитної лінії №06-1-07-23 від 02.11.2018, а тому нарахування відповідачем відсотків за період з 02.11.2019 по 26.11.2019 у розмірі 3 795,82 грн та їх стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса законом не передбачено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2019 залучено до участі у справі №910/17013/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Орел Олену Володимирівну та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінвест Метал».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/17013/19 позов задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1447, вчинений 27.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел Оленою Володимирівною.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що стягувачем не дотримано вимог ч. 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 27 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не здійснено реєстрацію у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження у тридцятиденний термін до моменту вчинення виконавчого напису, що є достатньою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, судом встановлено, що нарахування банком заборгованості за простроченими процентами за кредитом за період з 02.11.2019 по 26.11.2019 не є безспірним, оскільки факт їх нарахування та включення до суми заборгованості, що є предметом звернення стягнення на рухоме майно позивача суперечить ст. ст. 625, 1050 ЦК України. Розмір нарахованої комісії за порушення умов договору застави не відповідає розміру, встановленому умовами угоди-заяви № 06-1-07-23 від 02.11.2018. Також відповідачем не вказано, яке саме порушення було вчинено позивачем, а розмір заборгованості є меншим, ніж розмір заборгованості, на який вчинено виконавчий напис.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерно товариство «Скай Банк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/17013/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ДК «Робін» у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не було враховано зміст публічного договору, укладеного між сторонами, оскільки згідно п.п. 4.5.2.4.4 - 4.5.2.4.5 публічного договору сторони погодили нарахування Банком процентів за користування кредитом по останній день повного погашення заборгованості. Щодо розміру комісії, то згідно угоди-заяви №06-1-07-23 від 02.11.2018 передбачений перелік комісій за порушення умов угоди, зокрема, комісія за порушення умов договору у розмірі 0,5% від розміру ліміту, який складає 455 000,00 доларів США, отже розмір комісії за порушення договору складає 2 275,00 доларів США.
Стосовно реєстрації предмету застави у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, то за вимогами Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріус при вчинення виконавчого напису повинен перевірити документи, що підтверджують безспірність заборгованості, перелік яких передбачений у постанові Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
На переконання апелянта, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не визначає, що порушення терміну реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 у справі №910/17013/19 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Скай Банк» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Ходаківської І.П., Демидової А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва 14.07.2020 у справі № 910/17013/19 та поновлено Акціонерному товариству «Скай Банк» зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Скай Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/17013/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.10.2020. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі №910/17013/19. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання до 25.09.2020.
25.09.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ДК «Робін» надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу АТ «Скай Банк». Позивач заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/17013/19 без змін, посилаючись на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, а тому враховуючи те, що строк кредитування сплинув 01.11.2019, нарахування відповідачем відсотків за період з 02.11.2019 по 26.11.2019 та їх стягнення за виконавчим написом нотаріуса законом не передбачено, а прострочки зі сплати процентів по кредиту не існувало.
Крім того, позивач, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного суду, яка викладена у постанові від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц, зазначає, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та реєстрацію в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінвест Метал» своїм правом, наданим ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалося, відзив на апеляційну скаргу до суду не надало. Лише в заяві, яку подано до Північного апеляційного господарського суду 25.09.2020, третя особа зазначила, що апеляційну скаргу АТ «Скай Банк» вважає такою, що не підлягає задоволенню, а тому третя особа просила відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/17013/19 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 у справі №910/17013/19 відкладено розгляд справи на 10.11.2020.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. на лікарняному з 03.11.2020, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/17013/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Скай Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/17013/19 прийнято до провадження вказаною колегією суддів. Розгляд апеляційної скарги по справі №910/17013/19 призначено на 01.12.2020.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2020 підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/17013/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Позивач та треті особи своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно вимог ст. 120 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1-4, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо). Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
02.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінвест Метал» (далі - позичальник) та Акціонерним товариством «Скай Банк» (далі - банк) укладено угоду-заявку № 06-1-07-23 про надання кредитної лінії (додаток №6 до Публічного договору про комплексне банківське обслуговування юридичних осіб та інших клієнтів, якою передбачено суму кредитного ліміту у розмірі 455 000,00 доларів США, фіксована процентна ставка - 10,5%; мета відкриття кредитної лінії - поповнення обігових коштів; строк погашення - 01.11.2019. (т. 1, а.с. 44).
Додатковою угодою № 1 від 30.11.2018 сторони погодили забезпечення кредиту: зокрема, в строк до 31.01.2019 надати в якості забезпечення майно - виробниче обладнання для виробництва палет. (т.1, а.с. 45).
Додатковою угодою № 2 від 31.05.2019 сторони обумовили графік зменшення ліміту - рівними частинами на 01.10.2019, 01.11.2019. (т.1, а.с. 46).
Згідно п. 4.5.2.4.4 Публічного договору Банк зобов'язується нараховувати проценти за користування кредитом за період з дня видачі кредиту по 28-ме число поточного місяця (включено), в подальшому з 29-го числа попереднього місяця (в лютому - 28-мого по 28-ме число поточного місяця (включно) (в лютому - по 27-ме, а також в день повного повернення кредиту, з урахуванням облікової політики банку. В кінці року проценти нараховуються по 31-ше грудня включно. (т.1, а.с. 147-167).
Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом кожного 29-го числа поточного місяця, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 4.5.2.5.3 Публічного договору).
02.11.2018 в забезпечення виконання зобов'язань по Угоді-заявці № 06-1-07-23 про надання кредитної лінії від 02.11.2018 з усіма змінами та доповненнями, та Публічного договору про комплексне банківське обслуговування юридичних осіб та інших клієнтів АТ «Скай Банк», між Акціонерним товариством «Скай Банк» (далі - заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін» (далі - заставодавець) укладено Договір застави № 06-1-07-23/З (далі - Договір застави). Так, за умовами Угоди-Заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінвест Метал» зобов'язане по 01.11.2019 повернути АТ «Скай Банк» кредит у розмірі 455 000,00 доларів США, сплачувати проценти, комісії та інші платежі, згідно умов Угоди-Заяви/Публічного/Кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього. (т.1, а.с. 47-54).
Предметом застави визначені наступні основні засоби (обладнання): Бревноподача для бревен 1979 р.в. інвентарний номер 12; Верстат для загострення Vollmer werke 7950 biberach/ris S (fabr/n 2237) інвентарний номер 77; Грейфер SBL 6241 інвентарний номер 17; Многопильний станок Paul мод. K2V800/370/310 з електрошарфом інвентарний номер 19; Многопильний станок Raimann мод. KS310 інвентарний номер 20; Ручний торцювальний маятниковий деревообробний верстат з дисковою пилкою типу KATT KND03a інвентарний номер 26; Стругальний деревообробний верстат Kolle 2-0 # 3153203 інвентарний номер 36; Розвідний верстат Vollmer Werke 7950 Biberach/ris S (fabr/n344) інвентарний номер 76; Верстат для заточування твердоспланих плит по всіх гранях Widma D-7902 інвентарний номер 75; Торцювальний деревообробний верстат з дисковою пилкою типу B3 KL5500 інвентарний номер 44; Чотирьохсторонній стругальний деревообробний верстат Weinig типу Prifimat 22N інвентарний номер 46; Чотирьохсторонній стругальний деревообробний верстат типу Unimat 17N інвентарний номер 46; Штабелювальний боковий навантажувач Irion інвентарний номер 47; Штабелювальний навантажувач Toyota інвентарний номер 48; Погрузчик вилковий Combifit C4000 інвентарний номер 71.
За згодою сторін заставна вартість предмета застави склала 4 249 426,00 грн (п. 1.3. Договору застави).
Згідно п.п. 2.3, 2.6, 2.10 Договору застави право стягнення кредиту за рахунок предмету застави заставодержатель набуває в разі: невиконання (повне або часткове) або неналежного виконання зобов'язання за угодою-заявою/публічним договором, забезпеченого заставою згідно з цим договором; невиконання (повне або часткове) або неналежне виконання застоводавцем умов цього договору; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави при невиконанні та/або неналежному виконанні позичальником умов угоди-заяви/публічного договору та/або заставодавцем на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством України. За рахунок заставленого майна, заставодержатель задовольняє свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, проценти, комісії (інші платежі) та штрафні санкції, передбачені угодою-заявою/публічним договором та чинним законодавством України, відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням зобов'язань, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
Право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя зокрема, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано повністю, або частково; невиконання позичальником/заставодавцем вимоги заставодержателя про дострокове повернення кредиту та повного виконання зобов'язань за угодою-заявою/публічним договором та (або) цим договором у строк, встановлений заставодержателем. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється у спосіб та порядок, визначеними заставодержателем, відповідно до чинного законодавства України, а саме (але не виключно): на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом набуття права власності заставодержателем на предмет застави (п. 4.1, 4.2 Договору застави).
