07 грудня 2020 р. м. Дніпросправа № 215/1631/20
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Шлай А.В., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 р. в адміністративній справі № 215/1631/20 за позовом ОСОБА_1 до Начальника управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради Мурашко Костянтина Віталійовича, про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 р. позов повернуто ОСОБА_1 .
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 13 листопада 2020 р. подав апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам, встановленим статтями 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, в частині дотримання строку на апеляційне оскарження та в частині сплати судового збору.
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 судовий збір не сплачено, проте ним подана заява про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальним станом. В обґрунтування заяви скаржником надана довідка Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг №6898 від 11 листопада 2020 р., за даними якої розмір щомісячної компенсації виплат ОСОБА_1 , як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, у період з листопада 2018 року по грудень 2018 року - 31,76 грн. на місяць, у період з січня 2019 року по квітень 2019 року - 32,71 грн. на місяць, у період з травня 2019 року по червень 2020 року - 33,73 грн. на місяць, у період з липня 2019 року по жовтень 2020 року - 34,75 грн. на місяць.
Розглянувши заяву скаржника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 09 вересня 2019 р. (справа №215/5482/17), є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість якого пов'язується з майновим станом особи.
Також Верховний Суд вказав, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 р. у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).
До заяви про звільнення від сплати судового збору скаржником не додано достатніх доказів, наявність яких дозволила б суду прийняти рішення про звільнення від сплати судового збору. Такими доказами можуть бути: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік та довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року в справі №9901/166/19.
Згідно з підпунктом 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір встановлюється у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Станом на 01 січня 2020 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2102,00 грн.
Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2102,00 грн. за наступними реквізитами:
Отримувач коштів УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA708999980313141206081004004
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Частинами 1, 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до матеріалів справи, оскаржену ухвалу постановлено 16 червня 2020 р. без участі сторін (а.с. 21). Копію ухвали отримано скаржником 11 липня 2020 р. (а.с. 27).
Зважаючи на те, що апеляційна скарга подана скаржником 13 листопада 2020 р., тобто після спливу п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження з дня отримання ухвали суду, безумовні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визначені частиною 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Скаржник в обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує на те, що оскаржену ухвалу суду першої інстанції отримав 11 липня 2020 р. та 11 липня 2020 р. подав апеляційну скаргу. 02 листопада 2020 р. скаржник отримав ухвалу суду апеляційної інстанції від 28 вересня 2020 р. про повернення апеляційної скарги.
Здійснивши аналіз наведених скаржником доводів, суд дійшов висновку про їх безпідставність, виходячи з наступного.
Згідно частини 3 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
При цьому поважними причинами можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій та підтверджені належними доказами. Крім того, відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
У рішенні по справі "Устименко проти України" (Заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2020 р. (а.с. 33) першу апеляційну скаргу скаржника було залишено без руху з підстави несплати судового збору, яку скаржник отримав 07 вересня 2020 р. (а.с.35).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 р. апеляційну скаргу повернуто заявнику відповідно до статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала набрала законної сили та позивачем не оскаржена.
Отже, наведені скаржником обставини на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, та не свідчать про наявність інших непереборних обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику виконати вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 03 серпня 2020 р.
На підставі викладеного, наведені скаржником у заяві підстави не можуть вважатись поважними для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
Відповідно до статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтями 295, 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Заявнику пропонується у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, надавши суду: оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.; заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 р. в адміністративній справі № 215/1631/20.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 р. в адміністративній справі №215/1631/20 - залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили 07 грудня 2020 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя А.В. Шлай