07 грудня 2020 року м. Рівне №460/8788/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом
ОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області (далі по тексту - відповідач) , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , як особі віднесеній до категорії 3 потерпілої внаслідок Чорно бильської катастрофи, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в зоні гаранто ваного добровільного відселення щомісячної грошової допомоги з 17 липня 2018 року в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства встановленої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на перше січня календарного року;
- зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної держав ної адміністрації Рівненської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , як особі віднесеній до категорії 3 потерпілої внаслідок Чорнобильської катастро фи, яка проживає на території радіоактивного забруднення, в зоні гарантованого добровільного відселення щомісячної грошової допомоги з 17 липня 2018 року у зв'язку з обмеженням спожи вання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, вста новленої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внас лідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для праце здатних осіб встановленого на перше січня календарного року.
Судом встановлено, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №510/1286/16-а, предметом розгляду якої розгляду є, питання подачі позовної заяви з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 було передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справу № 510/1286/16-а за позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80894542).
У вказаному судовому рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду визначено виняткові правові проблеми, головним чином, такі полягають у необхідності формування правових позицій, а саме:
1. Чи можуть cудами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статей 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду України 26.06.2019 прийнято до розгляду справу №510/1286/16-а.
Дослідивши матеріали справи та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 510/1286/16-а, суд вважає, що правовідносини у цих адміністративних справах є подібними. Так, у судів виникло питання щодо застосування строку звернення до адміністративного суду у справах за позовами про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та сплати соціальних виплат (пільг).
З метою правильного застосування норм матеріального права та дотримання норми процесуального права, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду України у справі №510/1286/16-а.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 236, статтями 243, 248, 256 КАС України, суд, -
Провадження в адміністративній справі № 460/8788/20 зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в адміністративній справі № 510/1286/16-а.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Щербаков