Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
08 грудня 2020 р. № 520/13906/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000), третя особа на стороні відповідача -Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (код ЄДРПОУ 37999675, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 44 а) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не складення подання до Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 16 060,20 (шістнадцять тисяч шістдесят грн. 20 коп.) грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області подання (висновок) про повернення подання (висновок) про повернення ОСОБА_1 16060,20 (шістнадцять тисяч шістдесят грн. 20 коп.) грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого за квитанцією за № 1-828 К від 04.09.2020 р.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до п. 9 ч. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Однак, позивачем помилково був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від ціни договору купівлі-продажу нерухомості. З метою повернути надлишково сплачені кошти, позивач звернувся до відповідача із відповідною вимогою. Однак, відповідачем була проігнорована вимога позивача. Вважаючи дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який, на підставі викладеного, просив задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 19.10.2020 р. була надіслана позивачу та отримана ним 22.10.2020р.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 19.10.2020 р. була надіслана відповідачу та отримана ним 21.10.2020 р.
Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі від 19.10.2020 р. була надіслана третій особі та отримана нею 23.10.2020 р.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.02.2018 р. по справі №819/1730/17 встановив, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Таким чином, спір про право на повернення коштів особі, яка придбала нерухомість вирішується в судовому порядку при наявності відповідних доказів, оскільки управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбав нерухомість уперше. Із наданих позивачем пояснень та доказів вбачається, що обов'язок щодо сплати збору в розмірі 16060,20 грн., для позивача встановив нотаріус при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду. Стаття 49 Закону України "Про нотаріат" встановлює, що однією з підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення встановлених законодавством платежів, пов'язаних з її вчиненням, особою, яка звернулась з проханням про вчинення нотаріальної дії. Управління не має змоги самостійно встановити чи дійсно позивач придбала нерухомість вперше. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В свою чергу, представник позивача надав до суду відповідь на відзив де наголосив, що відповідач не заперечував фактичні обставини справи та зводить свою позицію до того, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про покупку нерухомості вперше та відсутність повноважень у органу Пенсійного фонду щодо визначення прав власності на нерухоме майно. На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Третя особа не скористалась своїм процесуальним правом та не надала жодних пояснень чи заперечень на адміністративний позов.
Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 04.09.2020 р. уклала договір купівлі-продажу квартири (покупець) із Громадянином Сполучених Штатів Америки ОСОБА_2 (продавець) (а.с. 30 - 31).
Відповідно до п. 1 зазначеного договору продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 62,5 кв.м., житловою площею 31,8 кв.м. та сплачує продавцю грошову суму, визначену у п. 4 цього Договору.
Ціна договору становить 1606020 грн. Окрім того, в п. 11 зазначеного договору вказано, що покупцем сплачується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % від ціни договору у розмірі 16060,20 грн. (а.с. 31).
На виконання умов договору позивачем був сплачений такий збір у розмірі 16060,20 грн., що підтверджується квитанцією № 1-828 К від 04.09.2020 р. (а.с. 25).
Факт придбання житла позивачем вперше підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів (а.с.32-33).
Дізнавшись про законодавчі приписи, які стосується повернення сплачених коштів за збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири за умови, що зазначене нерухоме майно було придбане вперше, позивач з метою відновлення порушеного права звернулась на вебпортал електронних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із адвокатським запитом щодо повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості.
У відповіді на адвокатський запит листом № 2000-0507-8/70489 від 25.09.2020 р. посадові особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовили у поверненні такого збору та зазначили, що ОСОБА_1 надала копії документів, зокрема квитанції про перерахунок суми збору, договору купівлі-продажу квартири, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, проте суб'єкт владних повноважень не може остаточно зробити висновок, про те що вона придбала житло вперше.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із відповідним позов, в якому просила відновити порушене право.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і стосуються поверненні позивачу сплаченого ним збору.
