Справа № 282/618/17
Провадження № 1-кп/282/12/20
07 грудня 2020 року
смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1
при секретарі судових засідань: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
обвинувачених: ОСОБА_4
ОСОБА_5
захисників: ОСОБА_6
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017060210000113 від 03.04.2017 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Старий Любар, Любарського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 25.06.1998 року Любарським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ст. 42, ст. 46-1 КК України до трьох років позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання на 2 роки; 02.11.1999 року Любарським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ст. 42, ст. 43 КК України до 4 років позбавлення волі; 02.03.2004 року Любарським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 24.07.2008 року Ізяславським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 09.03.2012 року згідно постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01.03.2012 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 8 місяців 7 днів,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Кіровське, Донецької області, жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК України,-
02 квітня 2017 року, близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою між собою, маючи єдиний умисел на вчинення хуліганських дій, взяли з собою заздалегідь заготовлені предмети для нанесення тілесних ушкоджень, а саме: металеві ланцюги, та прийшли до домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
Зайшовши на подвір'я вищевказаного домогосподарства, яке на праві власності належить ОСОБА_8 , без дозволу власниці, ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, умисно, увірвалися до житлового будинку ОСОБА_9 , без згоди останньої на такі дії, чим порушили гарантоване ст. 30 Конституції України право ОСОБА_9 на недоторканість житла особи.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні веранди житлового будинку вказаного домогосподарства, побачили ОСОБА_10 , та, всупереч усталеним у суспільстві моральним засадам, звичаям, традиціям, етичним правилам поведінки у побуті, порушуючи громадський порядок та спокій громадян, почали безпричинно чіплятися до неї та у присутності інших осіб виражатися в її адресу словами нецензурної лайки, на зроблені зауваження та пропозиції залишити територію домогосподарства не реагували, намагалися затіяти бійку. Почувши шум в домогосподарстві, з приміщення житлового будинку вийшов ОСОБА_11 , який спільними зусиллями з ОСОБА_10 виштовхали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з веранди на подвір'я.
В цей же час, ОСОБА_4 діючи спільно з ОСОБА_5 , несподівано для ОСОБА_11 , безпричинно, з хуліганських спонукань, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вираженою в заподіянні тілесних ушкоджень, розуміючи протиправність своїх дій, умисно металевим ланцюгом, заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень, якого тримав в правій руці, наніс декілька ударів по тілу та голові ОСОБА_11 .
Одночасно до ОСОБА_11 підійшов ОСОБА_5 та безпричинно, з хуліганських спонукань, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вираженою в заподіянні тілесних ушкоджень, розуміючи протиправність своїх дій, умисно металевим ланцюгом, заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень, якого тримав в правій руці, наніс удар по правій нозі ОСОБА_11 .
В результаті вчинення вищевказаних хуліганських дій потерпілому ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді чисельних саден лівої кисті, саден тильної поверхні лівого передпліччя, саден правого ліктьового суглобу, чисельних саден потиличної ділянки, саден зовнішньої бокової поверхні правого стегна, які згідно висновку судово-медичного експерта №141 від 03.04.2017 відносяться до легкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , залишаючи територію вказаного домогосподарства та не припиняючи хуліганських дій, нанесли по декілька ударів ногами та металевими ланцюгами кожен по зовнішній стороні металевої хвіртки вхідних воріт до вказаного домогосподарства, заподіявши вказаному майну механічні пошкодження.
Дії ОСОБА_4 , які виразились у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, органами досудового розслідування кваліфіковані правильно, за ч. 4 ст. 296 КК України.
Дії ОСОБА_4 , які виразились у незаконному проникненні до житла, органами досудового розслідування кваліфіковані правильно, за ч. 1 ст. 162 КК України.
Дії ОСОБА_5 , які виразились у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, органами досудового розслідування кваліфіковані правильно, за ч. 4 ст. 296 КК України.