Згідно п.п. 5.1, 5.2 Договору застави, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Договір припиняє чинність в разі виконання умов угоди-заяви/публічного договору та в інших випадках, передбачених цим договором та ст.ст. 28, 29 Закону України «Про заставу».
Заставодавець вважається належним чином повідомлений про порушення основного зобов'язання та/або порушення умов договору забезпечення, дострокове виконання кредитних зобов'язань, майбутнє звернення стягнення на майно, що виступає предметом забезпечення, та інше, якщо заставодержатель направив за допомогою поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення), у тому числі, коли повідомлення повернуто поштою через відсутність заставодавця за адресою, вказаною у розділі «Юридичні адреси сторін» цього договору, за закінчення терміну зберігання або з інших причин (п. 7.7 Договору застави).
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватне обтяження на майно: Бревноподача для бревен 1979 р.в. інвентарний номер 12; Верстат для загострення Vollmer werke 7950 biberach/ris S (fabr/n 2237) інвентарний номер 77; Грейфер SBL 6241 інвентарний номер 17; Многопильний станок Paul мод. K2V800/370/310 з електрошарфом інвентарний номер 19; Многопильний станок Raimann мод. KS310 інвентарний номер 20; Ручний торцювальний маятниковий деревообробний верстат з дисковою пилкою типу KATT KND03a інвентарний номер 26; Стругальний деревообробний верстат Kolle 2-0 №3153203 інвентарний номер 36; Розвідний верстат Vollmer Werke 7950 Biberach/ris S (fabr/n344) інвентарний номер 76; Верстат для заточування твердоспланих плит по всіх гранях Widma D-7902 інвентарний номер 75; Торцювальний деревообробний верстат з дисковою пилкою типу B3 KL5500 інвентарний номер 44; Чотирьохсторонній стругальний деревообробний верстат Weinig типу Prifimat 22N інвентарний номер 45; Чотирьохсторонній стругальний деревообробний верстат типу Unimat 17N інвентарний номер 46; Штабелювальний боковий навантажувач Irion інвентарний номер 47; Штабелювальний навантажувач Toyota інвентарний номер 48; Погрузчик вилковий Combifit C4000 інвентарний номер 71, 02.11.2018 було зареєстровано приватним нотаріусом Орел О.В. із забороною відчуження, обтяжувач: АТ «Скай Банк», боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін». (т.1, а.с. 57-58).
05.11.2019 до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено зміни, зареєстровано звернення стягнення 05.11.2019.
Відповідач звернувся до позичальника - ТОВ «Євроінвест Метал» та заставодавця/поручителя - ТОВ «ДК «Робін» із вимогою № 18-04/1903 від 02.10.2019, яка отримана 10.10.2019, щодо виконання зобов'язання за угодою-заявою, а саме: повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, штрафних/господарських санкцій та інших платежів, передбачених угодою-заявою та публічним договором, у розмірі станом на день погашення кредиту у 30-ти денний строк з моменту отримання цієї вимоги. Також даною вимогою банк висловив намір у випадку її невиконання у встановлений строк звернути стягнення на предмети застави, в тому числі, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, або набуття заставодержателем у власність. До вимоги долучено розрахунок заборгованості станом на 02.10.2019, в якій зазначив про наявність заборгованості станом на 02.10.2019, а саме: 277 500,00 доларів США - прострочена заборгованість; 277 500,00 доларів США - поточна заборгованість; 0,5% від розміру ліміту - комісія за порушення умов договору забезпечення, від розміру ліміту, що становить 2 275,00 доларів США. (т.1, а.с. 75-78).