Суд наголошує, що оскільки позивачем збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% був сплачений 04.09.2020 р., то до зазначених правовідносин слід застосовувати законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, тобто зміни, які були внесені 23.09.2020 р. до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 і які погіршують становище осіб, які приватизували нерухоме майно, до даних правовідносин по справі №520/12140/2020 судом не застосовуються.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено положеннями Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п. 9 ст. 1 цього Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з п. 151 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Суд наголошує, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 придбала вперше нерухоме майно за договором купівлі-продажу.
Факт сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 16060,20 грн. підтверджується квитанцією № 1-828 К від 04.09.2020 р. (а.с. 25).
Суд бере до уваги посилання позивача на законодавчі приписи та зазначає, що відповідно до приписів п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон) платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають v черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбали житло і перебувають на черзі на одержання житла
Факт придбання позивачем нерухомого майна вперше підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (інформаційна довідка від 22.09.2020 року № 222718396).
З витягу вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про придбання (укладення договору купівлі-продажу) позивачем іншого нерухомого майна до укладення договору купівлі - продажу від 04.09.2020 р.
Беручи до уваги твердження позивача, які підтверджені належними доказами і не були спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позивач вперше придбав житло. Отже, на підставі п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" і п. 151 Порядку №1740 був звільненим від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 153 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
На час придбавання позивачем житла і звернення до відповідача із заявою чинне національне законодавство не визначало механізму звільнення від сплати збору на обов'язкове державне страхування з операцій придбання громадянами житла вперше. Відсутність такого механізму не може бути перешкодою для реалізації громадянами своїх прав, свобод чи інтересів. У контексті фактичних обставин цієї справи, законодавство передбачає можливість повернення помилково або надміру сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 ст. 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладений на Пенсійний фонд України.
Пунктом 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787 (далі - Порядок №787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів (абз. 1).
Згідно з п. 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (абз. 1).
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (абз. 2).
Положеннями п. 10 Порядку №787 передбачено, що заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.
Отже, як вбачається, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється з відповідного рахунку за надходженням відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету.
Водночас, враховуючи, що позивач був звільненим від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла, але фактично сплатив цей збір, суд, погоджуючись з доводами позивача, дійшов висновку про те, що така сплата здійснена ним помилково, а тому сплачені кошти підлягали поверненню позивачу за поданням відповідача.
За цих обставин суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 , помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу зазначеної у позові нерухомості в розмірі 16060,20 грн.
З метою поновлення порушеного права позивача на повернення йому помилково сплачених коштів суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню вимогу про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області подання (висновок) про повернення ОСОБА_1 16060,20 грн. (шістнадцять тисяч шістдесят грн. двадцять коп.) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого за квитанцією від №1-828К від 04.09.2020 р.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється на підставі приписів ст. 139 КАС України.
Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивача, в якому він просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3900,00 грн.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надані суду: договір про надання правової допомоги від 11.09.2020 року укладеного між адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Ульянов бізнес Лойерс", в особі керуючого партнера Пушкарьова Ігоря Олеговича та позивачем; рахунок на оплату №200 від 14.09.2020 р.; реєстр дій та витрат на правовий захист громадянки ОСОБА_1 ; акт виконаних робіт направлений на правовий захист громадянки ОСОБА_1 від 01.10.2020 року на загальну суму 3900,00 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2632 № 9 від 03.09.2012 року; ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1026540 від 07.10.2020 р.
Положеннями ч. 5 ст.134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 258. 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Суд бере до уваги твердження відповідача викладене в відзиві на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що вимога представника відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3900,00 грн., є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із незначною складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3900,00 грн., підлягає частковому задоволенню у розмірі 1950,00 грн.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000), третя особа на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (код ЄДРПОУ 37999675, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 44 а) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000) щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 16060,20 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000) сформувати та подати до Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (код ЄДРПОУ 37999675, 61024, Харківська обл., місто Харків. Київський район, вулиця Алчевських, будинок 44, корпус А) подання (висновок) про повернення подання (висновок) про повернення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 . виданий Основ'янським РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області 16 червня 2005 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) 16060,20 (шістнадцять тисяч шістдесят грн. 20 коп.) грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого за квитанцією за № 1-828 К від 04.09.2020 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1950,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят гривень).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08 грудня 2020 року.
Суддя Н.А. Полях