07 грудня 2020 року справа №360/1815/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020р. у справі № 360/1815/20 (головуючий І інстанції Шембелян В.С., повний текст рішення складено 12.06.2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Гребенара Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (надалі - представник позивача), в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (надалі - відповідач), в якому просив визнати частково протиправним та скасувати частково рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області №121630002221 від 09.12.2019 про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 в частині не зарахування до пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 05.01.1978 по 30.04.1978 на шахті «Енгельсовська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 02.06.1980 по 04.11.1981 на шахті «Ореховська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 16.11.1981 по 02.11.1987 на шахті «Ворошиловградська № 1» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 05.01.1978 по 30.04.1978 на шахті «Енгельсовська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 02.06.1980 по 04.11.1981 на шахті «Ореховська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 16.11.1981 по 02.11.1987 на шахті «Ворошиловградська № 1» виробничого об'єднання «Ворошиловградвугілля» та здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 з 03.12.2019 року (а.с. 1-3).
Позов обґрунтовано тим, що пенсія розрахована зі стажу 27 років 6 місяців 12 днів, в тому числі Список № 1 - 1 рік 5 місяців 9 днів. При прийнятті рішення пільговий стаж було враховано на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Не погоджується з рішенням відповідача, що до пільгового стажу при призначенні пенсії не враховано періоди роботи з 05.01.1978 по 30.04.1978 на шахті «Енгельсовська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 02.06.1980 по 04.11.1981 на шахті «Ореховська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 16.11.1981 по 02.11.1987 в виробничому об'єднанні «Ворошиловградвугілля» оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про характер виконуваної роботи, про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року позов задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 03.12.2019, оформлене протоколом від 06.12.2019, в частині не зарахування до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періодів його роботи з 05.01.1978 по 30.04.1978 на шахті «Енгельсовська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 02.06.1980 по 04.11.1981 на шахті «Ореховська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 16.11.1981 по 02.11.1987 у виробничому об'єднанні «Ворошиловградвугілля» та періоду проходження строкової військової служби з 05.05.1978 по 11.05.1980 та неправильного визначення виду пенсії, на призначення якої має право ОСОБА_1 . Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 05.01.1978 по 30.04.1978 на шахті «Енгельсовська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 02.06.1980 по 04.11.1981 на шахті «Ореховська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 16.11.1981 по 02.11.1987 в виробничому об'єднанні «Ворошиловградвугілля» та період проходження строкової військової служби з 05.05.1978 по 11.05.1980 та призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за її призначенням - з 03.12.2019, а також виплатити заборгованість, яка утворилася з 03.12.2019, з урахуванням виплачених сум пенсії за віком за вказаний період (а.с. 65-69).
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення прийнятим з порушенням норм матеріального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що трудова книжка не є основним документом, що підтверджує стаж роботи окремих категорій працівників, спеціальний стаж або пільговий і не може ним бути, оскільки в трудовій книжці відсутні певні дані про фактори, які визначають право на пенсію на пільгових умовах. Звертає увагу, що у трудовій книжці, яку було надано позивачем для призначення пенсії відсутні відповідні записи про період роботи під землею (про кількість робочого часу під землею). Наголошує, що надані позивачем довідки №1618, №1619 (2 шт.), №1620 від 06.12.2019 року; №787 від 11.02.2020 року, №788 від 20.02.2020 року, б/н від 11.02.2020 року; №150, №151 від 28.02.2020 року, видані підприємствами неіснуючого територіального утворення, тому не є документами та не мають юридичної сили, і тому не розглядаються та не можуть служити підставою для зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи (а.с. 74-78).
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 5-9).
03.12.2019 року позивач звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про призначення пенсії за віком. До заяви було надано: копію військового квитка, довідку про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про відкритий рахунок в банку, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію паспорту та копію трудової книжки (а.с. 50).
Відповідно до протоколу призначення пенсії від 06.12.2019 позивача взято на облік до управління з 03.12.2019 та призначено пенсію за віком (а.с. 49).
13.01.2020 року позивач звернувся до управління з заявою щодо надання інформації стосовно нарахування йому пенсії за віком та зарахування пільгового стажу роботи при призначенні пенсії (а.с. 51).
Листом від 24.01.2020 року № 2144/02-22 Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомило, що пенсія позивачу розрахована зі стажу 27 років 06 місяців 12 днів (стаж враховано по 31.01.2006, в тому числі Список 1 - 01 рік 05 місяців 09 днів). При прийняті рішення про призначення пенсії пільговий стаж було враховано на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у наданій позивачем трудовій книжці відсутні записи щодо періодів роботи під землею (про кількість робочого часу під землею), а тому в управління відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 05.01.1978 по 30.04.1978, з 02.06.1980 по 04.11.1981 та з 16.11.1981 по 02.11.1987 (а.с. 52-53).
03.03.2020 року позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням уточнюючих довідок, що підтверджують право позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.54).
Листом від 16.03.2020 року № 4828/02-22 Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області повідомило, що його заяву від 03.03.2020 про перерахунок пенсії розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки позивачем не було дотримано вимог діючого законодавства, а саме: в заяві відсутні дата народження та дані документу, що посвідчують особу, не зазначено ідентифікаційний номер платника податків. Також зазначено, що надані позивачем довідки не є документами та не мають юридичної сили, оскільки видані підприємствами не існуючого територіального утворення, а тому не розглядаються управлінням та не можуть служити підставою для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 05.01.1978 по 30.04.1978, з 02.06.1980 по 04.11.1981 та з 16.11.1981 по 02.11.1987 (а.с.55,56).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини першої ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За унормуванням п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.
Ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
У пункті 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
За визначенням пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Ця постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).
Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).
Нормами пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 передбачено, що якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Отже, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Правилами статті 44 Закону № 1058-ІV окреслено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку зі зверненням позивача про призначення пенсії за віком пенсійний орган був зобов'язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.
За змістом ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Статтею 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював на наступних посадах:
шахта «Енгельсовська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля»:
- 05.01.1978 прийнято учнем гірника підземного з повним робочим днем на підземних роботах;
- 30.04.1978 звільнено у зв'язку з призовом в Радянську армію;
- з 05.05.1978 по 11.05.1980 служба в Радянській Армії;
шахта «Ореховська» об'єднання «Краснодонвугілля»:
- 02.06.1980 прийнято на шахту машиністом електровозу зайнятим повний робочий день на підземних роботах;
- 04.11.1980 переведено гірничим майстром зайнятим повний робочий день на підземних роботах;
- 04.11.1981 звільнено за ст. 38 КЗпП УРСР;
виробниче об'єднання «Ворошиловградвугілля»:
- 16.11.1981 прийнято підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею;
- 26.05.1992 переведено підземним гірником очисного забою четвертого розряду з повним робочим днем під землею;
- 25.07.1983 переведено підземним машиністом гірничих очисних машин шостого розряду з повним робочим днем під землею;
- 07.05.1987 переведено підземним електрослюсарем четвертого розряду з повним робочим днем під землею на видобувну ділянку № 2;
- 02.11.1987 звільнено за власним бажанням, ст. 38 КЗпП УРСР (а.с. 13-14).
Зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, а також внесені відомості про документи на підставі яких зроблені відповідні записи.
Отже, твердження відповідача, що вказані записи трудової книжки позивача не містять повної інформації щодо часу роботи позивача під землею в зазначені періоди не відповідають дійсності.
Крім того, на підтвердження спірних періодів роботи позивачем надано уточнюючі довідки: № 150 від 28.02.2020, видану «Государственным унитарным предприятием Луганской Народной Республики «Углереструктуризация» г.Стаханов», № 787 від 11.02.2020, видану «Филиалом № 2 закрытого акционерного общества «Внешторгсервис» структурное подразделение «Краснодонуголь», №№ 1618, 1619, 1620 від 06.12.2019, видані «Филиалом «шахтоуправление Луганское» государственного унитарного предприятия «Центроуголь» Луганской Народной Республики г. Луганск» (а.с. 24, 27-28, 31-34).
Тобто, трудова книжка позивача має необхідні дані за спірний період, які свідчать про роботу з 05.01.1978 по 02.11.1987 позивача на відповідних посадах з повним робочим днем під землею.
Стосовно доводів апелянта, що надані позивачем довідки №1618, №1619 (2 шт.), №1620 від 06.12.2019 року; №787 від 11.02.2020 року, №788 від 20.02.2020 року, б/н від 11.02.2020 року; №150, №151 від 28.02.2020 року, видані підприємствами неіснуючого територіального утворення, тому не є документами та не мають юридичної сили, і тому не розглядаються та не можуть служити підставою для зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно ч.1 статті 3 Закону України від 15.04.2014 за № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Тобто, норми даного закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 1996 року по справі Лоізіду проти Туреччини дійшов такого висновку: Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною Владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14 і враховується судом при розгляді даної справи.
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду, Пенсійний фонд повинен взяти до уваги інформацію, зазначену у документах, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до управління за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07 лютого 2008 року, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Суд вказує, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади. На теперішній час на законодавчому рівні відсутня така обов'язкова умова як перереєстрація підприємств на територію підконтрольну українській владі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування довідок №1618, №1619 (2 шт.), №1620 від 06.12.2019 року; №787 від 11.02.2020 року, №788 від 20.02.2020 року, б/н від 11.02.2020 року; №150, №151 від 28.02.2020 року при призначенні позивачу пенсії.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 05.01.1978 по 30.04.1978 (0 років 3 місяці 26 днів), з 02.06.1980 по 04.11.1981 (1 рік 5 місяців 3 дні), з 16.11.1981 по 02.11.1987 (5 років 11 місяців 17 днів) працював на посадах працівника з підземними роботами, що відповідає положенням пункту 1 Розділу I Списку № 1 (а.с. 13-14).
Суд звертає увагу на те, що відповідач мав у своєму розпорядженні необхідні документи, які давали можливість визначити правильно повний стаж роботи позивача, який надавав останньому право на отримання пенсії відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного рішення відповідачем, відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, протиправно не зараховуючи спірні періоди роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу, тому суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 05.01.1978 по 30.04.1978 на шахті «Енгельсовська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 02.06.1980 по 04.11.1981 на шахті «Ореховська» виробничого об'єднання «Краснодонвугілля», з 16.11.1981 по 02.11.1987 в виробничому об'єднанні «Ворошиловградвугілля» та період проходження строкової військової служби з 05.05.1978 по 11.05.1980 та призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за її призначенням - з 03.12.2019, а також виплатити заборгованість, яка утворилася з 03.12.2019, з урахуванням виплачених сум пенсії за віком за вказаний період.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020р. у справі № 360/1815/20 - залишити без змін.
Повне судове рішення 07 грудня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Л.В. Ястребова
Судді: А.А. Блохін
А.В. Гайдар