27.11.2019 відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Орел О.В. із заявою № 24-02/2431 про вчинення виконавчого напису на договорі застави № 06-1-07-23/З від 01.11.2018, укладеному між позивачем та відповідачем, про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Євроінвест Метал» за період з 29.10.2019 по 26.11.2019 за Угодою-заявою № 06-1-07-23 від 02.11.2018. у сумі боргу всього 461 070,82 доларів США, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту за період з 02.11.2019 по 26.11.2019 у сумі 455 000,00 доларів США, 3 792,82 доларів США заборгованості за простроченими процентами по кредиту, 2 275,00 доларів США нарахованої комісії за порушення умов договору на 15 одиниць обладнання згідно переліку: Бревноподача для бревен 1979 р.в. інвентарний номер 12; Верстат для загострення Vollmer werke 7950 biberach/ris S (fabr/n 2237) інвентарний номер 77; Грейфер SBL 6241 інвентарний номер 17; Многопильний станок Paul мод. K2V800/370/310 з електрошарфом інвентарний номер 19; Многопильний станок Raimann мод. KS310 інвентарний номер 20; Ручний торцювальний маятниковий деревообробний верстат з дисковою пилкою типу KATT KND03a інвентарний номер 26; Стругальний деревообробний верстат Kolle 2-0 №3153203 інвентарний номер 36; Розвідний верстат Vollmer Werke 7950 Biberach/ris S (fabr/n344) інвентарний номер 76; Верстат для заточування твердоспланих плит по всіх гранях Widma D-7902 інвентарний номер 75; Торцювальний деревообробний верстат з дисковою пилкою типу B3 KL5500 інвентарний номер 44; Чотирьохсторонній стругальний деревообробний верстат Weinig типу Prifimat 22N інвентарний номер 45; Чотирьохсторонній стругальний деревообробний верстат типу Unimat 17N інвентарний номер 46; Штабелювальний боковий навантажувач Irion інвентарний номер 47; Штабелювальний навантажувач Toyota інвентарний номер 48; Погрузчик вилковий Combifit C4000 інвентарний номер 71. (т.1, а.с. 175-179).
До заяви долучено оригінал договору застави № 06-1-07-23/З від 02.11.2018, розрахунок боргу за кредитним договором станом 27.11.2019; виписки по рахунку боржника; оригінал вимоги від 02.10.2019 з відміткою про отримання боржником; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; засвідчену копію Публічного договору; засвідчену копію угоди-заяви № 06-1-07-23 від 02.11.2018 про надання кредитної лінії з додатками; засвідчену копію вимоги від 02.10.2019 з відміткою про отримання позивачем; засвідчену копію Статуту АТ «Скай Банк»; засвідчену копію наказу про призначення Голови правління АТ «Скай Банк».
27.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орел О.В. вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстр за № 1447), яким запропоновано стягнути на користь АТ «Скай Банк» заборгованість, що виникла за договором застави № 06-1-07-23/З від 02.11.2018, боржником за яким є позивач відповідно до умов якого банком прийнято в заставу основні засоби (обладнання) в кількості 15 одиниць: Бревноподача для бревен 1979 р.в. інвентарний номер 12; Верстат для загострення Vollmer werke 7950 biberach/ris S (fabr/n 2237) інвентарний номер 77; Грейфер SBL 6241 інвентарний номер 17; Многопильний станок Paul мод. K2V800/370/310 з електрошарфом інвентарний номер 19; Многопильний станок Raimann мод. KS310 інвентарний номер 20; Ручний торцювальний маятниковий деревообробний верстат з дисковою пилкою типу KATT KND03a інвентарний номер 26; Стругальний деревообробний верстат Kolle 2-0 №3153203 інвентарний номер 36; Розвідний верстат Vollmer Werke 7950 Biberach/ris S (fabr/n344) інвентарний номер 76; Верстат для заточування твердоспланих плит по всіх гранях Widma D-7902 інвентарний номер 75; Торцювальний деревообробний верстат з дисковою пилкою типу B3 KL5500 інвентарний номер 44; Чотирьохсторонній стругальний деревообробний верстат Weinig типу Prifimat 22N інвентарний номер 45; Чотирьохсторонній стругальний деревообробний верстат типу Unimat 17N інвентарний номер 46; Штабелювальний боковий навантажувач Irion інвентарний номер 47; Штабелювальний навантажувач Toyota інвентарний номер 48; Погрузчик вилковий Combifit C4000 інвентарний номер 71. Строк платежу за договором застави настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29 жовтня 2019 по 26 листопада 2019. Сума заборгованості складається з: заборгованість за простроченим тілом кредиту за період з 02.11.2019 по 26.11.2019 у сумі 455 000,00 доларів США; заборгованість за простроченими процентами по кредиту за період з 29.10.2019 по 26.11.2019 у сумі 3 795,82 доларів США; нарахована комісія за порушення умов договору у сумі 2 275,00 доларів США. Загальна сума заборгованості складає 461 070,82 доларів США, плата за вчинення виконавчого напису становить 110 564,59 грн. Запропоновано звернути стягнення на основні засоби, які належать боржнику на підставі договору застави № 06-1-07-23/3 від 02.11.2018 з усіма доповненнями до нього, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Євроінвест Метал». За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначених основних засобів задовольнити вимоги стягувача - АТ «Скай Банк». (т.1, а.с. 59-60).
