Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 грудня 2020 року № 520/14824/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:головуючого судді - Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах Головного ТУ юстиції у Харківській області Крижановської Ю.С. (майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 поверх,м. Харків,61001) про визнання дій протиправними та скасування постанови ,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах Головного ТУ юстиції у Харківській області Крижановської Ю.С., в якому просив суд:
- скасувати постанову про арешт коштів в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України, як пенсія, відкритий у відділені АТ КБ “ПриватБанк” банку.
-визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Крижановської Ю.С., працівника Міжрайонного відділу ДВС по Основ'янському та Слобідському районах Головного ТУ юстиції у Харківській області, відносно виконання постанови про арешт коштів, що надходять від ПФУ, як пенсія, відкритий у відділенні АТ КБ “ПриватБанк”.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова 25.09.2020 у справі №646/5602/20 відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Основ'янському та Слобідському районах Головного ТУ юстиції у Харківській області Крижановського Ю.С.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова 25.09.2020 у справі №646/5602/20, було роз'яснено право на звернення із зазначеною скаргою до Харківського окружного адміністративного суду.
Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області за виконавчими провадженнями №59610310 від 24.07.2019; №59680787 від 02.08.2019; №59680885 від 02.08.2019; № 59713342 від 08.08.2019 з примусового виконання постанов №0627/80700/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської митниці ДФС штрафу у розмірі 17 000, 00 грн., № 0633/807000/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської митниці ДФС штрафу у розмірі 8 500, 00 грн., №0622/80700/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської митниці ДФС штрафу у розмірі 17 000, 00 грн., № 0631/80700/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської митниці ДФС штрафу у розмірі 17 000, 00 грн., №0629/80700/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської митниці ДФС штрафу у розмірі 17 000, 00 грн., виданих ДФС України, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської митниці ДФС штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.
У зв'язку з чим державним виконавцем були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень від 24.07.2019, 02.08.2019, 08.08.2019 та 21.08.2019.
В ході примусового зазначених вище виконавчих проваджень 20.03.2020 державним виконавцем, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, в тому числі й на пенсійні виплати.
Позивач не згоден зі вказаними діями, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує, що відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 20 відсотків її розміру за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом.
Частиною другою статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Хонякіна проти Грузії» № 17767/08 від 19 червня 2012 року, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Також, відповідно до пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Судом встановлено, що 10.08.2020 на адресу Міжрайонного відділу ДВС по Основ'янському та Слобідському районах Головного ТУ юстиції у Харківській області було надіслано заяву ОСОБА_1 , щодо зняття арешту з банківської картки на яку він отримує пенсію, але відповіді і досі надано не було, хоча відправлення було отримано ще 12.08.2020. Арешт на грошові кошти, що надходять від 1ТФУ, як пенсія, відкритий у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» так і не було знято.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
А згідно ч.1, 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб'єктів їх видання. За правилами адміністративного судочинства мають оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження (саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11,2018року по справі №161/15523/17).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити .
Скасувати постанову про арешт коштів в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), що надходять від Пенсійного фонду України, як пенсія, відкритий у відділені АТ КБ “ПриватБанк” банку.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Крижановської Ю.С., працівника Міжрайонного відділу ДВС по Основ'янському та Слобідському районах Головного ТУ юстиції у Харківській області, відносно виконання постанови про арешт коштів ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), що надходять від ПФУ, як пенсія, відкритий у відділенні АТ КБ “ПриватБанк”.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.