Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 грудня 2020 року № 520/13964/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 26281249) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , судді Золочівського районного суду Харківської області, суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47320 грн., згідно частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , суддівську винагороду (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік"; допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати суддівської винагороди у межах суми за один місяць; обов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності суддів. Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою від 15.10.2020 у справі відкрито спрощене провадження в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначив, що ТУ ДСА України у Харківській області своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснювало заходи, спрямовані на порушення прав та законних інтересів позивача. Враховуючи, що в спірний період тривав карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, ТУ ДСА України у Харківській області не допустило протиправних дій, діяло на підставі та в межах, передбачених Конституцією України, Бюджетним кодексом України та законами України. ТУ ДСА України у Харківській області не було наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати нарахування та виплату суддівської винагороди з 18.04.2020 р. по 28.08.2020 р. без обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону № 553-ІХ). Таким чином, ТУ ДСА України у Харківській області в період з 18.04.2020 по 30.08.2020 здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, відповідачем наголошено, що ТУ ДСА України у Харківській області вживаються заходи щодо виконання рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 з 28 серпня 2020 року, та здійснюється виплата суддівської винагороди у повному обсязі, відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України».
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Указом Президента України «Про призначення суддів» №484/2002 від 23.08.2012 року позивача призначено на посаду судді Петровського районного суду м. Донецька. Указу Президента України «Про переведення суддів» № 320/2016 від 01.08.2016 року переведено на посаду судді Золочівського районного суду Харківської області. Указу Президента України «Про призначення суддів» №271/2018 від 07.09.2018 року - призначено на посаду судді Золочівського районного суду Харківської області безстроково.(а.с 12-18).
Відповідно до розрахункових листів позивача за період з квітня по серпень 2020 року встановлено, що суддівська винагорода нараховувалась з урахуванням суми обмеження суддівської винагороди (а.с. 20-25).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частинами 1-2 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
У силу положень п.2 ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до ч.5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
11 березня 2020 року Конституційним Судом України розглянуто конституційне поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року №1402-VIII, “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, “Про Вищу раду правосуддя” від 21 грудня 2016 року №1798-VIII та у п. 4.1. рішення № 4-р/2020 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходiв та видаткiв на загальносуспiльнi потреби), створює належнi умови для реалізації законiв України, iнших нормативно-правових актiв, ухвалених до його прийняття, якi передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами i територіальними громадами. Саме у виконаннi цих зобов'язань утверджується сутнiсть держави як соціальної i правової.” (абзаци другий, третій підпункту 3.2, абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008).
В той же час 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон № 553-ІХ (далі-Закон №553-ІХ), яким Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” доповнено статтею 29, а саме: “Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)”.
Отже положення Закону України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” неможливо розглядати як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивачки.
Крім того, рішенням Конституційного суду України від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“ від 14 листопада 2019 року № 294-IX зі змінами; абзацу дев'ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення“ Закону України “Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік“” від 13 квітня 2020 року № 553-IX.
Судом встановлено, що недоплачені позивачеві суми складових суддівської винагороди та їх види відображено у відповідних розрахункових листах, що складені відповідачем, а саме різниця у 10 мін. заробітних плат складає: за квітень 13237.34 грн., за травень 9144.21 грн., за червень 34748.00 грн., за липень 22661.75 грн., за серпень 24323.60 грн. (а.с. 20-25).
За таких обставин, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача.
Таким чином, територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області вчинено протиправні дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням обмеження нарахування 10 мінімальними заробітними платами.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до положень статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”, розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року дорівнює 4723,00 грн., отже щомісячне обмеження суддівської винагороди в період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 р. становить (4723.00 грн.*10 = 47230.00 грн.), відповідно позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплаті позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 р. по 28 серпня 2020 р. із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47 320 грн. підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд для належного відновлення порушених прав позивача приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести перерахунок суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 р. по 28 серпня 2020 р., обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та виплатити недоотриману частину.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати суддівської винагороди позивачу у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо вимоги, зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах, є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.
В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись. Тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.ст.7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , судді Золочівського районного суду Харківської області, суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47230 грн., згідно частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , суддівську винагороду (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік".
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати суддівської винагороди в межах стягнення суми за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зоркіна Ю.В.