28.11.2019 постановою приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Білан С.В. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Орел О.О. за № 1447, виданого 27.11.2019, відкрито виконавче провадження № 60749848 про звернення стягнення на основні засоби (обладнання), що належить боржнику-позивачу, які були передані в заставу стягувачу-відповідачу на підставі договору застави № 06-1-07-23/3 від 02.11.2018, з усіма доповненнями до нього, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Євроінвест Метал» 15 одиниць обладнання. (т.1, а.с. 61-65).
28.11.2019 винесено постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №60749848. (т. 1, а.с. 60-69).
Постановою від 29.11.2019 у виконавчому провадженні №60749848 проведено опис та арешт майна (коштів) боржника. (т.1, а.с. 70-74).
29.11.2019 відповідач отримав від позивача заперечення № 54/19 від 27.11.2019 проти переходу права власності на предмет забезпечуваного обтяження до обтяжувача. (т. 1, а.с. 211).
03.12.2019 позивач надіслав відповідачу письмові заперечення щодо суми заборгованості за кредитним договором в частині нарахування комісії за порушення умов договору забезпечення в сумі 2 275,00 доларів США. (т.1, а.с. 212).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно з ч. 2. ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII, зі змінами та доповненнями, (далі - Закон № 2654-XII) застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону № 2654-XII заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором (ч. 8 ст. 20 Закону № 2654-XII).
Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV, зі змінами та доповненнями, (далі - Закон №№ 1255-IV) визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1255-IV до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.
Згідно ст. 22 Закону № 1255-IV обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.
За приписами ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що звернення стягнення за заставне майно у даній справі здійснено на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом Україні «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XI, за змінами та доповненнями, (далі - Закон № 3425-XI), а стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2019 № 1404-VIII, зі змінами та доповненнями, (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст.ст. 88, 89 Закону № 3425-XI для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно ч. 1 ст. 50 Закону № 3425-XI нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
В п.п. 3.1, 3.5 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, (далі - Порядок №296/5) встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (далі - Перелік №1172), для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону № 1255-IV встановлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 27 Закону № 1255-IV якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Отже, для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача.
Закон № 1255-IV пов'язує можливість звернення стягнення на предмет застави не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й встановлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу вказаного строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.
Тобто, ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц.
При цьому, Верховний Суд вказав, що відсутність у Законі № 3425-XI та в Порядку №296/5 вимоги до нотаріуса щодо проведення перевірки дотримання стягувачем норм спеціального Закону №1255-IV стосовно реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його не скасовано виданим пізніше загальним актом.
Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису. При цьому неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 3425-XI, а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.
Зазначене спростовує доводи апелянта про те, що за Законом № 3425-XI та Порядком №296/5, нотаріус при вчинення виконавчого напису повинен лише перевірити документи, що підтверджують безспірність заборгованості, які передбачені Переліком №1172.
