03 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/3472/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 р. (суддя Конєва С.О.) в адміністративній справі № 160/3472/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" до Офісу великих платників податків ДПС, про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" звернулося з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимоги форми “Ю” від 12.03.2020 №191-50 винесену відповідачем.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1007957 грн. було сплачено у граничні строки, встановлені абз. 4 п.56.18 ст.56 та п.57.3 ст.57 ПК України, тобто протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (з 26.11.2019), а саме: двома платіжними дорученнями - від 26.11.2019 №16079 у сумі 989957 грн.; від 06.12.2019 №14464019 у сумі 18000,00 грн., а тому вважає, що оскільки позивачем сплачено грошове зобов'язання до спливу 10-денного строку, то і відсутнє порушення податкового законодавства з боку позивача. Також вказує, що пеня при нарахуванні грошового зобов'язання контролюючим органом зазначається саме в податковому повідомленні-рішенні (де сума пені за ст.129 ПК України зазначена 0,00 грн.), а не у податковій вимозі та вважає, що пеня у даному випадку не може нараховуватися у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження згідно п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України без урахування вимог щодо узгодження грошового зобов'язання, встановлених п.56.18 ст.56 та п.57.3 ст.57 ПК України. Звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №820/6468/17 з яких випливає, що за п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання. Позивач вважає, що податковий борг у нього не виник, тому відсутня підстава для складання податкової вимоги. Також, позивач посилається і на те, що з метою запобігання поширенню на майно позивача податкової застави позивач сплатив пеню у розмірі 662918,60 грн. за оспорюваною вимогою за платіжним дорученням №135122943 від 13.03.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 р. ухваленим за результатами розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована доводами, викладеними в адміністративному позові.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що спірна вимога, як акт індивідуальної дії, є виконаною внаслідок самостійної сплати позивачем зазначеної у ній суми боргу. Відтак, така податкова вимога не може бути скасована або змінена, оскільки вона вважається погашеною та відкликаною, про що, посилаючись на п.п.60.1.1 п.60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, правильно зазначив суд першої інстанції.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту №130/28-10-46-17/21947206 від 18.10.2017р. було встановлено порушення ТОВ "Вента. ЛТД" п.189.1, п.189.9 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 з урахуванням норм п.44.1, п.44.6 ст.44 ПК України за наслідками якого контролюючим органом було збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 4282282 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 2854855 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1427427 грн. згідно до податкового повідомлення-рішення №0010404617 від 06.11.2017, що підтверджується змістом копії наведеного податкового повідомлення-рішення (а.с.11).
У подальшому, ТОВ "Вента. ЛТД"” здійснило судове оскарження вищезгаданого податкового повідомлення-рішення та за результатами такого оскарження за постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2019 та ухвалою цього ж суду від 06.12.2019 про виправлення арифметичної помилки у справі №804/486/18 податкове повідомлення-рішення №0010404617 від 06.11.2017 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2182884,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1091441,00 грн. визнано неправомірним та скасовано про що свідчить зміст наведених судових рішень (а.с.32-44).
З урахуванням того, що за наведеними судовими рішеннями було зменшено суму грошового зобов'язання позивача за вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2017, на зменшену суму грошового зобов'язання контролюючим органом 06.12.2019 було прийнято окреме податкове повідомлення-рішення №0004824617 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1007957,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 671971 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 335986 грн., що підтверджується змістом наведеного рішення (а.с.12).
Наведена сума грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 1007957,00 грн. була сплачена позивачем за двома платіжними дорученнями №16079 від 26.11.2019р. на суму 989957,00 грн. та №14464019 від 06.12.2019р. на суму 18000 грн., що підтверджується копіями наведених платіжних доручень наявних у справі (а.с.13-14).
Надалі, 05.03.2020 контролюючим органом у відповідності до вимог п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 було здійснено нарахування пені по ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2017 на зменшену суму грошового зобов'язання з урахуванням судових рішень, у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження в автоматичному режимі у сумі 662918,60 грн., що підтверджується наданим відповідним розрахунком та витягом з ІКП (а.с.66-69).
У зв'язку з виникненням у позивача податкового боргу по нарахованій пені у сумі 662918,60 грн. (з урахуванням погашення частини суми вказаної пені за рахунок переплати у розмірі 40821,75 грн.) контролюючим органом у відповідності до вимог ст.59 ПК України 12.03.2020 була сформована та направлена на адресу позивача податкова вимога за №191-50, у якій зазначено про наявність станом на 11.03.2020 у позивача податкового боргу по пені у сумі 622096,85 грн., що підтверджується змістом наведеної податкової вимоги (а.с. 9).
На виконання вищенаведеної податкової вимоги позивачем 13.03.2020 була сплачена вищенаведена сума податкового боргу згідно платіжного доручення №135122943 на суму 662918,60 грн., що підтверджується копією змісту наведеного платіжного документа (а.с.10).
Позивач не погоджується із вищенаведеною податковою вимогою, просить її визнати протиправною та скасувати посилаючись на те, що загальна сума грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1007957,00 стала узгодженою з моменту набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції - 26.11.2019 і саме з цього моменту позивач протягом 10 календарних днів повинен був його сплатити та оскільки позивачем було здійснено сплату вказаного грошового зобов'язання до спливу 10-денного строку (26.11.2019, 06.12.2019), то відсутнє порушення податкового законодавства з боку позивача, а, відповідно, у відповідача були відсутні і підстави для складання оспорюваної податкової вимоги.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач, сплативши самостійно суму нарахованої пені згідно платіжного доручення у такий спосіб погодився із нарахуванням пені за оспорюваною вимогою, внаслідок чого оспорювана податкова вимога є відкликаною з 13.03.2020р. в силу закону, а відтак, станом на момент розгляду даної справи (17.06.2020р.) оспорювана вимога відсутня, тому не порушує права позивача виходячи з вимог п.п.60.1.1 п.60.1, п.60.2 ст.60 ПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення. У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі (п.60.2 ст. 60 ПК України).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, сплативши самостійно суму нарахованої пені згідно платіжного доручення у такий спосіб погодився із нарахуванням пені за оспорюваною вимогою, внаслідок чого оспорювана податкова вимога є відкликаною з 13.03.2020 в силу закону, а відтак, станом на момент розгляду даної справи оспорювана вимога відсутня, тому не порушує права позивача виходячи з вимог п.п.60.1.1 п.60.1, п.60.2 ст.60 ПК України.
Також, судом першої інстанції правильно зазначено, що не підлягає застосуванню у даних правовідносинах правова позиція Верховного Суду, викладена у його постанові від 12.02.2019р. у справі №820/6468/17 в частині нарахування пені за правилами, встановленими п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, яку просить застосувати позивач, виходячи з того, що у даній справі не встановлювалися обставини щодо відкликання податкової вимоги через самостійну сплату суми пені з урахуванням приписів п.п.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України, а, отже, вона була прийнята не у подібних відносинах, що виключає підстави для її застосування судом за приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента. ЛТД" - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 р. в адміністративній справі № 160/3472/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 листопада 2020 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Т.С. Прокопчук
суддя О.О. Круговий