24 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 401/578/20(2-а/401/39/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 липня 2020 р. в адміністративній справі № 401/578/20 (суддя Макаров Ю.І.) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Майфата Романа Володимировича, інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Жуковського Вадима Валерійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії НК № 140519 від 11.03.2020, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП, та постанову серії ЕАК № 2229077 від 11.03.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував, що швидкість руху в населеному пункті на 23 км/год він не перевищував та на відеозаписі з приладу TruCAM не зафіксовано руху його транспортного засобу. На думку позивача, у відповідачів не було правових підстав для прийняття оскаржених постанов.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 липня 2020 р. позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції.
Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник вказує, що інспектори поліції не можуть виступати самостійними відповідачами, оскільки належним відповідачем є орган, на який покладено обов'язок щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 122 КУпАП. Посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №724/715/16п. Зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги цифрове зображення з лазерного вимірювача швидкості TrueCam LTI 20/20 ТС 000249, зроблене під час фіксації руху транспортного засобу позивача зі швидкістю 73 км/год в м. Кропивницькому. Висновок суду щодо неможливості встановлення особи, яка перевищила швидкісний режим є помилковим, оскільки одразу після відеофіксації перевищення швидкісного режиму позивача було зупинено працівниками патрульної поліції, що підтверджується хронологією відеозапису.
Позивач надіслав до апеляційного суду письмові пояснення в яких посилається на відсутність правових підстав для прийняття відповідачами оскаржених рішень.
Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП сержанта поліції Майфат Р. В. серії НК № 140519 від 11.03.2020 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. Постанову мотивовано тим, що позивач 11.03.2020 о 10 год 18 хв. в м. Кропивницький вул. Полтавська, 37 а, керував транспортним засобом зі швидкістю 73 км/год в межах населеного пункту, чим перевищив швидкість руху на 23 км/год. (а.с.54).
Постановою інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП лейтенанта поліції Жуковського В.В. серії ЕАК № 2229077 від 11.03.2020 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. відповідно до цієї постанови позивач 11.03.2020 о 10 год. 20 хв. на вимогу поліцейського про зупинку здійснив зупинку з порушенням ПДР, а саме ближче 10 метрів (2 метри) від перехрестя вул. Полтавська та вул. Васнєцова (а.с. 55).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки: відео- або фотозйомки з приладу Trucam TC 00029 суду для огляду суду не надано, із відеозапису не можливо встановити чи перевищив позивач дозволену швидкість руху в населеному пункті, на підтвердження скоєння позивачем зупинки в недозволеному місці надано відеозапис розгляду справи про притягнення до відповідальності водія, яким не є позивач.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України). Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (Стаття 96 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) також визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КУпАП Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до постанов серії НК № 140519 від 11.03.2020 та серії ЕАК № 2229077 від 11.03.2020 позивачем було вчинено два адміністративних правопорушення - перевищення швидкості транспортного засобу в межах населеного пункту на 23 км/год. (а.с.54) та зупинку ближче 10 метрів (2 метри) від перехрестя (а.с. 55).
З огляду на заперечення позивачем факту вчинення зазначених адміністративних правопорушень, обов'язок доведення законності прийняття оскаржених постанов покладається на суб'єкта владних повноважень.
Тобто, вданому випадку суб'єкт владних повноважень має надати докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність складу адміністративних правопорушень, вчинених позивачем. При цьому такі докази мають відповідати критеріям належності та допустимості і суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Так у постанові серії НК № 140519 зазначено, що правопорушення було зафіксоване за допомогою приладу TrueCam LTI 20/20 ТС 000249. Отже, в даному випадку, єдиним належним та допустимим доказом, який може свідчити про перевищення швидкості транспортного засобу в межах населеного пункту на 23 км/год. є фото- або відеозапис, здійснений за допомогою приладу TrueCam LTI 20/20 ТС 000249. Водночас постанова серії ЕАК № 2229077 від 11.03.2020 не містить будь-яких посилань на засоби фото-, відеофіксації чи інші докази, на підставі яких було б можливо перевірити правомірність прийняття суб'єктом владних повноважень цього рішення.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правомірності оскаржених позивачем постанов відповідачі надали до суду відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів. Фото- або відеозапису, здійсненого за допомогою приладу TrueCam LTI 20/20 ТС 000249, суду першої та апеляційної інстанції не було надано.
При цьому колегія судді враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19 лютого 2020 р. у справі №524/1284/17, відповідно до яких відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, є неналежним доказом, оскільки оскаржена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. У постанові від 24 січня 2019 р. у справі № 428/2769/17 Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень.
Таким чином, надані суб'єктом владних повноважень відеозаписи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки постанови серії НК № 140519 від 11.03.2020 та серії ЕАК № 2229077 від 11.03.2020 не містять посилання на нагрудні відеореєстратори, за допомогою яких здійснено надані до суду відеозаписи.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування спірних постанов, оскільки принцип презумпції винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо доводів скаржника про неналежність відповідачів у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, у тому числі, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 Кодексу. Частиною 2 зазначеної статті КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Постанови серії НК № 140519 від 11.03.2020 та серії ЕАК № 2229077 від 11.03.2020 прийняті безпосередньо посадовими особами Департаменту патрульної поліції, якими і були розглянуті справи про адміністративні правопорушення, а не від імені Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено обмежень щодо можливості звернення до суду з позовом до посадової особи, яка прийняла оскаржене рішення.
Посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №724/715/16п, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони стосуються інших спірних правовідносин та іншого складу учасників справи.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 липня 2020 р. в адміністративній справі № 401/578/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 24 листопада 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до частини 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Т.С. Прокопчук
суддя О.О. Круговий