Дії ОСОБА_5 , які виразились у незаконному проникненні до житла, органами досудового розслідування кваліфіковані правильно, за ч. 1 ст. 162 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненому не визнав. Ствердив, що того дня ішов з роботи та зателефонував до дружини, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_3 . Дружина запропонувала забрати її та разом піти додому. ОСОБА_5 зателефонував до ОСОБА_4 та запропонував зайти в гості на що він погодився однак спочатку попросив піти з ним забрати дружину. Вони разом прийшли до домогосподарства однак ОСОБА_4 сам зайшов у домогосподарство щоб покликати дружину а ОСОБА_5 залишився на дорозі. Коли ОСОБА_4 намагався покликати дружину то з будинку вийшли ОСОБА_10 та його дружина і виштовхали його на подвір'я. Коли його виштовхували, він спотикнувся та упав. Піднімаючись з землі побачив як з будинку виходить ОСОБА_11 тримаючи у руках палицю. А тому витягнув цеп яку придбав на базарі з метою захисту. Запевнив суд, що наносив удари ОСОБА_11 з метою самозахисту. Зазначив що усі приймали участь у бійці. Разом з тим ОСОБА_5 побачивши бійку вирішив розборонити усіх а тому зайшов на подвір'я та почав забирати його з бійки. Коли виходили з домогосподарства він пошкодив хвіртку. Зазначив що перебував у стані алкогольного сп'яніння. Додав, що заходив у будинок за своєю дружиною та до родичів а тому незаконно не проникав.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , свою вину у вчиненому не визнав. Ствердив, що того дня зателефонував до ОСОБА_4 та запропонував зайти в гості на що він погодився однак спочатку попросив піти з ним забрати дружину. Вони разом прийшли до домогосподарства однак ОСОБА_4 сам зайшов у домогосподарство щоб покликати дружину а ОСОБА_5 залишився на дорозі. Чекаючи ОСОБА_4 почув що у домогосподарстві щось тріщить а тому забіг у середину. Побачив бійку і намагався розборонити забираючи ОСОБА_4 . Запевнив суд, що жодних предметів у руках не тримав. Коли виходили з домогосподарства ОСОБА_4 пошкодив хвіртку. Зазначив що перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.1 ст.162 та ч.4 ст.296 КК України, винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч.1 ст.162 та ч.4 ст.296 КК за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:
-даними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_11 про те, що обвинувачені ввірвались у будинок і був скандал. Коли саме це сталось не пам'ятає. Почувши скандал вибіг з кухні. В подальшому події відбувались на подвір'ї домогосподарства. Ствердив, що йому нанесли декілька ударів невідомим предметом. Хто саме наносив удари ствердити не може адже було темно.
-даними в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_8 про те, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Ствердила, що територія домогосподарства загороджена. При вході у домогосподарство є дзвоник. Будь-хто зайти у домогосподарство без дозволу не може. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодного разу не відвідували домогосподарство до дня коли увірвались до нього. В момент коли обвинувачені увірвались в будинок, потерпіла перебувала у приміщенні кухні а тому подій не бачила лише чула крики.
-даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що у той вечір купала дитину у одній із кімнат будинку. Йдучи за рушником у іншу кімнату в будинок спочатку увірвався ОСОБА_5 з запитанням «Де Він» і за ним ОСОБА_4 . Ствердила, що обоє були з цепами. Зазначила, що виштовхала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на веранду та отримала удар цепом по руці. У цей час з будинку вийшов ОСОБА_11 та почав її захищати. Обвинувачені наносили удари ОСОБА_11 обоє. А коли виходили з домогосподарства пошкодили хвіртку. Раніше у домогосподарство жоден з обвинувачених не приходили.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2017 року за участю свідка ОСОБА_10 , вона впізнала на фотознімку під №2 особу яка 02.04.2017 року наносила тілесні ушкодження її чоловікові ОСОБА_11 .
Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2017 року за участю свідка ОСОБА_10 , особою зображеною на фотознімку під № 2 являється ОСОБА_4 .
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2017 року за участю свідка ОСОБА_10 , вона впізнала на фотознімку під №2 особу яка 02.04.2017 року наносила тілесні ушкодження її чоловікові ОСОБА_11 .
Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2017 року за участю свідка ОСОБА_10 , особою зображеною на фотознімку під № 2 являється ОСОБА_5 .
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_11 , він заявив що на фотознімку під №3 впізнає особу яка 02.04.2017 року наносила йому удари металевим цепом.
Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_11 особою зображеною на фотознімку під № 3 являється ОСОБА_5 .
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_11 , він заявив що на фотознімку під №4 впізнає особу яка 02.04.2017 року наносила йому удари металевим цепом.
Згідно довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_11 особою зображеною на фотознімку під № 4 являється ОСОБА_4 .
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_11 , від 06.05.2017 року з ілюстративною таблицею, він демонструє як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносили йому удари.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 , від 06.05.2017 року з ілюстративною таблицею, вона демонструє як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносили удари ОСОБА_11 .
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , від 06.05.2017 року з ілюстративною таблицею, вона демонструє як ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносили удари ОСОБА_11 .
Згідно протоколу огляду місця події від 18.05.2017 року з ілюстративною таблицею, потерпілий ОСОБА_11 демонструє механічні пошкодження у вигляді вм'ятин на металевій хвіртці.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 , від 30.05.2017 року з ілюстративною таблицею, вона вказує на домогосподарство за адресою: АДРЕСА_3 , куди незаконно проникли ОСОБА_4 та ОСОБА_5 02.04.2017 року.
Відповідно до висновку експерта бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Житомирської обласної ради № 141 від 03.04.2017 року, при судово-медичній експертизі у ОСОБА_11 , є тілесні ушкодження у вигляді чисельних саден лівої кисті, саден тильної поверхні лівого передпліччя, саден правого ліктьового суглобу, чисельних саден потиличної ділянки, саден зовнішньо-бокової поверхні правого стегна, що відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень.
Вказані докази суд визнає належними, допустимими та достовірними.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинувачених та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Суд вважає, що у діяннях обвинувачених наявні ознаки обєктивної сторони злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, такі як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, виходячи з наступного.
Так, об'єктом злочину, передбаченого ст. 296 КК України, є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об'єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння випливають із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.
Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонукання для вчинення таких дій можуть бути різними. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
Під час юридичної оцінки протиправних дій повинні бути з'ясовані: природа взаємин, які склалися між обвинуваченим та потерпілим; причина виникнення діяння; час, обстановка та обставини, за яких відбувався перебіг посягання; характер та динаміка дій винних осіб; характер наслідків та причинний зв'язок між ними та протиправними діями. (наведена правова позиція відображена в постанові Верховного суду від 15.03.2018 р. по справі №355/1256/16-к).
За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об'єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст. 85,94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з'ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та прийшов до висновку, що обвинуваченими вчинено хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка згідно ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_4 , - судом не встановлені.
Обставинами, які згідно ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , є рецидив злочину, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Тому, вирішуючи питання про обрання обвинуваченому покарання, суд відповідно до ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Судом враховуються фактичні обставини та характер протиправних діянь, відношення обвинуваченого до скоєного, зокрема те, що він свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні не визнав, а також дані про особу обвинуваченого, який не одружений, не працюючий, по місцю проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, раніше судимий.
Тому, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 , слід призначити покарання передбачене санкцією ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд обравши вид покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України, приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на ОСОБА_4 , обов'язки передбачені ст. 76 КК України, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, застосовуючи до ОСОБА_4 , положення ст. 75, 76 КК України суд також виходить із тих міркувань, що на даний час потерпілі жодних претензій до обвинуваченого не мають, відшкодував завдані збитки та те, що з моменту вчинення даного правопорушення, а саме з 2017 року обвинувачений не вчинив будь-якого іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017060210000113 від 03 квітня 2017 року, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 162 КК України 02 квітня 2017 року.
Вчинення кримінального правопорушення передбаченого статтею ч. 1 ст. 162 КК України, караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 162 КК України є проступком.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 8 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, враховуючи положення Кримінального кодексу України, відповідно до якого особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за дане правопорушення протягом трьох років з дня його вчинення, враховуючи те, що на даний час вказані строки минули та те що обвинуваченим та його захисником не було заявлено суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, суд вважає, вину ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України доведеною та в свою чергу на підставі ч. 5 ст. 74 КК України його слід звільнити від покарання на підставах передбачених статтею 49 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка згідно ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_5 , - судом не встановлені.
Обставинами, які згідно ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 , є вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, вчинення злочину щодо особи похилого віку, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Тому, вирішуючи питання про обрання обвинуваченому покарання, суд відповідно до ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Судом враховуються фактичні обставини та характер протиправних діянь, відношення обвинуваченого до скоєного, зокрема те, що він свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні не визнав, а також дані про особу обвинуваченого, який не одружений, не працюючий, по місцю проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, раніше не судимий.
Тому, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 , слід призначити покарання передбачене санкцією ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд обравши вид покарання в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України, приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на ОСОБА_5 , обов'язки передбачені ст. 76 КК України, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, застосовуючи до ОСОБА_5 , положення ст. 75, 76 КК України суд також виходить із тих міркувань, що на даний час потерпілі жодних претензій до обвинуваченого не мають, відшкодував завдані збитки та те, що з моменту вчинення даного правопорушення, а саме з 2017 року обвинувачений не вчинив будь-якого іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12017060210000113 від 03 квітня 2017 року, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 162 КК України 02 квітня 2017 року.
Вчинення кримінального правопорушення передбаченого статтею ч. 1 ст. 162 КК України, караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Відповідно до положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 162 КК України є проступком.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 8 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, враховуючи положення Кримінального кодексу України, відповідно до якого особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за дане правопорушення протягом трьох років з дня його вчинення, враховуючи те, що на даний час вказані строки минули та те що обвинуваченим та його захисником не було заявлено суду клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, суд вважає, вину ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України доведеною та в свою чергу на підставі ч. 5 ст. 74 КК України його слід звільнити від покарання на підставах передбачених статтею 49 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Керуючись ст. 12, 49, 75, 76 КК України, ст. 284, 288, 349, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки 6 (шість) місяців, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покаранняза вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України в рамках кримінального провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017060210000113 від 03 квітня 2017 року на підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Підстави для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , - не встановлені.
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки 6 (шість) місяців, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покаранняза вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України в рамках кримінального провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017060210000113 від 03 квітня 2017 року на підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Підстави для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , - не встановлені.
Цивільний позов по справі не заявлений.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Любарський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, а в разі подачі апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1