08 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3014/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної державної адміністрації, Обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Херсонської обласної державної адміністрації, Обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильсьокї катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації від 26.11.2019 року, яке оформлене протоколом № 8 в частині відмови ОСОБА_1 у заміні діючого посвідчення категорії 1 на посвідчення нового зразка;
- зобов'язати обласну комісію з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації;
- зобов'язати Херсонську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення нового зразка, а саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році» (категорії 1) серії А синього кольору .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 08.02.1993 року позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 серії НОМЕР_1 , перереєстрованого у 1999 році. Останнє посвідчення 12.09.2007 року серії НОМЕР_2 . Позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення із заявою про зміну посвідчення категорії 1 серії НОМЕР_2 на посвідчення нового зразка, проте одноголосним рішенням комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яке оформлено протоколом № 8 від 26.11.2019 року позивачу відмовлено у заміні посвідчення, у зв'язку із не підтвердженням статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, оскільки документи з особової справи не відповідають вимогам Порядку від 11.07.2018 № 551, а саме : архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 08.04.2019 року № 179/1/6048 по архівним документам встановлено, що за період участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 20.07.1986 по 17.09.1986 відсутні дні виїзду в зону відчуження та немає кратності оплати. Вважає такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 16.10.2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.11.2020 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, із змісту якого вбачається, що останній позов не визнає. Зокрема, зазначає, що згідно ч.3 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
За вимогами чинного законодавства довідка видається державною адміністрацією за встановленим зразком (Додаток № 11) відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551. З метою отримання зазначеної довідки зроблено запит до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. За результатами звернення було отримано архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 08.04.2019 р. № 179/1/6048, згідно якої по архівним документам військової частини НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 20 липня (наказ № 078) по 17 вересня 1986 року (наказ № 0137). Виїзди в зону відчуження та кратність оплати не відображені. Доза опромінення - 2,08 рентген. Враховуючи розбіжності в довідках від 07.05.1999 № 51/1/6063 та від 08.04.2019 р. № 179/1/6048 Департаментом соціального захисту населення було зроблено уточнюючий запит до Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України з приводу підтвердження або спростування чинності вищезазначених довідок. Отримано відповідь від 25.04.2019 № 179/1/7191 про те, що копія довідки від 07.05.1999 № 51/1/6063 в архіві не виконувалась. У зв'язку із чим видача посвідчення була не можлива оскільки це порушувало б вимоги встановлені п. 11 Порядку № 551. У зв'язку із заявою ОСОБА_1 про незгоду із висновками обласної комісії його особова справа надіслана на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України, на предмет вирішення питання щодо його права на статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 28.04.2020 року вказаною Комісією прийнято рішення, в якому зазначено, що для прийняття остаточного рішення щодо правильності визначення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, його справу необхідно доопрацювати. З огляду на викладене відповідач заперечує проти вимог позовної заяви, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову.
09.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Департаменту соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації, відповідно до якого проти задоволення позову заперечував, за змістом аналогічний відзиву відповідача-1.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне: ОСОБА_1 у період з 20.07.1986 р. по 17.09.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить довідка військової частини НОМЕР_3 (а.с. 15) та довідка № 209 (а.с. 16) .
Внаслідок захворювання, отриманого під час виконання позивачем військового обов'язку , пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, ОСОБА_1 став інвалідом ІІ групи з 1991 року.
Статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 отримав на підставі довідки командира військової частини НОМЕР_3 від 02.03.1993 3 57, копії довідки командира військової частини НОМЕР_4 від 26.03.1996 № 209, відповідного запису у військовому квитку НОМЕР_5 , копії експертного висновку від 21.02.1991 № 15/353 та копії довідки МСЕК від 26.03.1992 № 031610.
08.02.1993 року позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_1 , яке було перереєстроване у 1999 році, що також не заперечувалось відповідачами.
12.09.2007 року ОСОБА_1 видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії серії НОМЕР_2 .
З метою своєчасної підготовки документів особової справи ОСОБА_1 з урахуванням вимог Порядку № 551, Департаментом соціального захисту населення було зроблено запит до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
За результатами звернення було отримано архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 08.04.2019 р .№ 179/1/6048, згідно якої по архівним документам військової частини НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 20 липня (наказ № 078) по 17 вересня 1986 року (наказ №0137). Виїзди в зону відчуження та кратність оплати не відображені. Доза опромінення - 2,08 рентген.
Враховуючи розбіжності інформації в довідках від 07.05.1999 № 51/1/6063 та від 08.04.2019 р. № 179/1/6048 Департаментом соціального захисту населення зроблено уточнюючий запит до Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України з приводу підтвердження або спростування чинності вищезазначених довідкою.
Відповідно до відповіді від 25.04.2019 року № 179/1/7191 зазначено, що копія довідки від 07.05.1999 року № 51/1/6063 в архіві не виконувалась.
Позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення із заявою про зміну посвідчення категорії 1 № НОМЕР_6 від 12.09.2007 р. на посвідчення нового зразка.