Як встановлено судом, спірний виконавчий напис вчинено нотаріусом 27.11.2019, тобто до спливу 30 денного строку з дати реєстрації звернення стягнення на предмет застави, а саме: 05.11.2020, що вказує на незаконність нотаріальної дії.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону № 3425-XI у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц, від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 та від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Так, за спірним виконавчим написом стягнення заборгованості проводиться за період з 29 жовтня 2019 по 26 листопада 2019. Сума заборгованості складається з: заборгованість за простроченим тілом кредиту за період з 02.11.2019 по 26.11.2019 у сумі 455 000,00 доларів США; заборгованість за простроченими процентами по кредиту за період з 29.10.2019 по 26.11.2019 у сумі 3 795,82 доларів США; нарахована комісія за порушення умов договору у сумі 2 275,00 доларів США. Загальна сума заборгованості складає 461 070,82 доларів США, плата за вчинення виконавчого напису становить 110 564,59 грн.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц, від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 та від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц, суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд у даній справі, з'ясовує наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а саме: наявності на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, відповідність дійсного розміру заборгованості та заборгованості, вказаної у виконавчому написі, наявності не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Так, суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз наявних матеріалів справи, встановив, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, про що свідчать надані стягувачем нотаріусу документи (оригінал договору застави № 06-1-07-23/З від 02.11.2018, розрахунок боргу за кредитним договором станом 27.11.2019; виписки по рахунку боржника; оригінал вимоги від 02.10.2019 з відміткою про отримання боржником; витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; засвідчену копію Публічного договору; засвідчену копію угоди-заяви № 06-1-07-23 від 02.11.2018 про надання кредитної лінії з додатками; засвідчену копію вимоги від 02.10.2019 з відміткою про отримання позивачем; засвідчену копію Статуту АТ «Скай Банк»; засвідчену копію наказу про призначення Голови правління АТ «Скай Банк»), які згідно з Переліком №1172 є підтвердженням безспірності заборгованості.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису не було.
Однак, при з'ясуванні наявності заборгованості у боржника перед стягувачем саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, а саме: заборгованість за простроченим тілом кредиту за період з 02.11.2019 по 26.11.2019 - 455 000,00 дол США, заборгованість за простроченими процентами по кредиту за період з 29.10.2019 по 26.11.2019 - 3 795,82 дол США, нарахована комісія за порушення умов Договору - 2 275,00 дол США, суд апеляційної інстанції з урахуванням наданого позивачем до позовної заяви меморіального валютного ордеру №3 від 31.10.2019 на суму 3 926,71 дол США (платник ТОВ «Євроінвест Метал») дійшов висновку про невідповідність дійсної заборгованості боржника перед стягувачем та заборгованості зазначеної у виконавчому написі, оскільки вказаний меморіальний валютний ордер ТОВ «Євроінвест Метал» свідчить про відсутність у боржника заборгованості за простроченими процентами по кредиту за період з 29.10.2019 по 26.11.2019, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України, тоді як згідно ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже дійсний розмір заборгованості на загальну суму 457 144, 11 дол США, не відповідає заборгованості, вказаної у виконавчому написі на загальну суму 461 070,82 дол США.
Водночас суд першої інстанції не правильно застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, яка стосувалась стягнення заборгованості за кредитним договором, а не визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню та відповідно неправильним є висновок суду про нарахування відсотків за період з 29.10.2019 по 01.11.2019 (строк погашення кредиту). Тоді як у даній справі відповідно до п.п. 4.5.2.4.4 - 4.5.2.4.5 публічного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом до повного повернення кредиту.
Не відповідає договірним умовам, визначеним в угоді/заяві №06-1-07-23 від 02.11.2018 про надання кредитної лінії, висновок суду першої інстанції щодо неправильності нарахованої комісії за порушення умов Договору, оскільки вказаною угодою визначено нарахування комісії за порушення умов цього Договору - 0,5 % від розміру ліміту, а не за порушення Договору забезпечення - 1 % від суми кредитного ліміту, як вказано судом першої інстанції.
Водночас неправильність цих висновків суду першої інстанції не призвело до неправильного вирішення справи по суті щодо наявності підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки не було дотримано 30-ти денного строку з моменту реєстрації в реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також невідповідність дійсного розміру заборгованості та заборгованості, вказаної у виконавчому написі.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Скай Банк» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/17013/19 слід залишити без змін.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Скай Банк».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Скай Банк» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/17013/19 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Скай Банк».
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/17013/19.
4. Матеріали справи № 910/17013/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.12.2020.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді О.О. Євсіков
І.П. Ходаківська