Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 грудня 2020 року № 520/15402/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Зінченко А.В., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним і скасувати рішення №3510 від 04.08.2020 головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області - відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на підставі заяви ОСОБА_1 від 30.07.2020 про призначення пенсії, а також зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 30.07.2020, нараховувати та щомісячно виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дівоче прізвище ОСОБА_2 , 30.07.2020 подала у Київське об'єднане Управління ПФУ м.Харкова заяву встановленого зразка про призначення мені пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на отримання пенсії за віком виникло у неї на підставі того, що вона досягла пенсійного віку (станом на 30.07.2020 більше 59 років 6 місяців та за наявного трудового стажу не менше 27 років з 01.01.2020 по 31.12.2020).
Разом із заявою надала власну та належним чином оформлену трудову книжку НОМЕР_2 , яка ведеться з початку трудової діяльності з 01.09.1978 року, атестат №62/64 виданий 18.07.1979 року про здобуття технічної освіти на ім'я ОСОБА_3 та всі інші необхідні документи, що підтверджується розпискою до заяви.
Згідно з записами в трудовій книжці, станом на 01.11.2020 її страховий трудовий стаж складає 41 рік 2 місяці 19 днів, що цілком відповідає умовам визначеним законом для призначення пенсії за віком.
Однак, рішенням №3510 від 04.08.2020 головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області - відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування відмови в призначенні пенсії ПФУ посилався на п.З Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 за №637 (далі - Порядок №637).
Застосувавши п.З Порядку №637, орган ПФУ не зарахував до загального трудового стажу період навчання згідно атестату з 01.09.1978 по 01.07.1979 та періоди роботи, відображені в трудовій книжці, оскільки відсутній документ який підтверджує факт зміни прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_4 ». Які саме періоди їй не враховано рішення №3510 інформації не містить.
Також, в обґрунтування відмови також зазначено про неврахування періоду навчання з 01.09.1988 по 29.06.1991, коли позивач здобувала заочну освіту, яка за чинним законодавством взагалі не враховується в трудовий стаж та запису про її здобуття трудова книжка не містить.
Одночасно, цим рішенням орган пенсійного фонду України визнав трудову книжку такою, що належить саме позивачу, оскільки згідно з рішенням зарахував їй трудовий стаж 22 роки 4 місяці 21 день.
Позивач вважає, що таким чином орган ПФУ порушив її право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Суд дослідив надані матеріали справи та надаючи правову оцінку вищенаведеному вказує наступне.
Згідно з п. 1 Порядку №637 Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п.2 Порядку у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до ст. 48 КЗпПУ трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка позивача оформлена у чіткій відповідності до вимог Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» { Назва в редакції Наказу Мінпраці та соцполітики N 259/34/5 ( 20555-01 ) від 08.06.2001 } (Далі - Інструкція № 58).
Згідно з п. 1.1. Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п. 2.11. відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з п.2.13. Інструкції №58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Судом встановлено, що трудова книжка НОМЕР_2 видана на дівоче прізвище позивача « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відповідно до Інструкції №58 містить запис відповідальної особи та скріплений мокрою печаткою відділу кадрів Харківського заводу електроапаратури про зміну прізвища на « ОСОБА_4 » з « ОСОБА_2 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 , виданого Палацом шлюбу Жовтневого району м. Харкова 19.11.1983 р.
Зміна прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » також у встановленому порядку засвідчена у трудовій книжці та скріплена підписом відповідальної особи та мокрою печаткою.
Належність документа про трудовий стаж - трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 , згідно з своїм рішенням №3510 від 04.08.2020 під сумнів орган ПФУ не ставить, а отже визнав таким, що підтверджує саме її трудовий стаж.
Своє дівоче прізвище « ОСОБА_2 » позивач підтвердила наданим органу ПФУ свідоцтвом про народження НОМЕР_4 , що відображено у розписці-повідомленні до заяви про призначення пенсії.
Свідоцтво про шлюб з ОСОБА_6 , у якому зазначено прізвище « ОСОБА_4 » - отримане після шлюбу з першим чоловіком також надано в ПФУ.
Також, позивач додатково надала в ПФУ свідоцтво про народження сина ОСОБА_7 у якому зазначена як мати - ОСОБА_8 , також надала свідоцтво про смерть ОСОБА_9 .
Суд вказує, що відповідно до п. 2.19. Інструкції, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів в тому числі такі записи: б) про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально- курсових комбінатах (центрі, пункті тощо). Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
Трудова книжка ОСОБА_1 містить запис №1 про те, що вона навчалася з 01.09.1978 по 18.07.1979 в ДПТУ м. Харкова, на підставі атестату №62/64 від 18.07.1979. Своє навчання підтвердила оригіналом атестату.
Таким чином, трудовий (страховий стаж) позивача, необхідний для отримання пенсії за віком склав (по періодам роботи) :
01.09.1978 - 18.07.1979 стаж 10 місяців 18 днів 27.08.1979-11.04.1987 стаж 7 років 7 місяців15 днів 15.04.1987-14.09.1989 стаж 2 роки 5 місяців 28.09.1989-20.09.1990 стаж 11 місяців 23 дні 05.07.1991-21.12.1993 стаж 2 роки 5 місяців 17 днів 23.12.1993-25.09.1995 стаж 1 рік 9 місяців 3 дні 26.09.1995-20.05.2004 стаж 8 років 7 місяців 25 днів 24.05.2004-01.11.2020 стаж 16 років 5 місяців 8 днів ВСЬОГО: 41 рік 2 місяці 19 днів.
Судом встановлено, що у своєму рішенні орган ПФУ не вказав, які періоди трудового стажу позивача не зараховані, та з яких причин зроблений висновок про не зарахування їх, тоді як у наявності є трудова книжка з усіма передбаченими законодавством записами.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Одночасно за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
У судовому порядку відповідно до пункту 26 зазначеного Порядку №637 встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.
Факт приналежності трудової книжки ОСОБА_1 органом ПФУ під сумнів не ставиться.
Трудова книжка містить всі записи та посилання на документи за якими позивач змінювала прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_4 » та на « ОСОБА_5 », належність трудової книжки саме їй вона підтвердила паспортом громадянина України, та іншими документами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року справа №347/576/18 (провадження № 61-45995св18). Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61- 44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61- 28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61- 3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61- 12771св18).
Постановою від 30 вересня 2019 року по справі N 638/18467/15-а (адміністративне провадження N К/9901/17572/18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі N 593/283/17. Суд зазначив, що згідно статті 62 Закону N 1788-ХІІ та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846), при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлений у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судом, відповідачем - органом ПФУ не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити мій стаж.
Відповідно до частини 1 -3 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина (в т.ч. передбачені ст.46 Конституції) не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового, результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
З цього приводу Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010 від 22.12.2010, № 23-рн/2010 від 11.10.2011,№ Ю-рп/2011).
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
В пункті 4 рішення від 11.10.2005 у справі № 1-21/2005 Конституційний Суд України вказав наступну правову позицію: в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров'я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Також, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 № 6- рп/2007 зазначив, що "невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави". Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є "складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права".
Водночас, як встановлено судом, Головне управління ПФУ в Харківській області, відмовляючи у призначенні пенсії, жодним чином не вмотивувало своє рішення нормами Конституції України, як і підстав не застосування ним тих норм Конституції України, на які зроблені посилання в цьому позові.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у призначенні, перерахунку та виплаті пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення №3510 від 04.08.2020 головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області - відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на підставі заяви ОСОБА_1 від 30.07.2020 про призначення пенсії.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 30.07.2020, нараховувати та щомісячно виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_5 , виданий 11.01.2001 Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.