Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 грудня 2020 р. № 520/6196/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,
представника позивача - Осадчої В.В.,
представника відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби - Милейко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 06.02.2020 № 84-о "Про організаційні заходи";
- визнати протиправним та скасувати наказ Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 53-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний" та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по дату прийняття судом рішення на поновлення на посаді;
- зобов'язати Слобожанську митницю Держмитслужби вирішити питання подовження трудового договору ОСОБА_1 з Слобожанської митниці Держмитслужби у зв'язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді в Харківській митниці ДФС та виплатити середній заробіток за один календарний місяць.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з урахуванням положень ст. 40 КЗпП України, ст. 88 Закону України "Про державну службу" звільнення працівника допускається лише після пропозиції працівникові всіх вакансій на тому ж підприємстві, в установі, організації та у разі відмови працівника від такої. Однак, в порушення зазначених норм відповідачем не надіслано позивачу відповідної пропозиція щодо працевлаштування, та відповідно у строк до 29.02.2020 протиправно не працевлаштовано позивача.
Ухвалою суду від 25.05.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою судді від 03.12.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача, Комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позивача, на виконання вимог Постанови № 858 та відповідно до вимог статті 49-2 КЗПП України попереджено про наступне вивільнення (24.04.2020) на підставі пункту 4 частини 1 статті 83 та пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Таким чином, дії відповідача є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України.
Представник відповідача, Державної фіскальної служби України, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що оскаржуваний наказ ДФС від 06.02.2020 №84-о "Про організаційні заходи" жодним чином не впливає на права та інтереси позивача. Крім того, зазначив, що при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов'язком. У зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Представник Слобожанської митниці Держмитслужби у судовому засідання проти позову заперечував, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що позивача попереджено про наступне вивільнення на підставі пункту 4 частини 1 статті 83 та пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". При реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов'язком. У зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене та те, що від представників Державної фіскальної служби України та Комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС не надійшло заяв про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що неявка вказаних представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 у період з 24.12.2014 по 24.04.2020 проходив службу у митних органах України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2.
Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 858 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, зокрема Слобожанську митницю Держмитслужби.
07 листопада 2019 року Слобожанську митницю Держмитслужби внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з пунктом 2 Постанови №858 реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби.
При цьому, Харківську та Сумську митниці ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.
Відповідним наказом Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" розпочато реорганізацію митниць ДФС у виконання пункту 2 Постанови № 858.
Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1074 у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади права та обов'язки органів виконавчої влади переходять до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
28 листопада 2019 року проведено державну реєстрацію рішення про припинення Харківської митниці ДФС.
29 листопада 2019 року проведено державну реєстрацію рішення про припинення Сумської митниці ДФС.
В подальшому на підставі листа ДФС від 12.03.2020 № 681/7/99-99-04-17 "Про попередження щодо наступного вивільнення" у зв'язку з реорганізацією митниць ДФС розпочата процедура попереджень працівників митниць.
Так, протокольним рішенням наради керівного складу Державної митної служби України від 26.11.2019 зобов'язано виконуючих обов'язків керівників митниць Держмитслужби забезпечити переведення 30 відсотків особового складу митниць ДФС до митниць Держмитслужби. Першочергово Слобожанська митниця Держмитслужби виконала доручення керівництва Держмитслужби, надане протокольним рішенням.
Судом встановлено, що 25 березня 2020 року, на виконання вимог Постанови №858 позивача, у відповідності до статті 49-2 КЗПП України було попереджено про наступне вивільнення (24.04.2020) на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини 1 статті 40 КЗПП України.
Поряд із тим, від ознайомлення з повідомленням про наступне вивільнення ОСОБА_1 відмовився, що підтверджується актом про відмову від ознайомлення.
Одночасно з цим, 26.03.2020 поштовим відправленням позивачу було направлено повідомлення про наступне вивільнення.
Наказом Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 46-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача 24.04.2020 звільнено з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний", у зв'язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби", на підставі пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889- VIII, пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позивач, не погодившись із наказом Державної фіскальної служби України від 06.02.2020 № 84-о "Про організаційні заходи" та наказом Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 53-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 06.02.2020 № 84-о "Про організаційні заходи" суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 (далі - Положення №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Згідно з пунктом 15 Положення ДФС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Оскаржуваним наказом встановлено наступне:
- розпочати організаційні заходи щодо процедури попередження працівників Державної фіскальної служби України про наступне вивільнення із займаних посад, у зв'язку з реорганізацією Державної фіскальної служби України;
- керівників структурних підрозділів ДФС або особам, які виконують їх обов'язки, зобов'язано ознайомити підлеглих працівників із зазначеним наказом особисто під підпис.
Отже, зі змісту оскаржуваного наказу встановлено, що останній прийнятий з метою організації процедури попередження про наступне вивільнення працівників Державної фіскальної служби України, та містить доручення, адресовані керівникам структурних підрозділів ДФС, а не головам комісії з реорганізації територіальних органів ДФС.
При цьому, слід враховувати, що ОСОБА_1 був працівником саме Харківської митниці ДФС, а не Державної фіскальної служби України.
Таким чином, ОСОБА_1 не входить до кола осіб, на яких поширюється дія вказаного наказу, а отже, оскаржуваний наказ ДФС від 06.02.2020 №84-о "Про організаційні заходи" жодним чином не впливає на права та інтереси позивача.
Суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на те, що оскаржуваний наказ розповсюджує дію і на працівників митних органів із посиланням на преамбулу, у якій міститься зазначена, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" та від 25.09.2019 № 846 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", оскільки не спростовують висновків суду про те, що будь-яких приписів стосовно проведення реорганізації органів Державної митної служби України вказаний наказ не містить.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України від 06.02.2020 № 84-о "Про організаційні заходи" задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 53-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний" та виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по дату прийняття судом рішення на поновлення на посаді, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Згідно з частиною 3 вказаної статті Митного кодексу України правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства.
Виходячи з положень частин 2-3 статті 5 Закону України "Про державну службу" визначають, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом.
Згідно з частинами 1-2 статті 21 Закону України "Про державну службу" вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.
Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим законом.
Зокрема, частиною 5 статті 22 Закону України "Про державну службу" передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Умови переведення державних службовців на іншу посаду без обов'язкового проведення конкурсу визначені статтею 41 Закону України "Про державну службу", зокрема відповідно до положень частини 1 вказаної статті державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є у тому числі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є у тому числі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно з частиною 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Одночасно з цим, частиною 6 статті 49-2 КЗпП України визначено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено процедури пропонування державним службовцям, які працюють у органі, що реорганізується, посад державної служби у новоутвореному органі, коли суб'єктом призначення є не одна й та сама особа.
Виходячи з положень частини 5 статті 22 Закону України "Про державну службу" випливає, що таке призначення може відбуватися лише шляхом переведення, порядок якого визначений статтею 41 вказаного Закону.
При цьому, із урахуванням ст. 41 Закону України "Про державну службу" є не обов'язковим для керівника державної служби в органі державної влади.
Так, до Харківської митниці ДФС не надходило рішення керівника Слобожанської митниці Держмитслужби про можливість призначення позивача, на посаду у Слобожанській митниці Держмитслужби шляхом переведення.
Крім того, голова комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС не являється суб'єктом призначення працівників у Слобожанській митниці Держмитслужби.
Таким чином, виходячи з аналізу положень статей 21, 22, 41, 87 Закону України "Про державну службу" вбачається, що при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов'язком.
Аналогічну позицію також висловлювало Національне агентство з питань державної служби у листі від 20.02.2020 № 86р/з.
Суд зазначає, що під час прийняття рішень про працевлаштування приймались до уваги положення статей 179, 184, 186-1 КЗпП України щодо працевлаштування соціально-захищених категорій осіб, відповідно до інформації про них, наявної у Слобожанської митниці Держмитслужби.
Інформація стосовно наявності у ОСОБА_1 гарантій заборони звільнення, передбачених КЗпП України, до Слобожанської митниці Держмитслужби не надходила.
Суд зазначає, що повноваження голови комісії з реорганізації визначені в Порядку №1074.
Згідно з підпунктом 4 пункту 21 Порядку №1074 Голова комісії забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що є членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення, повідомляє державну службу зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази та підписує необхідні документи.
Натомість, виходячи з Положення про Слобожанську митницю Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби №18 від 23.10.2019 повноваження щодо призначення на посади та звільнення з посад у Слобожанській митниці Держмитслужби належать начальнику Слобожанської митниці Держмитслужби.
В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначає, що виходячи із змісту плану заходів з реорганізації Харківської митниці ДФС та опублікованого рішення про припинення юридичної особи, датою припинення діяльності Харківської митниці ДФС є 29.02.2020 і саме до цієї дати необхідно працевлаштувати працівників цієї митниці. Одночасно з цим, позивач зазначає, що в порушення встановленого пунктом 4 наказу Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" тримісячного строку проведення реорганізації митниць, йому не було запропоновано вакантні посади у новоствореній Слобожанській митниці Держмитслужби.
Суд зазначає, що такі доводи позивача не спростовують правомірності оскаржуваного наказу Харківської митниці ДФС виходячи з наступного.
Виходячи з Положення про Харківську митницю ДФС, затвердженого наказом ДФС від 27.08.2014 №79 Харківська митниця ДФС є територіальним органом ДФС.
Відповідно до частини 4 статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи центрального органу виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію їх припинення.
Одночасно з цим, частиною 9 статті 5 вказаного Закону визначено, що порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Статтею 105 Цивільного кодексу України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією територіальних органів центральних органів виконавчої влади визначений Порядок №1074.
Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює граничних строків припинення юридичної особи.
Так, пунктом 4 наказу ДФС від 25.11.2019 №30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Наказом ДФС від 24.03.2020 №14-рг внесено зміни до пункту 4 наказу від 25.11.2019 №30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" змінивши слова "три місяці" на "шість місяців". Наказом ДФС від 27.05.2020 №28-рг вказаний термін змінено на 9 місяців.
Одночасно з цим, визначення ДФС строків припинення її територіальних органів та складання такими територіальними органами планів заходів з реорганізації є виключною компетенцією вказаних органів та є складовою права на управління діяльністю установи. При цьому, вказані документи жодним чином не вплинули на права позивача, та не поклали на нього нових обов'язків, а отже не є рішеннями яким вирішено питання щодо прав, обов'язків позивача, його законного інтересу або зобов'язуючими до вчинення будь-яких дій.
Також суд зазначає, що пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року №9, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягає застосуванню, оскільки на час прийняття Верховним Судом України вказаної постанови Закон України від 10.12.2019 №889-VІІІ "Про державну службу" не існував.
Враховуючи викладене та те, що відповідачами доведено правомірність спірних рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу Харківської митниці ДФС від 24.04.2020 № 53-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення "Гоптівка" митного посту "Магістральний" та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 24.04.2020 по дату прийняття судом рішення на поновлення на посаді задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Слобожанської митниці Держмитслужби вирішити питання щодо подовження трудового договору позивача зі Слобожанською митницею Держмитслужби у зв'язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене та те, що відповідачами доведено правомірність прийнятих ними рішень та вчинених дій, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код 39292197), Комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, 16-б, м. Харків, 61003, код 39534151), Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, 16-б, м. Харків, 61003, код 43332958) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Повний текст судового рішення складено 08 грудня 2020 року.
Суддя С.О.Чудних