про залишення позовної заяви без руху
08 грудня 2020 року м. Рівне№460/8874/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:
-визнати протиправною відмову відповідача щодо призначення йому пенсії за віком від 06.03.2019 №98/10;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 20.02.2019, з урахуванням збільшення у 2019 та 2020 роках розмірів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Перевіривши відповідність позовної заяви ст.160,161 КАС України суддя встановив наступне.
У відповідності до п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, та офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
Частиною 4 статті 59 КАС України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У даному випадку позов підписаний адвокатом - Харчуком Василем Івановичем.
На підтвердження повноважень представника до позову долучено копію ордеру серії ВК №1003401 від 10.01.2020 про надання правничої допомоги.
Згідно із ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Згідно з ч.3 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пунктів 4, 5, 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 36, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.
Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об'єднання (бюро) зобов'язані вказати на звороті ордера.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.
Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 по справі № 320/5420/18 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не містить вказівки на класифікаційну ознаку документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема, за стадіями їх створення, а саме: оригінал або копію, тому ВП ВС зробила висновок, що повноваження адвоката як представника сторони можуть бути підтверджені як оригіналом ордера або довіреністю (оригіналом) цієї сторони, що посвідчує такі повноваження, або їх копією, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії.
Тобто, адвокат має право на представництво інтересів у суді на підставі, зокрема, копії ордера, за умови посвідчення копії такого ордеру у визначеного законом порядку та при наявності правомочності на його посвідчення. При цьому, така правомочність може бути підтверджена особою - адвокатом виключно за умови наявності оригіналу такого ордеру, як єдиного джерела (першоджерела) надання таких правомочностей.
У той же час, суд зауважує, що до матеріалів позовної заяви адвокатом Прибиславського Є.І. не надано суду оригіналу ордеру, з огляду на що у суду відсутня можливість перевірити наявність у даної особи правомочності на посвідчення копії наданого ордеру, а також перевірити наявність у вказаної особи права на підписання позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із положеннями ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги даної справи стосуються протиправності відмови відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, оформленої листом від 06.03.2019 №98/10.
При цьому представником позивача в позовній заяві не зазначено, а також не надано доказів отримання рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.
З даним адміністративним позовом представник позивача звернувся 03.12.2020, не надавши жодних доказів, що стосуються часу коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поряд з цим, стороною позивача у позові вказано про те, що з огляду на позицію Верховного Суду (постанова від 24.04.2018 у справі №646/6250/17) та Конституційного Суду України (Рішення від 15.10.2013 №8-рп/2013, 15.10.2013 №9-рп/2013) в межах спірних правовідносин шестимісячний строк звернення до суду не застосовується.
Проте, такі посилання на рішення Верховного Суду та Конституційного Суду України суд вважає необґрунтованими, оскільки спір заявлений щодо призначення пенсії, а не її виплати.
Суд вважає за необхідне зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі №815/1226/18 вказала, що ст.99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Такий висновок Великої Палати Верховного Суду є застосовним при розгляді подібних справ і щодо ст.122, та 123 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), які за змістом є аналогічними статтям 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Разом з тим, зі змісту адміністративного позову слідує, що такий не стосується поновлення виплати пенсії позивачеві, оскільки позивач оскаржує рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії вперше.
Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху.
Позивачу недоліки позовної заяви слід усунути шляхом подання до суду: оригіналу ордеру на надання правничої (правової) допомоги позивачеві; доказів на підтвердження того, що шестимісячний строк звернення до суду не пропущений або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності пропуску такого строку.
Керуючись ст.169 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя С.А. Борискін