Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
08 грудня 2020 р. № 520/15198/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області (ЄДРПОУ 14099344) про відмову у призначенні пенсії від 29.07.2020 №3304 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області (ЄДРПОУ 14099344) призначити, перераховувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ), виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми заробітної плати згідно довідок, виданих Прокуратурою Полтавської області від 22.07.2020 №18-514вих20 про складові заробітної плати/грошового забезпечення для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (посадовий оклад (керівник місцевої прокуратури) 8000,00 грн, надбавка за вислугу років (30%) 2400,00 грн, інші виплати 25584,05 грн); від 22.07.2020 №18-513вих20 про розрахунок інших виплат з урахуванням коефіцієнту коригування за період роботи з 01.10.2009 по 30.09.2014 - 672078,93 грн/60 міс, індексація 11201,32 грн) без обмеження її максимального розміру.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою суду від 10.11.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що його рішення є правомірним, тому що в нього немає підстав для призначення пенсії позивачу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Судом із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 24.07.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001 при наявності стажу роботи 20 років та розрахунку пенсії в розмірі 90% відсотків від заробітної плати. До заяви про призначення пенсії додав копії паспорта, ідентифікаційного коду, копію трудової книжки, диплому про вищу освіту, свідоцтво про народження дітей, про шлюб, інформацію з Державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідки прокуратури Полтавської області від 22.07.2020 №18-513вих20 про розрахунок інших виплат з урахуванням коефіцієнту коригування за період роботи з 01.10.2009 по 30.09.2014, №18-514вих20 про складові заробітної плати для призначення пенсії.
Рішенням відповідача №3304 від 29.07.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. У своєму рішенні відповідач посилається на те, що на даний час пенсія працівникам прокуратури призначається відповідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", де зазначено, що пенсія призначається незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше - 24 роки 6 місяців стажу, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців. Відповідач встановив, що станом на дату звернення стаж позивача складає 20 років 6 місяців 15 днів, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів 18 років 3 місяці 0 днів.
Суд зазначає, що вимогу призначити пенсію згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону від 12.07.2001 №92663-ІІІ позивач обґрунтовує тим, що саме на час коли діяла вказана норма він закінчив навчання та обирав місце майбутнього працевлаштування з урахуванням всіх гарантій, які надаються державою працівникам (в тому числі гарантій щодо пенсійного забезпечення). Зазначена норма Закону України "Про прокуратуру" передбачала, що відпрацювавши в органах прокуратури понад 20 років на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, позивач матиме право на призначення пенсії в розмірі 90% від заробітної плати. Гарантія реалізації зазначеного механізму права на пенсійне забезпечення додатково була закріплена ст. 22 Конституції України, яка передбачала, що закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, повязані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
З рішення Головного управління Пенсійного фонду України №3304 від 29.07.2020 вбачається, що відповідач при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не обґрунтував неможливість застосування положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011, з урахуванням того, що внесеними вказаним Законом, а також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 змінами, на які посилається відповідач, було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні у справі "Міллер проти Австрії'" від 16 грудня 1974 року, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і у рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Аналогічні висновки містяться в правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у п. 23 рішення «Кічко проти України» від 08.11.2005, а саме якщо правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України №3304 від 29.07.2020 як такого, що прийнято без урахування вищезазначеної правової позиції щодо необхідності додаткових гарантій соціальної захищеності працівників прокуратури.
Отже, для захисту прав позивача в межах правовідносин у сфері соціальної захищеності суд вважає за можливе зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області (ЄДРПОУ 14099344) про відмову у призначенні пенсії від 29.07.2020 №3304 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області (ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.07.2020 про призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов