Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
07 грудня 2020 р. Справа № 520/12021/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Обласна медико-соціальна експертна комісія №1, Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання дій протиправними та скасування акту та консультативного висновку, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Акт освідування №215 від 04.03.2020 року та довідку про невизнання інвалідом від 04.03.2020 року Комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" обласної медико-соціальної експертної комісії №1;
- визнати протиправним та скасувати Консультативний висновок №647 від 05.02.2020 року Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України";
- зобов'язати Комунальний заклад охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Обласну медико-соціальну експертну комісію №1повторно розглянути питання щодо визначення ступеня обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 , на підставі документів, поданих на перекомісію в листопаді 2019 р.;
- зобов'язати Комунальний заклад охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Обласну медико-соціальну експертну комісію №1, Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" надати ОСОБА_1 її медичну документацію будь-яким засобом, в тому числі рекомендованим поштовим відправленням на адресу: 61002, м. Харків-02 до запитання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно оскаржуваного Консультативного висновку №647 встановлено діагноз: наслідки перенесення запального процесу ЦНС (анамнестично) у вигляді легкої зовнішньої гідроцефалії (за даними МРТ головного мозку від 2019 року), цефалгічного синдрому, змішаний дисоціативний розлад F 44.7., що свідчить про поверховість обстеження. Крім того на підставі зазначеного висновку був складений акт освідування №215 та Довідка від 04.03.2020 року про невизнання інвалідом. В порушення вимог ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 року №2961-ІV об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму не проводилася, проведено формальний огляд, без належного медичного обстеження. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.
Відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
27.10.2020 року за вх.№01-26/82911/2020 представником Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що ОСОБА_1 , оглянута на сумісному засіданні Київської міжрайонної МСЕК та Обласної МСЕК №1 та 21.11.2019 винесено рішення про невизнання особою з інвалідністю. Після огляду ОСОБА_2 , запропоновано консультативне обстеження в Українському державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України м. Дніпро. За направленням до інституту 26.11.2019 ОСОБА_1 , не з'явилась, у зв'язку із чим 04.12.2019 Київською МСЕК винесено рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю за результатом огляду на сумісному засіданні. По скарженню рішення МСЕК від 04.12.2019 ОСОБА_1 , оглянута Обласною МСЕК №1 23.12.2019 та направлена на консультацію до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" м. Дніпро де знаходилась у відділенні неврології з 29.01.2020 по 05.02.2020. На думку відповідача, Висновок Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 05.02.2020 за №647 "За результатами обстеження ОСОБА_1 , у клініці інституту дозволяє зробити висновок, дані для визначення ОСОБА_1 , особою з інвалідністю - відсутні. Крім того, відповідачем вказано, що ОСОБА_2 , були надані рекомендації по обстеженню та лікуванню в спеціалізованому стаціонарі, після чого, при необхідності, рекомендовано огляд спеціалізованій МСЕК. Згідно висновку Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" 04.03.2020 Обласною МСЕК №1 винесено рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю за № 215 від 04.03.2020 року, яке направлено поштою на вказану позивачем адресу. Вказано, що рішення МСЕК про не визнання особою із інвалідністю винесено обґрунтовано по патології, яка обмежує життєдіяльність в легкому ступені, що не дає можливості для встановлення групи інвалідності, згідно «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317 та «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.11.2020 року за вх.№01-26/86382/2020 представником Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що ОСОБА_1 , знаходилась на обстеженні в клініці ДУ «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» (в подальшому інститут) за направленням (направлення 010-20) Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи. Знаходилась на обстеженні в неврологічному відділенні з 29.01.2020 по 05.02.2020 (медична карта стаціонарного хворого №647). Об'єм та перелік обстежень в клініці призначає лікар-куратор, що дає для цього певну освіту, кваліфікаційну категорію та повноваження. Так, за результатами обстеження встановлено основний діагноз: "Наслідки перенесеного запального процесу ЦНС (анамнестично) у вигляді легкої зовнішньої гідроцефалії (за даними МРТ головного мозку від 2019), цефалічного синдрому. Змішаний дисоціативний розлад. Крім того, встановлені діагнози консультантами, а саме: Терапевт: «Хронічний гастродуоденіт в стадії нестійкої ремісії. Правосторонній нефроптоз, ХНН 0 ст.»; психіатр: «Змішаний дисоціативний розлад. Б 447»; логопед: «Мовлення не порушено»; нейрохірург: Наслідки перенесеної нейроінфекції. Цефалгічний, міофасціальний синдром»; травматолог: «На момент огляду патології з боку опорно-рухового апарату не виявлено»; отоларинголог: «Слух у нормі». Відповідачем вказано, що встановлені діагнози базуються на діючих в Україні критеріях встановлення діагнозів та відповідають затвердженим класифікаціям, ґрунтуються на даних проведеного клініко-експертного обстеження і підтверджені даними додаткових методів обстеження (клінічних, біохімічних, ультразвукової та функціональної діагностики). А саме: загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові, електрокардіограма, ехоенцефалографія, реоенцефалографія, допплерехоелектрокардіографія, ультразвукові дослідження: екстракраніальних судин, щитоподібної залози, органів черевної порожнини, нирок, сечового міхура, вен нижніх кінцівок, колінних суглобів, плечових та кульшових суглобів. Відповідач, також стверджує, що у 2019 р. ознаки інвалідності за соматичною патологією відсутні, а види порушень функцій органів та систем у ОСОБА_1 не відноситься до таких, за яких група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного переогляду, тобто безстроково. Таким чином, Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» вважає, що ОСОБА_1 , не надала належних доказів, що її права та інтереси порушені. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
02.12.2020 року за вх.№01-26/95349/2020 позивачем було подано відповідь на відзив, у якому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Довідки №1359 від 20.11.2013 року до акту огляду медико-соціальною комісією визнано інвалідом 3 групи.
ОСОБА_1 оглянута на сумісному засіданні Київської міжрайонної МСЕК та Обласної МСЕК №1 21.11.2019, на якому винесено рішення про невизнання особою з інвалідністю.
Після огляду ОСОБА_2 запропоновано консультативне обстеження в Українському державному науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України м. Дніпро.
За направленням до інституту 26.11.2019 ОСОБА_1 не з'явилася. У зв'язку з чим 04.12.2019 Київською МСЕК винесено рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю за результатом огляду на сумісному засіданні.
По оскарженню рішення МСЕК від 04.12.2019 ОСОБА_1 оглянута Обласною МСЕК №1 23.12.2019 та направлена на консультацію до ДУ «Укр. Держ. НДІ МСПІ МОЗ України» м. Дніпро де знаходились в відділені неврології з 29.01.2020 по 05.02.2020.
Констультативним висновком №647 встановлено діагноз: наслідки перенесеного запального процесу ЦНС (анамнестично) у вигляді легкої зовнішньої гідроцефалії (за даними МРТ головного мозку від 2019 року), цефалгічного синдрому, змішаний дисоціативний розлад F 44.7. Експертні рекомендації: при черговому огляді МСЕК 04.12.2019 інвалідність не встановлена, направлена Харківським ОЦ МСЕ по оскарженню, результати обстеження ОСОБА_1 у клініці інститута дозволяють зробити висновок, що по нервово-соматичному статусу дані для визнання ОСОБА_1 у психіатрічній МСЕК. Потребує обстеження й лікування в спец. психіатрічному стаціонарі, після чого (при необхідності) рекомендовано оглянути ОСОБА_1 у психіатрічній МСЕК.
Згідно виписки з акту освідування №215 від 04 березня 2020 року інвалідність не встановлена, діагноз: наслідки перенесеного запального процесу ЦНС (анамнестично) у вигляді легкої зовнішньої гідроцефалії (за даними МРТ головного мозку від 2019 року), цефалгічного синдрому, змішаний дисоціативний розлад F 44.7.
Згідно висновку ДУ «Укр. Держ. НДІ МСПІ МОЗ України», 04 березня 2020 року Обласною МСЕК №1 винесено рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю. (довідка про невизнання особою з інвалідністю за №215 від 04.03.2020р.)
Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся за захистом до суду.
По суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відносини щодо надання особі статусу інваліда врегульовані наступними нормативно-правовими актами: Законом України від 21 березня 1991 року № 875 ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон № 875); Законом України від 06 жовтня 2010 року № 2961-IV "Про реабілітацію інвалідів в Україні" (далі Закон № 2961); Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (далі Положення № 1317).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 875 інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Абзац четвертий частини першої статті 1 Закону № 2961 встановлює, що інвалідність це міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Цією ж статтею передбачено, що обмеження життєдіяльності - це помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами.
Частиною першою статті 3 Закону № 875 передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2961 медико-соціальна експертиза це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875 громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його інвалідом.
При розгляді справи суд враховує таку особливість відповідної сфери правовідносин як необхідність високого професіоналізму для визначення питання про наявність у особи ознак інвалідності.
Це зумовлює висновок про те, що суд, при розв'язанні спору, у першу чергу перевіряє дотримання медико-соціальною експертною комісією порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу.
При цьому, вирішення питань щодо ступеня обмеження життєдіяльності особи вбачається дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.
Тому при розгляді цієї справи суд перевірятиме виключно питання щодо відповідності діянь та рішень відповідачів положенням частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-3 та 12 статті 7 Закону № 2961, медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров'я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв'язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Вимогами пункту 4 Положення № 1317 передбачено, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
У відповідності до пункту 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Згідно пункту 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом 17 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
У відповідності до вимог пункту 20 Положення № 1317, комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Відповідно до пункту 1.10 Інструкції при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Відповідно до пункту 17 Положення № 1317 вказано, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Пунктом 25 Положення № 1317 передбачено, що рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Як зазначено відповідачами у відзивах на позовну заяву за результатами обстежень позивача та дослідження медичної документації відповідачами було встановлено, що медичних показників для визнання ОСОБА_1 не має, а відтак відповідачі дійшли висновку про відсутність підстав для визнання позивача інвалідом саме за результатами медичного обстеження позивача та на підставі медичної документації.
Судом встановлено, що в пункті 7 Консультативного висновку №647 зібрані наступні лабораторні данні: загальний ан. крові, ан. сечі, біохім. ан. крові, ЕКГ, Ехоенцефалографія, РЕГ, Допплер ЕХО КГ, УЗД екстракраніальних судин, УЗД ЩЗ, УЗД органів черевнової порожнини, УЗД нирок, УЗД сечового міхура, УЗС вен нижніх кінцівок, УЗД колінних суглобів, УЗД плечових, кульшових суглобів, надано архів, 2019р.: МРТ головного мозку.
З наданих до матеріалів справи судом встановлено, що відповідачі діяли на основі комплексного обстеження усіх систем організму особи позивача, в ході розгляду справи з боку позивача протилежного не доведено. Як наслідок позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування Консультативного висновку №647 від 05.02.2020 року Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування Акт освідування №215 від 04.03.2020 року та довідки про невизнання інвалідом від 04.03.2020 року Комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" обласної медико-соціальної експертної комісії №1; зобов'язання Комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Обласну медико-соціальну експертну комісію №1 повторно розглянути питання щодо визначення ступеня обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 , на підставі документів, поданих на перекомісію в листопаді 2019 р., суд зазначає наступне.
Оскільки судом не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування Консультативного висновку №647 від 05.02.2020 року Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" похідні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Комунальний заклад охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Обласну медико-соціальну експертну комісію №1, Державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" надати ОСОБА_1 її медичну документацію будь-яким засобом, в тому числі рекомендованим поштовим відправленням на адресу: 61002, м. Харків-02 до запитання, суд зауважує, що зазначена вимога не є позовною вимогою в розумінні ст. 5 КАС України.
Відносно клопотань позивача, які надійшли 02.12.2020 за вх.№01-26/95341/20, вх.№01-26/95343/20, вх.№01-26/95347/20, вх.№01-26/95346/20 та 03.12.2020, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судовий розгляд справи по суті розпочався 09.11.2020 року.
Згідно ч.2 ст. 159 КАС України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Отже враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги клопотання, які надійшли під час розгляду справи по суті.
Щодо заяви від 02.12.2020 за вх. №01-26/95341/20, стосовно понесення позивачем судових витрат на загальну суму 1079,22 грн. та покладення їх на відповідачів, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1)на професійну правничу допомогу;
2)сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5)пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Однак з наданих квитанцій, не встановлено в межах якої справи, кому направлялись, інформація щодо отримувача та вкладень відправлень, а отже суд не може встановити, що зазначені витрати стосуються розгляду саме цієї справи, як наслідок зазначена заява не підлягає задоволенню.
Крім того, під час розгляду даної справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, то у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача щодо стягнення судових витрат понесених при розгляді даної справи.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Обласна медико-соціальна експертна комісія №1, Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання дій протиправними та скасування акту та консультативного висновку, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 07.12.2020.
Суддя Ю. О. Супрун