Рішення від 08.12.2020 по справі 675/1666/20

Справа № 675/1666/20

РІШЕННЯ

іменем України

08 грудня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про визнання протиправним та незаконним дисциплінарного стягнення про переведення до приміщення ДІЗО,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", в якому просить визнати протиправним та незаконним дисциплінарне стягнення про переведення до приміщення ДІЗО.

В обгрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначив, що він не допускав порушень установленого порядку відбування покарання, тому відповідачем протиправно застосовано до нього дисциплінарне стягнення.

Суд, ухвалою від 21.10.2020 року, прийняв до свого провадження адміністративну справу №675/1666/20, та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, та надав відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки на позивача правомірно накладено дисциплінарне стягнення, за наслідками допущеного ним порушення порядку відбування покарання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_1 відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в Державній установі "Замкова виправна колонія (№ 58)".

18 серпня 2020 року о 09 год. 50 хв. засуджений ОСОБА_1 допустив порушення вимог встановленого порядку відбування покарання, а саме під час обходу відділення №5 кім. №22 ДПК засуджений поводив себе грубо та нахабно, виражався в адресу працівників адміністрації словами, що принижують людську гідність.

На законні вимоги припинити порушення не реагував, вступив в словесну суперечку, та своєю поведінкою негативно впливав на інших засуджених.

Дані обставини підтверджується копією рапорту молодшого інспектора ВНБ Осьмаки Дмитра Петровича від 18.08.2020 року, копією рапорту молодшого інспектора ВНБ Харламова Володимира Вікторовича від 18.08.2020 року, рапортом начальника відділення СПС Мартинюка Валерія Вікторовича від 20.08.2020 року.

ОСОБА_1 надав письмові пояснення по даному факту, та вину свою не визнав.

Позивача було ознайомлено з місцем, датою та часом проведення дисциплінарної комісії, та надано можливість звернення за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги (розписка від 20.08.2020).

21.08.2020 року відбулося засідання дисциплінарної комісії з розгляду питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності засуджених Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", про що свідчить Витяг з протоколу №56 від 21.08.2020 року. Комісія прийняла рішення застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді поміщення його до дисциплінарного ізолятора строком на 14 діб.

Постановою про поміщення засудженого - ОСОБА_1 в ДІЗО установи від 21.08.2020 року, за порушення режиму відбування покарання, яке полягає в тому, що ОСОБА_1 18 серпня 2020 року о 09 год. 50 хв., під час обходу відділення №5 кім. №22 ДПК поводив себе грубо та нахабно, висловлювався на адресу працівників, адміністрації словами, що принижують людську гідність, вирішено застосувати до ОСОБА_1 стягнення у вигляді поміщення його до дисциплінарного ізолятора строком на 14 діб без виводу на роботу з 21.08.2020 року.

Від підписання про оголошення постанови позивач відмовився.

Вважаючи, що дії посадових осіб відповідача є протиправними, а притягнення його до дисциплінарної відповідальності безпідставним та таким, що не грунтується на нормах чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого Кодексу України (далі - КВК України), кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Статтею 5 Кодексу визначено, що кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

Відповідно до частини 1 статті 9 КВК України, засуджені зобов'язані, зокрема: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

Частиною 2 статті 9 КВК України встановлено, що невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Статтею 107 КВК України визначено права і обов'язки засуджених до позбавлення волі.

Частиною 3 статті 107 КВК України встановлено, що засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії.

Наказом Міністерства юстиції від 28 серпня 2018 року № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі - Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов'язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил встановлено, що засуджені зобов'язані виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань; ввічливо ставитися до адміністрації та персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.

Відповідно до абзацу 11 частини 4 статті 107 КВК України засудженим забороняється вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська. Дана заборона для засуджених також передбачена абзацом 11 п.4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

Згідно із статтею 70 КВК України, правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Статтею 131-1 КВК України, визначено поняття дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов'язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 132 КВК України, за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Як свідчить аналіз вищевказаних норм законодавства, засудженні повинні неухильно дотримуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та, у випадку їх порушення, нести за це дисциплінарну відповідальність. При цьому, згідно вищенаведених положень, кожний засуджений повинен бути ознайомлений з розпорядком дня, та має безпосередній доступ до вказаного розпорядку. Порушення встановленого розпорядку дня, а також не дотримання правил перебування в установі виконання покарань, має наслідком притягнення винної особи, за умови доведеності вчення останнім проступку, до дисциплінарної відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ознайомлений з вимогами Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови відбування покарань засудженими до позбавлення волі (розписка від 17.12.2018).

Як вбачається із Витягу з протоколу №56 від 21.08.2020 року засідання дисциплінарної комісії з розгляду питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності засуджених Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)", ОСОБА_1 18.08.2020 року о 09 год. 50 хв. допустив порушення вимог встановленого порядку відбування порядку, а саме: проявив нетактовну поведінку.

Суд бере до уваги, що згідно довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_1 від 20.08.2020 року, позивач порушення встановленого режиму утримання допускає систематично, на заходи виховного та профілактичного впливу не реагує, заохочень не має.

Належних та допустимих доказів у спростування зазначеного позивачем суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дисциплінарне стягнення відповідача до ОСОБА_1 у вигляді переведення до ДІЗО застосовано правомірно.

Статтею 134 КВК передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку

Згідно статті 135 КВК, питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов'язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов'язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб'єктів надання такої допомоги. Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії (ч. 6 ст. 135 КВК України).

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду (ч. 7 ст. 135 КВК України).

Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.

Правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення (за винятком переведення до ПКТ (ОК)) до засуджених користується начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки. За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи стягнення у виді догани або поміщення в карцер строком до десяти діб. Інші посадові особи установ виконання покарань не мають права застосовувати заходи заохочення і стягнення щодо засуджених. Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим - більш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення у разі, якщо посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею за відсутності порушення з боку засудженого. При накладенні стягнення на засудженого адміністрація установи виконання покарань надає йому змогу повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (п. 1 Розділу ХХІ Правил).

Пунктом 2 Розділу ХХІ Правил встановлено, що застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення установи виконання покарань.

Перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Результати розгляду дисциплінарною комісією питання про доцільність застосування стягнення до засудженого оформлюється відповідним письмовим рішенням.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відповідач відповідно до вимог КВК України, за допущене позивачем порушення правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань правомірно застосував до нього дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав, а судом не встановлено протиправність рішення відповідача.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" про визнання протиправним та незаконним дисциплінарного стягнення про переведення до приміщення ДІЗО - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1

Відповідач:Державна установа "Замкова виправна колонія (№ 58)" (вул. Гагаріна, 2,Ізяслав,Хмельницька область,30300 , код ЄДРПОУ - 08564771)

Головуючий суддя В.К. Блонський

Попередній документ
93365105
Наступний документ
93365107
Інформація про рішення:
№ рішення: 93365106
№ справи: 675/1666/20
Дата рішення: 08.12.2020
Дата публікації: 10.12.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Інші справи
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (21.10.2020)
Дата надходження: 21.10.2020
Предмет позову: про визнання протиправним та незаконним дисциплінарним стягненням переведення до приміщення ДІЗО
Учасники справи:
суддя-доповідач:
БЛОНСЬКИЙ В К
МИХАЙЛОВ О О
відповідач (боржник):
Державна установа "Замкова виправна колонія (№ 58)"
позивач (заявник):
Волошин Ігор Володимирович