08 грудня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/895/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
І. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ДПС у Чернівецькій області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернівецькій області № Ф-204-11 від 06.09.2019 року.
1.2. Ухвалою суду від 01.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
1.3. Ухвалою суду від 23.09.2020 року адміністративну справу № 600/895/20-а призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
1.4. 02.11.2020 року від представників сторін по справі надійшли заяви про розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за їх відсутності.
Враховуючи зазначене, керуючись положеннями частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд визнав за можливе судовий розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2.1. 06.09.2019 року посадовими особами ГУ ДПС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-204-11, якою від позивача вимагається сплатити борг у сумі 11569,70 грн.
2.2. Зазначена вимога сформована відповідачем на підставі того, що за несвоєчасну сплату єдиного внеску позивачу нараховано пеню, що підтверджується даними інформаційної системи органу доходів і зборів.
2.3. З даною вимогою відповідача позивач не згідна повністю та вважає, що вона підлягає скасуванню.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи позивача
3.1. На думку представника позивача вимога про оплату боргу (недоїмки) від 06.09.2019 року № Ф-204-11 підлягає скасуванню виходячи з наступного.
3.2. Зокрема, у позовній заяві представник позивача вказує, що з 04 квітня 2011 року її зареєстровано фізичною особою-підприємцем та взято на облік у Новоселицькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області як платника податків.
3.3. З 22 грудня 2016 року позивач на підставі особистої заяви припинила здійснення підприємницької діяльності, про що було внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повідомлено податкові органи. Проведено перевірку та сплачено заборгованість по єдиному соціальному внеску та нараховані штрафні санкції.
3.4. 12 березня 2020 року, тобто через три з половиною роки після припинення позивачем підприємницької діяльності та повного розрахунку за зобов'язаннями, позивач отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 вересня 2019 року №204-11, а саме пені у розмірі 11569,70 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2013 року по 22 грудня 2016 року.
3.5. Податкова вимога №Ф-204-11 від 06.09.2019 року прийнята на підставі рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року до 22.12.2016 року. Відтак, на переконання позивача відповідач в серпні 2019 року нараховував пеню за період з 01 січня 2013 року по 22 грудня 2016 року, то це означає, що нарахування відбулося з порушенням строку позовної давності.
3.6. Представник позивача вказує, згідно даних інтегрованих карток вбачається, що нарахування пені за три роки (з 01.01.2013р. по 22.11.2016р.) відбулося 17 серпня 2019 року, і станом на 31 серпня 2019 року розмір пені становив 11569,70 грн. Станом на 17 серпня 2019 року у позивача недоїмки не було, що також підтверджується інтегрованими картками. Розрахунок по сумам недоїмки та штрафних дикцій був здійснений ще в грудні 2016 року. А тому об'єкту нарахування пені не було, що беззаперечно вказує на протиправність її нарахування.
3.7. Разом з цим, представник позивача зазначає, що згідно положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №449 нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
3.8. Позивач у повному обсязі ще 29 квітня 2016 року сплатила суму нарахованої їй заборгованості по ЄСВ, штрафам та пені. Так, станом на 29.04.2016 року згідно даних інтегрованих карток за позивачем рахувалася заборгованість по сплаті єдиного внеску у розмірі 12305,97 грн. 29 квітня 2016 року позивачем сплачено суму заборгованості у повному розмірі, що підтверджується квитанцією №КП-164/1. Однак пеня згідно податкової вимоги, яка оскаржується, нарахована за період не до 29.04.2016 року, а до 22.12.2016 року, що є протиправним.
3.9. Окрім цього, представник позивача суду пояснила, що пеня за своєю природою може нараховуватись виключно на суму недоїмки з ЄСВ, до складу якої не відноситься штрафна санкцію. Отже, нарахування пені на штрафну санкцію є не правильним
3.10. 3 огляду на вказані обставини, представник позивача вважає, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-204-1 від 06 вересня 2019 року винесено податковим органом без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому така є протиправною та підлягає скасуванню.
Аргументи відповідача
3.11. 04.08.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позову.
3.12. Так, зазначає, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Новоселицькому управлінні ГУ ДПС у Чернівецькій області з 05.04,2011 р. по 22.12.2016 р. . Станом на 30.04.2016 р. за платником рахувалась заборгованість єдиного соціального внеску у розмірі 12305,97 грн. Платником погашено основну суму боргу (недоїмки) у розмірі 12305,97 грн. (платіжні доручення №446 від 11.05.2016 р. на суму 2535,9 грн., №448 від 11.05.2016 р. - 3680,65 грн., №443 від 11.05.2016 р. - 4895,39, та №494320 від 05.07.2016 р. - 1194,03 грн.)
3.13. При цьому, представник відповідача стверджує, що у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику нараховується пеня.
3.14. Відтак, у зв'язку із несвоєчасною сплатою єдиного внеску на суму погашеного боргу (12305,97) грн. позивачу були нараховані штрафні санкції та пеня, внаслідок чого податковим органом сформовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0028561300 та №20009495306, які направлені поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
3.15. Станом на 13.07.2020 р. за ФОП ОСОБА_1 наявна заборгованість (недоїмка) по платежу (71040000) у сумі 11569,70 грн. (рішення №0009495306 від 25.07.2019 р.). На дану суму заборгованості сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-204-11 від 06.09.2019 р., яку направлено засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) та вручено 12.03.2020 р.
3.16. Окрім цього, у судовому засіданні яке відбулось 02.11.2020 року, представник відповідача суду пояснила, що позивачем основну суму боргу (недоїмки) було погашено 05.07.2016 року. Однак за нею ще рахувався штраф, який своєчасно не був погашений, що обумовило нарахування пені на суму такого штрафу до 22.12.2016 року
IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
5.1. Згідно ідентифікаційних даних з АІС "Податковий блок" та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 04.04.2011 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. 22.12.2016 року позивачем припинено підприємницьку діяльність (а.с. 55). Отже, у період з 04.04.2011 року по 22.12.2016 року позивач мала статус фізичної особи-підприємця.
5.2. Відповідно до наявної у матеріалах справи інтегрованої картки по сплаті ОСОБА_1 єдиного соціального внеску станом на 30.04.2016 року за позивачем рахувалась заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 12305,97 грн. Разом з цим, така заборгованість згідно квитанції №КП-164/1 від 29.04.2016 року погашена позивачем у повному обсязі, та станом на кінець 2016 року за позивачем рахується переплата у розмірі 300 грн. (а.с. 25-26).
Водночас суд зазначає, що заборгованість згідно квитанції №КП-164/1 від 29.04.2016 року була погашена в межах виконавчого провадження, що зокрема слідує із змісту цієї квитанції (а.с.32)
5.3. 04.10.2016 року Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0028561300, яким до позивача згідно пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано штраф у розмірі 1218,61 грн. (а.с. 110).
5.3. В подальшому, 25.07.2019 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0009495306, згідно якого на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 01.01.2013 року по 22.12.2016 року позивачу нараховано пеню у розмірі 11869,70 грн. (а.с. 21).
5.4. Згідно даних інтегрованої картки станом на 31.12.2019 року за позивачем рахується залишок несплаченої пені у розмірі 11569,70 грн. (а.с. 63).
5.5. 06.09.2019 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-204-11, якою від позивача вимагається сплатити борг у розмірі 11569,70 грн., яку засобами поштового зв'язку належним чином надіслано та вручено позивачу (а.с. 18-20, 53-54).
VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
6.1. Предметом цього позову є вимога Головного управління ДПС у Чернівецькій області № Ф-204-11 від 06.09.2019 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 11569,70 грн., а тому суд має надати оцінку на предмет її правомірності та безпосередньо наявності підстав для її формування.
6.2. Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
6.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
6.4. Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).
6.5. Отже, з викладеного слідує, що єдиний соціальний внесок є обов'язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами.
6.6. Згідно частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
6.7. Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
6.8. Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1).
6.9. У частині 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
6.10. Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, наведених у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI, а також те, що вона у період з 04.04.2011 року по 22.12.2016 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, слідує, що вона у вказаний період була платником єдиного соціального внеску.
6.11. Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов'язки платника єдиного внеску, серед яких обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).
6.12. Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VI обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Тобто ці обов'язки поширювалися і на позивача.
6.13. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
6.14. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
6.15. Приписами частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI);
- для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI).
6.16. Під мінімальним страховим внеском Закон №2464-VI розуміє суму єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1), тоді як під максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску розуміється максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частина 1 статті 1 Закону №2464-VI).
6.17. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
6.18. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина 8 статті 9 Закону №2464-VI).
6.19. Згідно частини 4 статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
6.20. За правилами частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
6.21. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449).
6.22. Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
6.23. Згідно пункту 1 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
6.24. Положеннями підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
6.25. З аналізу викладених норм суд доходить висновку, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску.
6.26. Відтак, суд вважає, що визначальним для вирішення цієї справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).
6.27. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.11.2018 року у справі №813/4686/16, яку суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує до спірних правовідносин.
6.28. Судом у цій справі встановлено, що за позивачем станом на квітень 2016 року рахувалась заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 12305,97 грн., яка була погашена позивачем 29.04.2016 року, підтвердженням чого є квитанція №КП-164/1 від 29.04.2016 року (а.с.32). Однак, вказане свідчить про те, що єдиний внесок позивачем сплачено з порушенням строку, встановленого статтею 9 Закону №2464-VI.
6.29. Оскільки позивач зазначені суми узгоджених зобов'язань сплатив не своєчасно, тому відповідач, згідно рішення від 25.07.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0009495306 на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI цілком обґрунтовано нарахував пеню.
6.30. Суми недоїмки визначені рішенням від 25.07.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0009495306 позивачем у строки встановлені Законом №2464-VI не сплачені, а отже вони набули статус боргу.
6.31. Окрім цього, позивачем суду не надано доказів оскарження такого рішення в адміністративному порядку або до суду, а тому на день розгляду справи у суді воно є чинним.
6.32. За своєю правовою природою оскаржувана вимога про сплату боргу є похідною від рішення від 25.07.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0009495306, яке є чинним.
6.33. У цій справі, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної вимоги, представник позивача вказував на те, що незважаючи на погашення суми заборгованості у розмірі 12305,97 грн., позивачу нарахування пені здійснювалося до 22.12.2016 року, коли нею було сплачено нараховану їй згідно рішення №0028561300 від 04.10.2016 року штрафну санкцію у розмірі 1218,61 грн. Відтак, вказує, що нарахування пені повинно було закінчитися 29.04.2016 року - дня фактичного погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску.
6.34. Суд зазначає, що за своєю правовою природою пеня є інститутом відповідальності платника єдиного внеску, що формується як сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми не сплаченого єдиного внеску у встановлені законодавством строки.
6.35. Пеня нараховується на суми зобов'язання, які визначені органом державної податкової служби та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
6.36. Судом у цій справі встановлено, що ОСОБА_1 квитанцією №КП-164/1 від 29.04.2016 року сплатила наявну за нею заборгованість у розмірі 12305,97 грн. (а.с. 32), а отже 29.04.2016 року є днем закінчення нарахування пені.
6.37. Однак, відповідач продовжував нарахування пені ОСОБА_1 і після 29.04.2019 року по 22.12.2019 року, що зокрема слідує із матеріалів справи та пояснень сторін у справі.
6.38. У відповідача не було жодним правових підстав нараховувати ОСОБА_1 пеню після 29.04.2019 року до 22.12.2016 року - дня, коли позивачем було сплачено нараховану їй згідно рішення №0028561300 від 04.10.2016 року штрафну санкцію у розмірі 1218,61 грн, оскільки для цього вже не існувало передумов (заборгованість зі сплати єдиного внеску було погашене), а тому таке нарахування є протиправним.
6.39. Водночас суд звертає увагу на те, що у судовому засіданні представник відповідача суду пояснила, що пеня нараховувалась до 22.12.2016 року, оскільки за позивачем значився не погашений штраф.
6.40. З даного приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під недоїмкою розуміють суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену податковим органом у випадках, передбачених цим Законом і яка, відповідно до частини 3 статті 25
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
№2464-VI стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
6.41. Отже, підсумовуючи наведене, слід прийти до висновку, що
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
№2464-VI, розмежовує поняття недоїмка, штраф та пеня, при цьому недоїмка не включає в себе ні штраф, ні пеню.
6.42. Відповідно до частини 10 статті 25
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
№2464-VI на суми недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
У цій частині мова йде саме про недоїмку (сума єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачен
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
у строки, встановлені Законом), а не штрафу, який за своєю природою є відмінним від недоїмки (у даному разі не слід ототожнювати правові категорії які застосовуються в Законі №2464-VI, з правовими категоріями які застосовуються в Податковому кодексі України, який передбачає нарахування пені на суму штрафу).
6.43. Синтезуючи наведене, слід прийти до висновку, що пеня згідно
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
№2464-VI на суми штрафу не нараховується, а нараховується виключно на суму недоїмки, а тому відповідач у даному разі протиправно нараховував позивачу пеню на суми штрафу до 22.12.2016 року.
6.44. Окрім цього, аргументуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що нарахування пені відбулось з порушенням строку давності, однак, саме рішення від 25.07.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0009495306, яким нараховано пеню, не скасоване шляхом оскарження в адміністративному або судовому порядку, а відтак є чинним.
6.45. Окрім цього, суд вважає такі доводи хибними з огляду на те, що згідно частини 16 статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
6.46. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 червня 2020 року у справі №820/1995/17, яку суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України також застосовує до спірних правовідносин.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
7.1. За своєю правовою природою вимога про сплату боргу (недоїмки) є документом похідного характеру, який виконує інформаційно-попереджувальну функцію та безпосередньо не утворює у особи зобов'язань (боргу) зі сплати єдиного внеску. Окрім цього, така вимога є рішенням суб'єкта владних повноважень, а отже має відповідати критеріям законності такого рішення.
7.2. Одним із критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень є його обґрунтованість, тобто урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частини 2 статті 2 КАС України).
7.3. Такий критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість яких вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень, яким є відповідач у цій справі, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивоване.
Окрім цього, в силу інформативної природи вимоги, інформація яка міститься в ній, має відповідати дійсним обставинам справи та ґрунтуватись виключно на реальних цифрах, оскільки в іншому разі, діяльність ГУ ДПС в Чернівецькій області не буде відповідати положенням частини 2 статті 19 Конституції України.
7.4. Вище судом встановлено, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) була прийнята у зв'язку із наявністю у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2013 року по 22.12.2019 року. Водночас судом встановлена протиправність нарахування позивачеві пені за період з 29.04.2016 року по 22.12.2016 року.
Така протиправність нарахування пені свідчить про не обґрунтованість вимоги про сплату боргу (недоїмки) та її дезінформаційний характер.
7.5. За таких обставин, враховуючи наведене, суд вважає за необхідним визнати таку вимогу протиправною та скасувати її в повному обсязі.
7.6. Водночас суд звертає увагу на те, що відповідач має здійснити нарахування пені ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 року по 29.04.2016 року з урахуванням положень Закону №2464-VI та в подальшому (після прийняття рішення) має право винести вимогу щодо боргу (недоїмки) ОСОБА_1 .
Враховуючи чисельність розрахунків та даних інтегрованих карток, суд не має можливості такі розрахунки провести самостійно, оскільки в іншому разі, самостійний розрахунок може містити арифметичну помилку, яка вплине на права та обов'язки сторін у справі.
Також, суд зазначає, що відповідач цей позов не визнав та не надав суду зрозумілий для опрацювання розрахунок пені, його позиція заснована виключно на розрахунках автоматизованої програми.
7.7. Відтак, відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваної позивачем вимоги, натомість останнім доведено суду її протиправність.
7.8. Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
7.9. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін по справі, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
8.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
8.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією № ПН2162300 від 22.06.2020 року (а.с. 6). Оскільки, позов задоволено повністю, суд, стягує на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернівецькій області № Ф-204-11 від 06.09.2019 року про сплату боргу (недоїмки) у сумі 11569,70 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції № ПН2162300 від 22.06.2020 року судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (60309, Чернівецька обл., Новоселицький район, с. Маршинці, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 43143196).
Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"
Суддя О.В. Анісімов