Відповідно до витягу із протоколом № 8 від 26.11.2019 року одноголосним рішенням комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_1 відмовлено у заміні діючого посвідчення, у зв'язку із не підтвердженням статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, оскільки документи з його особової справи не відповідають вимогам Порядку № 551.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Чорнобильська катастрофа торкнулася долі мільйонів людей. У багатьох регіонах, на величезних територіях виникли нові соціальні та економічні умови. Україну оголошено зоною екологічного лиха. Створення системи надійного захисту людей від наслідків Чорнобильської катастрофи потребує залучення значних фінансових, матеріальних та наукових ресурсів.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 21.02.1991р. №796-XII (далі-Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ст.1 Закону №796-XII він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема:
пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
використання економічних методів поліпшення життя шляхом проведення політики пільгового оподаткування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та їх об'єднань.
За положеннями ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За положеннями ст.11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, до категорії 1 відноситься особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Статтею 15 Закону №796-ХІІ встановлені підстави для визначення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.
Відповідно до положень ст.65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При вирішенні цього спору суд виходить з того, що у зв'язку із встановленням причинного зв'язку захворювань та інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи замість посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 видане посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи Серії НОМЕР_2 , категорії 1, як інваліду-чорнобильцю.
Вказане посвідчення видане на підставі та за зразками, затвердженими чинними на той час постановами Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 20 січня 1997 р. № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018р. №551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян за №551 (далі-Порядок №551), відповідно до якого затверджені нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1-14.
Цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» іншими актами законодавства (п.2 Порядку №551).
Відповідно до п.3 Порядку №551 особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 1) серії А синього кольору.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018р. №551 зобов'язано Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, зокрема, провести до 1 січня 2021 р. заміну посвідчень у зв'язку із затвердженням нових зразків посвідчень особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).
Відповідно до положень п.11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Положеннями п.11 Порядку №551 встановлено, що рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Обласна комісія з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації розглянула заяву позивача про заміну посвідчення та матеріали його особової справи і прийняла оскаржене рішення, оформлене протоколом від 26.11.2019 року № 8 щодо відмови у заміні діючого посвідчення на посвідчення нового зразка.
Вказана позиція відповідача обґрунтована, тим що архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 08.04.2019 № 179/1/6048 по архівним документам встановлено, що за період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 20.07.1986 р. по 17.09.1986 відсутні дні виїзду в зону відчуження не має кратності оплати.
Судом встановлено, що факт перебування позивача у період з 20.07.1986 р. по 17.09.1986 р. в зоні відчуження на Чорнобильській АЕС підтверджуються документами, які наявні в матеріалах справи та містяться в особовій справі позивача (даний факт не спростований відповідачем): довідкою № 57 від 02.03.1993 р. щодо участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; копія довідки № 208 від 26.03.1996 року; копія довідка МСЕК серія ААА № 224844; копія довідки МСЕК серія 1012-АА № 006563 від 19.10.2010 року; копія експортного висновку про причинний зв'язок захворювання та інвалідності, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби № 15/353 від 21.02.1991 р.; копія експертного висновку про причинний зв'язок захворювання та інвалідності, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби № 353 від 24.01.2008 р.; копія військового квитка серії НОМЕР_5 ; копія довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 51/1/6063 від 07.05.1999 р., а отже позивач відноситься до категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.
Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні, оформленому протоколом № 8 від 26.11.2019 р., що наданими документи не відповідають вимогам Постанови КМУ від 11.07.2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» - є безпідставним.
З огляду на викладене, питання видачі посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, вирішуються виключно на засіданнях обласних комісій шляхом прийняття відповідного рішення.
Стосовно зобов'язання відповідача видати посвідчення нового зразка суд зазначає наступне: повноваження суду при вирішенні справи врегульовано статтею 245 КАС України, згідно якої, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. ( п. 4 ч. 2, ч. 4 цієї статті).
Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Прийняте рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого органу в порядку передбаченому законодавством.
Суд є правозастосовуючим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до положень абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є покладення на відповідача обов'язку повторно розглянути заяву про видачу ОСОБА_1 посвідчення нового зразка, а саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 1)» серії А синього кольору.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржуване рішення відповідача, оформлене протоколом № 8 від 26.11.2019 р. не відповідає критеріям, переліченим вище.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України).
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, натомість позивачем надано достатньо належних доказів на підтвердження протиправності рішення відповідача.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати розподілено відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) до Херсонської обласної державної адміністрації (73003, м.Херсон, пл. Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645), Обласної комісії з розгляду питань щодо визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Херсонській обласній державній адміністрації (73000, м.Херсон, вул. Свободи, 1) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Зобов'язати Херсонську обласну державну адміністрацію (73003, м.Херсон, пл. Свободи, 1, код ЄДРПОУ 00022645) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) щодо видачі посвідчення нового зразка, а саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 1)» серії А синього кольору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.К. Василяка
кат. 112030300