Справа № 283/2498/20
провадження №3/283/1276/2020
08 грудня 2020 року суддя Малинського районного суду Житомирської області Ярмоленко В.В., розглянувши матеріали, які надішли від Управління Держпраці у Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
за ст.41 ст.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЖТ за № 8611/91/АВ/П/ПТ від 11.09.2020 року, 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 в деревообробному цеху в с. Горинь Малинського району Житомирської області допустив до роботи по розпиленню деревини трьох працівників без укладення з ними трудових договорів, оформлених наказом (розпорядженням) підприємця, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.
ОСОБА_1 до суду з'явився, вину не визнав, заперечив відносно обставин викладених у протоколі.
Дослідивши матеріали протоколу, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.41 ч.3 КУпАП з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.41 КУпАП передбачено, що за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), накладається стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказаний склад адміністративного правопорушення, передбачає наявність спеціального суб'єкта - фізичної особи - підприємця.
Як вбачається з наданого до суду ОСОБА_1 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.09.2020 року здійснено запис № 2003080060001005806 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Вимогами частини 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою .
Згідно ч.4 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
З огляду на зазначене, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа без статусу фізичної особи-підприємця продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, та зобов'язана забезпечити остаточні розрахунки з податків та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від провадження підприємницької діяльності.
Таким чином, на момент розгляду справи відсутній спеціальний суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України,особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 41 ч.3, 247 ч.1 п.1, 283, 284 ч.1 п.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.41 ч.3 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя