24 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/1180/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року (головуючий суддя Маковська О.В.)
у справі № 160/1180/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет»
до Одеської митниці Держмитслужби
про скасування рішення та зобов'язання вчинення певних дій,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ - Маркет» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2019 №UА500060/2019/000192/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.10.2019 №UА500060/2019/00696.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною зовнішньоекономічного контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, прийняла оспорюване рішення з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам ст. 58 Митного кодексу України. Жодна із вказаних у рішенні № UA500060/2019/000192/2 підстав не відповідає випадкам, встановленим ч. 6 ст. 54 МК України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 19.06.2020 адміністративний позов задоволено.
Суд за наявних у справі доказів встановив, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 МК України та містять достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 МК України. Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована фактично обставинами, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що в поданих декларантом документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не місять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме: відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів; згідно положень Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору, проте наданий позивачем страховий сертифікат не відповідав зазначеним умовам. Умова поставки FOB «немає зобов'язань» стосовно обов'язків продавця та покупця укласти договір страхування не означає, що договір страхування під час застосування таких умов поставки не повинен укладатися.
Позивачем поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином. Позивачем подано письмове клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 12.12.2018 між ТОВ «АТБ-Маркет» та QINGDAO DEVELOP MULTI, INC укладено зовнішньоекономічний контракт №3254-QDM/CN на поставку продукції.
Відповідно до п. 2.2 цього контракту ціна на товар розуміється згідно умов FOB - Квингдао, КНР (Інкотермс-2010), якщо інше не обумовлено в специфікаціях, і включає у себе вартість навантаження товару у постачальника, вартість упаковки, маркування.
Пунктом 2.3 контракту передбачено, що найменування, ціна, кількість товару, що поставляється, узгоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару в ході виконання контракту узгоджується сторонами.
16.10.2019 ТОВ «АТБ-Маркет» подало до Одеської митниці ДФС митну декларацію №UA500060/2019/032746 на поставлений за означеним контрактом товар - посуд столовий та кухонний зі звичайного скла, механічного виготовлення, а саме: банка скляна з металевою кришкою, 1250мл. (арт.10800301 ) у кількості 9660 шт.; графин скляний, 80 мл.(арт.71120801) у кількості 9920 шт.; банка скляна з металевою кришкою, 1250 мл. (арт.10800301) у кількості 19656 шт. Загальна вартість товару, заявленого до митного оформлення, становить 632230,70 грн. (25507,82 дол.США).
Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, визначена декларантом за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
На підтвердження митної вартості позивачем разом з митною декларацією №UA500060/2019/032746 від 16.10.2019 подані:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) на поставку продукції №3254-QDM від 12.12.2018;
- специфікація від 30.08.2019 №5;
- рахунок фактура (інвойс) від 30.08.2019 №QD2019196;
- документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів та транспортні документи від 15.10.2019 №1489, №3974, від 27.08.2019 №HSE585117030, від 16.10.2019 №1472, №1473, від 28.08.2019 №37074/120960, від 09.04.2019 №88186;
- генеральний договір добровільного страхування вантажів від 26.02.2019 №40-0197-19-00032;
- страховий сертифікат від 03.09.2019 №40-0197-19-00032/2667.
За результатом опрацювання поданих декларантом документів відповідачем встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;
2) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий поліс №40-0197-19-00032/2667 від 03.09.2019 не відповідає вищезазначеним умовам.
3) в рахунку на оплату від 16.10.2019 №1473 неправильно розрахована сума за транспортно-експедиторське обслуговування та винагороду по всьому шляху слідування, а тому в митній декларації, на думку відповідача, неправильно вказані транспортні витрати, які включаються до митної вартості товару.
На підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України відповідачем зобов'язано декларанта подати протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
ТОВ «АТБ-Маркет» подано SWIFT б/н від 24.09.2019, лист №17/10/2019-4 від 17.10.2019 та прайс-лист виробника товару б/н від 15.07.2019.
За результатом проведеної митної оцінки та дослідження додаткового поданих документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 17.10.2019 №UA500060/2019/000192/2, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована ТОВ «АТБ-Маркет» у поданій митній декларації митна вартість товару, обрано метод визначення митної вартості - резервний.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.10.2019 №UA500060/2019/00696.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення та картки відмови відповідача.
За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України.
Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких міститься у вказаній нормі.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Аналіз наведених норм свідчить, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару, а саме: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують цю митну вартість.
Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України.
Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.
Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
З наведених норм випливає, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.
Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 МК України).
Отже орган доходів і зборів наділений законодавцем повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.
Судом встановлено, що в спірному випадку декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору.
Стосовно доводів відповідача, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції.
Матеріали справи свідчать, що поставка товару здійснювалася на підставі контракту на поставку продукції №3254-QDM від 12.12.2018, відповідно до п. 2.2 якого ціна на товар розуміється згідно умов FOB - Квингдао, КНР (Інкотермс-2010), якщо інше не обумовлено в специфікаціях, і включає у себе вартість навантаження товару у постачальника, вартість пакування, маркування.
Отже, у зв'язку із тим, що умовами цього контракту визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування та маркування, відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки та маркування до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару.
Доводи відповідача щодо сумнівів стосовно достовірності поданих декларантом документів на підтвердження митної вартості товару, оскільки в специфікації №5 від 30.08.2019 до Контакту 3254-QDM від 12.12.2018 зазначені умови поставки товарів FOB-Шеньджень та не зазначений перелік витрат, які входять до ціни товару, в тому числі не зазначено того, чи входить до ціни товару
вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, апеляційний суд вважає помилковим.
За змістом п.2.3 вказаного зовнішньоекономічного контракту, на який посилається відповідач, передбачено, що найменування, ціна, кількість товару, що поставляється, узгоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару в ході виконання контракту узгоджується сторонами.
Разом з тим, така умова зовнішньоекономічного контракту застосовується в сукупності із п.2.2 контракту, який містить загальні умови поставки та формування ціни. В Специфікації №5 від 30.08.2019 узгоджені в контракті умови поставки товару не змінювались, інше визначення ціни, ніж в п.2.2 контракту, не обумовлено.
Також апеляційний суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на невідповідність рахунку-фактури, поданого позивачем разом із митною декларацією, пунктам 21 та 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі» (ECE/TRADE/148).
У пункті 21 розділу VII Рекомендації № 6 зазначено: «Наводяться два варіанти розташування переліку додаткових витрат; один варіант - вертикальний, коли витрати вказують в колонках і підсумовують для отримання підсумкової суми (див. стор. 11), і інший варіант - горизонтальний (див. пункт 27), коли ці витрати зазначаються по горизонталі і складаються в «загальну суму платежів», яка потім додається до «Сумам» (можна також зробити відрахування знижок і т.п.; точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки; наведені приклади засновані на умовах ФОБ і СІФ)».
Враховуючи той факт, що за умовами поставки вартість пакування товару включена у ціну товару, відокремлення такої складової ціни товару в рахунку-фактурі за Рекомендаціями № 6 не є обов'язковою умовою.
З приводу доводів відповідача щодо необхідності зазначення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, в пакувальному листі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що пакувальний лист (Packing list) з своєю суттю є супровідним документом до вантажу, в якому вказуються перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці, дані, які дають змогу визначити вагові та кількісні характеристики товару, тому відсутність в ньому відомостей про складові вартості товарів ніяким чином не впливають на питання достовірності та повноти поданих декларантом документів про митну вартість товару.
З огляду на викладене, доводи відповідача, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності.
Щодо посилання відповідача на невідповідність страхового сертифікату, а саме: страховий сертифікат від 03.09.2019 №40-0197-19-00032/2667, який наданий позивачем разом із митною декларацією, не відповідає умовам страхування з мінімальним покриттям згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, а саме: мінімальне страхування повинне покривати зазначену у договорі купівлі-продажу ціну плюс 10 % (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу, слід зазначити, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту №3254-QDM від 12.12.2018 продаж товару погоджено на умовах поставки FOB - Квингдао, КНР (Інкотермс ).
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010 існують тільки дві умови поставки, якими передбачені мінімальні розміри страхування - CIF і СІР, відповідно до яких продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інші умови поставки Інкотермс не передбачають обов'язкового страхування, а отже і не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування.
Таким чином, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки якщо поставка здійснюється на умовах CIF і СІР.
За умовами поставки FOB у продавця та покупця (позивача) відсутній обов'язок із страхування товарів, відповідно, мінімальний розмір страхування не визначений. При цьому сторони самі визначають, чи бажають вони застрахувати товар і хто та у якій мірі здійснює страхування товару.
Враховуючи наведені обставини, твердження відповідача про порушення законодавства через невідповідність розміру страхування, а також валюти страхування Інкотермс-2010 на умовах поставки FOB є необґрунтованими.
Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо дослідженого судом висновку відповідача, що у наданому до митного оформлення рахунку на оплату від 16.10.2019 №1473 неправильно розрахована сума за транспортно-експедиторське обслуговування та винагороду по всьому шляху слідування, внаслідок чого за твердженням відповідача в митній декларації неправильно вказані транспортні витрати, які включаються до митної вартості товару.
В рахунку №1473 від 16.10.2019 сума за транспортно-експедиторське обслуговування та винагорода експедитора по всьому шляху слідування становить 2 969,56 грн. за один контейнер, а за 2 контейнера становить 5 939,11 грн. Сума 2 969,56 грн. утворилася внаслідок математичного округлення суми 2 969,555 грн., тому не відповідала сумі 5 939,11 грн.
Перевізник ТОВ «Фейрлоджікс» листом №17/10/2019-4 від 17.10.2019 надав пояснення, що внаслідок особливостей програми бухгалтерського та податкового обліку в рахунку була вказана округлена сума 2 969,56 грн., але загальна сума за 2 контейнера 5 939,11 грн. - вірна.
ТОВ «Фейрлоджікс» відкоригувало рахунок №1473 та вказало суму за один контейнер 2 969,555 грн., яка відповідає загальній сумі 5 939,11 грн., в результаті чого відкоригованому рахунку було присвоєно №1473/1 від 16.10.2019.
Виходячи з фактичних обставин, апеляційний суд встановив, що позивачем при декларуванні митної вартості товару за зовнішньоекономічним контрактом №3254-QDM від 12.12.2018 зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, обраного позивачем, і розцінено митницею як заниження позивачем митної вартості.
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом від 17.10.2019 №UА500060/2019/000192/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.10.2019 №UА500060/2019/00696 є протиправними та підлягають скасуванню.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі № 160/1180/20 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко